Чоловік їде на велосипеді у своє село. Спека, дорога під гору, втомився. На мосту вирішив перепочити. Бачить – один з вудкою стоїть, на поплавок дивиться. Чоловік підходить до нього й запитує:
– Ну що, рибку вудимо?
Рибалка мовчить.
– Я питаю, рибку вудимо?
Знову мовчанка.
– Ти що, глухий? Питаю – рибку вудимо?
Той весь час на поплавок дивиться. Чоловік плюнув, сів на "велик" і далі, весь спітнілий, під гору "пиляє". Від'їхав уже метрів з триста, оглянувся і бачить – рибалка махає йому, мовляв, швидше вертайся. Ну, розвернувся, з'їхав назад.
Рибалка до нього:
– Ну що, на велосипеді катаємося?

Рибалка хвастає перед приятелями:
– Минулої неділі я зловив щуку – ось, як моя рука!
– Та кинь заливати! Таких волохатих щук не буває!

На рибалці розмова двох мужиків:
– А ти яку рибу хочеш зловити?
– Кабачок.
– Немає такої риби.
– Як це немає? Ікра є, а риби немає.

Сидить мужик в очеретах, рибу ловить. Передсвітанковий туман над озером. Раптом десь вдалині нестямний крик:
– Аааааа...
Насторожився, прислухався, ловить далі. Через якийсь час вже ближче:
– Аааааааа...
Зіщулився, підтягнув до себе весло, сидить, озирається, про гачок забув. Ще через хвилину, зовсім поряд:
– Аааааааааа...
Схопився, перехрестився, схопив весло, розмахнувся. Очерети розсовуються, звідти вивалює хтось страшний, обличчя розпухле, в крові. Мужик його як-ак шандарахне веслом по пиці! Незнайомець (втікаючи в очерети): – Аааааааааааааааа...