Грузія і Україна не здатні бути самостійними державами, вважає президент невизнаної республіки Південна Осетія Едуард Кокойти.
Про це він заявив після відкриття Музею геноциду в Цхінвалі, присвяченого роковинам початку п'ятиденної війни між РФ і Грузією.
"Давайте порівняємо новітню історію так званої незалежної Грузії. За неповні 20 років Грузія сім разів воювала, чотири рази в Південній Осетії і три рази в Абхазії. За неповні 20 років жоден з керівників Грузії не дійшов влади законним конституційним шляхом і жоден з них не залишив свою посаду законним конституційним шляхом", - нагадав він.
На думку Кокойти, це відбувається тому, що "у Грузії немає досвіду і практики державності, і Грузія не здатна бути самостійною державою, так само, як і Україна, яку також сьогодні лихоманить".
Президент республіки Південна Осетія звернувся до країн, що підтримують Грузію й Україну, із закликом звернути увагу на те, "як сусідні з Грузією держави, проголосивши себе, будують нормальні сучасні цивілізовану державність".
"У нас дуже гарні перспективи, тому що це був справжній прояв волі народу. А підтримка і волевиявлення народу завжди доводять до перемоги, ми це довели в серпні 2008 року", - підсумував Кокойти.
Раніше Едуард Кокойти назвав Україну, США та Ізраїль відповідальними за геноцид осетинського народу, оскільки ці країни озброювали Грузію.

Нагадаємо, 8 серпня виконується рік з початку військового конфлікту між Грузією і Росією, підсумком якого стало визнання Москвою Абхазії та Південної Осетії незалежними державами.

Джерело: ТСН

Редакція веб-сайту "Європейська Україна" пропонує ознайомитися із біографією Кокойти, нині президента невизнаної республіки, у минулому охоронця московського казино.

Едуаррд Джабеєєвич Коко́йти — президент невизнаної республіки Південна Осетія, проросійський політик, прагне об'єднання з Північною Осетією та розширення стосунків з Російською Федерацією. Декілька разів звертався до Росії з проханням прийняти Південну Осетію в склад Федерації разом з Північною Осетією. У серпні 2008 р. Грузія звинуватила Едуарда Кокойти у злочинах під час російсько-грузинської війни 2008 року і порушила кримінальну справу проти нього та президента самопроголошеної Республіки Абхазія Сергія Багапша.
Народився 31 жовтня 1964 року в м. Цхінвалі. Після закінчення середньої школи працював електромонтером у місцевому відділенні зв'язку. У 1980 р. став чемпіоном Грузинської РСР з вільної боротьби; майстер спорту. У 1983—1985 рр. проходив строкову службу у ЗС СРСР. Поступив в Південно-Осетинський педагогічний інститут, який закінчив в 1988 році за фахом «Викладач фізичної культури». У інституті був вибраний секретарем комітету Комсомолу, після чого працював в комсомольських структурах.
Під час подій грузино-осетинського протистояння (1990—1991 рр.) створив і очолив бойовий загін Осетії, брав участь у першому грузинсько-осетинському конфлікті 1989-1990 рр. З 1990 по 1993 рр. — обирався до парламенту невизнаної Південно-Осетинської Республіки. У лютому 1997 року указом першого президента самопроголошеної республіки був призначений торговим представником Республіки в Російській Федерації. Працював помічником депутата Держдуми Російської Федерації від Північної Осетії А. Чехоєва.
В результаті президентських виборів в листопаді-грудні 2001 року став президентом Південної Осетії, перемігши в другому турі (53 % голосів). У травні 2002 відіслав делегацію до Москви з проханням визнати незалежність Південної Осетії та прийняти її в склад Російської Федерації. 12 грудня 2005 виступив із власною ініціативою по урегулюванню конфлікту, пропонував створити офшорну зону, яка б об'єднувала райони Грузії та РФ.
Після загадкового вбивства лідера опозиції Тедеєва у Владикавказі у жовтні 2006 р. 12 листопада того ж року був знову обраний «президентом» Південної Осетії (96 % голосів). Разом з виборами проходив референдум про проголошення незалежності республіки. Хоча резолюція за вихід зі складу Грузії отримала переважну більшість голосів, результати референдуму були визнані недійсними світовою спільнотою.
Одружений, має трьох синів. Також має російське громадянство, прописку і квартиру у Москві. Близько десяти років прожив у Москві «підприємцем», працюючі, зокрема, охоронцем на дверях місцевого казино.