У Чернігівській міськраді вшанували ветеранів журналістики. ФОТО
У залі засідань міськради зібралися з нагоди п’ятдесятиліття Національної спілки журналістів України газетярі, котрі віддали цій нелегкій справі десятки років.
Мимоволі вдивляючись у добре знайомі обличчя ветеранів, раділа, що літа таки не владні над їх силою волі й духу, і дзвенять бадьорістю голоси. Й, вийшовши (дехто, можливо, вперше за багато літ) в люди, вони ніби й самі помолодшали. Хоча хода вже не така впевнена як колись, а скроні висріблила сивина…
Колишні «деснянці» Тетяна Баскіна, Ніна Тесельська, Лариса Махіна, подружжя Олена й Олександр Каранда, Володимир Савченко, Лідія Кузьменко, Валентина Будко…
Як не дивно, але мої колишні колеги-«гартяни» Василь Щербонос, Валентина Меркулова, Віктор й Елла Муха вже теж ветерани Спілки…
В іменах (озвучених і ні) представлена ціла епоха журналістики, котра, на жаль, відходить в минуле. Епоха, позначена правдивістю й чесністю оприлюднених думки і слова, несхожа на сьогоденну журналістику з непрофесіоналізмом, легковажним ставленням до написаного й сказаного, із замовними «шедеврами» від влади…
Серце краялося від усвідомлення, що в залі могли б бути присутні майстри пера, котрі рано відійшли за межу, які чимало зробили для розбудови обласної журналістської організації й газети «Чернігівський вісник» Микола Романіка, Григорій Желій, Микола Лихачов, Михайло Магула… А тому захід такий хвилюючий для ветеранів, які приїхали з районів - Івана Дудка з Городні чи Наталії Решодько із Сосниці, чиї літа вже повернули на зиму. Лариса Махіна, яка невдовзі святкуватиме 80-річний ювілей, мала рацію, стверджуючи, що «журналістика – їх життя, їх дихання. Й допоки вони живі, голос їх звучить…».Тож дай, Боже, їм усім доброго здоров’я, сили і снаги ще на довгі роки.
Щирі слова захоплення і вдячності на адресу творців слова від міського голови Олександра Соколова та голови обласної організації Національної спілки журналістів України Ірини Мельник, почесні грамоти й квіти стали винагородою за багаторічну сумлінну працю, за вагомий вклад у розбудову української журналістики.
Мимоволі вдивляючись у добре знайомі обличчя ветеранів, раділа, що літа таки не владні над їх силою волі й духу, і дзвенять бадьорістю голоси. Й, вийшовши (дехто, можливо, вперше за багато літ) в люди, вони ніби й самі помолодшали. Хоча хода вже не така впевнена як колись, а скроні висріблила сивина…
Колишні «деснянці» Тетяна Баскіна, Ніна Тесельська, Лариса Махіна, подружжя Олена й Олександр Каранда, Володимир Савченко, Лідія Кузьменко, Валентина Будко…
Як не дивно, але мої колишні колеги-«гартяни» Василь Щербонос, Валентина Меркулова, Віктор й Елла Муха вже теж ветерани Спілки…
В іменах (озвучених і ні) представлена ціла епоха журналістики, котра, на жаль, відходить в минуле. Епоха, позначена правдивістю й чесністю оприлюднених думки і слова, несхожа на сьогоденну журналістику з непрофесіоналізмом, легковажним ставленням до написаного й сказаного, із замовними «шедеврами» від влади…
Серце краялося від усвідомлення, що в залі могли б бути присутні майстри пера, котрі рано відійшли за межу, які чимало зробили для розбудови обласної журналістської організації й газети «Чернігівський вісник» Микола Романіка, Григорій Желій, Микола Лихачов, Михайло Магула… А тому захід такий хвилюючий для ветеранів, які приїхали з районів - Івана Дудка з Городні чи Наталії Решодько із Сосниці, чиї літа вже повернули на зиму. Лариса Махіна, яка невдовзі святкуватиме 80-річний ювілей, мала рацію, стверджуючи, що «журналістика – їх життя, їх дихання. Й допоки вони живі, голос їх звучить…».Тож дай, Боже, їм усім доброго здоров’я, сили і снаги ще на довгі роки.
Щирі слова захоплення і вдячності на адресу творців слова від міського голови Олександра Соколова та голови обласної організації Національної спілки журналістів України Ірини Мельник, почесні грамоти й квіти стали винагородою за багаторічну сумлінну працю, за вагомий вклад у розбудову української журналістики.
Ольга Чернякова, «Європейська Україна».
Фото автора