19 серпня за церковним календарем – Преображення Господнє, або Спас. Цього дня у церквах святять яблука, груші, мед і обжинкові вінки, або колосся жита та пшениці.
Преображення Господнє відзначається з ІV ст. на спомин про велику подію в житті Ісуса Христа, коли він, здійснивши половину свого земного служіння і довівши достатньо свою божественність вченням та чудесами, вирішив незвичайним способом показати учням славу свого Божества. Про цю подію розповідається в Євангеліях від Луки та Матвія.
Так, розповівши своїм учням про таємницю своєї смерті та воскресіння, а також про близькі страждання, Ісус почув від них заперечення, тоді, докоряючи їм, він узяв трьох апостолів Петра, Якова та Іоана і вирушив з ними на гору Фавор, де під час молитви лице його просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. З’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Раптом надзвичайна біла хмара накрила всіх. Із хмари почувся голос Бога: «Це є син мій улюблений, на якому моє благовоління; його слухайте».
У Біблії розповідається, що людина не може побачити Бога й після цього залишитися живою, тому всьому світові Бог з’явився не у своїй Славі – люди не змогли б витримати її, а зробити подібним до людей, утілившись у своєму синові. У момент Преображення Бог дав можливість лише трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христові: сяяння у людському тілі Христа божественного світла. Згідно з християнським віровченням, сяяння Фаворського світла – звістка людству про те, що всяка матерія може бути обожненою. Обожнення людини – це відновлення того образу, за яким людина створена, це звістка про можливість преображення всього світу й людства…

Народні назви цього свята – Другий або Яблучний Спас.
Крім яблук, цього дня на церковну паперть приносили й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Усе це священик після обідні мав благословити та почитати над ним молитву, за що вдячні прихожани ділились з ним так званими початками – потроху від кожного сорту з принесених плодів.
Побожні люди не їдять до Спаса фруктів, бо на тім світі душі померлих не скуштують яблучка.
Повернувшись з церкви, родина, урочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, – «щоб садовина родила». Пригощали одне одного пирогами, фруктами.
Свячений мед та віск зберігають до наступної весни і використовують для підгодовування бджіл.
Існує повір'я, що свячені на Спаса яблука допомагають при сліпоті. Освячене зілля також використовують: волошки – проти падучої, запою, внутрішнього жару; відвар сон-трави – при безсонні.
Спаса – за народною міфологією, – це день поминання померлих родичів. Спас – це ще й день поминання померлих родичів. Селяни збиралися на цвинтарі, клали на могилки свячені яблука та груші, прохали священника, щоб відправив панахиду. У цей день обрядовою їжею були зокрема вареники з яблуками і медом, галушки яблучні.
За народними прикметами, на Спаса літо зустрічається з осінню, першим холодом. У деяких регіонах України від цього свята вже починалися приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас – держи рукавиці про запас!»

Джерело: "Чернігів стародавній"