Дивно, але адміністрація та керівники багатьох областей України, не зважаючи на вік, спосіб життя та «класове походження», досі живуть за укладом та правилами старої радянської номенклатури.
І свята у них теж дивні. От і керівництво Луганської області – теж не виняток. Сьогодні прес-служба Луганської Облдержадміністрації повідомила про звернення тієї ж ОДА до Кабінету Міністрів України про виділення з держбюджету 44,6 млн. грн. для святкування ювілею Стаханівського руху в 2010 році.
Тут вже не хотілося б говорити про кризу та можливу невідповідність негайним потребам таких звернень, адже вимоги про виділення з бюджету коштів на ремонт доріг у Донецьку до Євро-2009/2012, приблизно на ту ж суму не були задоволені через дефіцитність держбюджету. Варто сказати про інше, невже жоден з тих, хто запропонував «випросити» чималу суму грошей не поцікавився, на що саме ці гроші просить?
Невже дарма за часи Незалежності України були розсекречені тисячі документів, відкриті сотні архівів у тому числі і відомчих? Врешті-решт майже повністю розсекречений архів СБУ за той часовий проміжок, з`явилися десятки досліджень на цю тему. Невже вимагаючи десятки мільйонів (це в області, що є лідером серед боржників із зарплати у вугільній галузі), жоден з чиновників не потурбувався про те, щоб хоч мимохідь дослідити документи стосовно «Стаханівського руху», вивчити економічні наслідки його впровадження?

Довідка: У ніч на 31 серпня 1935 вибійник кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» О.Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (норма — 7 т). Весь видобуток записали на рахунок О.Стаханова, не врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. Власне, і згодом під час встановлення інших рекордів справжнє число гірників не вказувалось, а все видобуте вугілля записували тільки на рахунок вибійника. У вересні 1935 О.Стаханов поновив своє досягнення, видобувши 175 т, а через кілька днів — 227 т.

Профанація успіху
Без необхідної перевірки і технічного обґрунтування черговий почин активно упроваджували у виробництво. Гонитва за тимчасовими успіхами та кампанія навколо окремих рекордів призвели до дезорганізації і кризи металургійного виробництва. Металурги не виконували навіть планових завдань. Досить ризиковані експерименти здійснював на залізничному транспорті П. Кривонос, який, спираючись на «революційну сміливість», підвищив тиск пари у паровозі до 14 атмосфер при граничних допусках за науковими рекомендаціями 12 атмосфер, що призвело до псування котлів. Завидну наполегливість у «просуванні» свого методу виявив гірник І.Молостов, пропозиції якого були пов'язані з ризиком обвалів і повністю суперечили правилам техніки безпеки.
Партійні організації у той час прагнули надати стаханівському руху масового характеру. З цією метою широко застосовувались адміністративно-командні методи. Широкого розповсюдження набула штурмівщина, яка призводила до дезорганізації виробництва, погіршення умов праці, порушення правил техніки безпеки. У 1936 році на основі досягнень стахановців суттєво підвищено норми виробітку і планові державні завдання, невиконання яких розглядалося як шкідництво або саботаж.
На підприємствах, які не мали достатніх резервів, це призводило до величезного перенапруження людських сил і матеріальних ресурсів, порушення нормального ритму виробничого процесу та наступного значного спаду виробництва. Нормативні документи свідчать, що основним критерієм, на підставі якого визначалося звання стахановця, було перевиконання норм у 2 і більше разів, чого систематично добивались лише деякі робітники. Зокрема, на шахтах Горлівки в грудні 1936 року понад дві норми виробили 1800 гірників, але тільки 18 із них, або 1 %, досягли таких успіхів протягом року. Аналогічна ситуація мала місце на інших підприємствах України.
Провал стаханівського руху фактично визнав і Сталін, який на лютнево-березневому (1937) пленумі ЦК ВКП (б) заявив, списуючи помилковість самої схеми стаханівського руху на так званих «шкідників», «внаслідок політичної безпечності «шкідники» у Кузбасі й Донбасі водили за ніс стахановців, ставили їм палиці в колеса, штучно створювали безліч перепон для їхньої успішної роботи і добились, нарешті, того, що розладили їхню роботу». Повсюдне впровадження стаханівських методів було одним із чинників кризових явищ у промисловості, супроводжувалось посиленням експлуатації працівників і масовими репресіями проти інженерно-технічного персоналу та господарників.

Луганські "господарники"
Цікаво, який сенс у святкування ювілею «Стаханівського руху» закладає керівництво Луганської області? Але цілком логічно витратити баснословні 44 мільйони з державної скарбниці (не враховуючи грошей з місцевого бюджету) на святкування руху, що став уособленням політики економічної недоцільності та марнотратства, системних фальсифікацій виробничих показників та безгосподарності. Руху, що став одним з апофеозів епохи насильницької колективізації, «індустріалізації на крові», та охоти на відьом у вигляді постійних пошуків «шкідників», «диверсантів» та «шпигунів» та, як наслідок, масових репресій.
За словами голови Луганської облдержадміністрації, Олександра Антипова, цей ювілей - не тільки привід привернути увагу суспільства до видатної історії регіону, але можливість у черговий раз нагадати про престижність й почесність шахтарської професії. Стаханівський рух - це частина історії нашого краю, і справа честі кожного з нас зробити все можливе, щоб, не зважаючи ні на що, відзначити 75-його річчя на гідному рівні».
Звичайно, сперечатися нічого - це частина історії нашого краю. Тільки, якщо б пан Антипов цю історію дійсно знав, то зрозумів, до чого саме в історії регіону привертають увагу, та й про престижність й почесність шахтарської професії за 44 мільони нагадати можна іншим способом.

Сашко Демченко
Джерело: http://www.ngo.donetsk.ua/donsociety/7502