1909 року на полі Полтавської битви біля села Побиванка, де за переказами поховали близько 9 тис. убитих шведів, співвітчизники встановили їм 6-метрову гранітну брилу з написами російською та шведською. Але спочатку для Полтави у Швеції готували пам’ятник: шведська матір тримає на руках убитого сина. Він — прикритий національним прапором, у руках — зламана шпага. Монумент так сподобався тодішньому шведському королю Оскару ІІ, що його поставили у Стокгольмі. До Полтави ж привезли гранітну брилу.
Щодня з 12.40 до 13.00 у сонячну пору на брилі із західної сторони з’являється образ-тінь: жінка з нахиленою головою і розведеними руками, а під нею — чоловіча голова в трикутному капелюсі.
— Перший директор музею історії Полтавської битви Іван Павловський у книжці до 200-річчя битви писав, що його побачили місцеві пастухи, — розповідає художник з Полтави Євген Путря, 72 роки.
— Я вперше побачив тінь у серпні 1994-го й замалював. Згодом дізнався, що шведи віддавна створюють картини на каменях. Зубилом відбивають певні ділянки. Промені сонця заломлюються в граніті, й завдяки грі світла й тіні в певний момент з’являється зображення.

Олександр ЛУЦЕНКО
Джерело: "Газета.ua", http://gazeta.ua/index.php?id=297930