Днями в книгарні «Смолоскип» відсвяткували 40-річчя однієї з найбільш популярних українських пісень “Червона рута”. Звісно, про “Червону руту” неможливо говорити, не згадуючи її творця – Володимира Івасюка, доля котрого була не менш славетною за долю його пісні.
“Червона рута” виростала протягом трьох років – у 1967 році до рук Івасюка потрапила збірка коломийок, серед котрих він знайшов і рядки про загадкову рослину червону руту. Аж до 1970 року композитор збирав про неї як наукові, так і фольклорні відомості, намагаючись відділити істину від міфу задля того, щоб потім змішати їх ще майстерніше.
Досі в музеї Володимира Івасюка в Чернівцях зберігається лист науковця, що ще тоді стверджував, що жодної червоної рути не існує, є біла й жовта рута. Тож, дана рослина просто поетична деталь українського фольклору. Але Івасюк був впевнений – свою руту він знайде.
– Місце червоної рути не тільки в історії України, але й в серці кожного з нас займає особливе місце. Мабуть, немає людини, яка хоча б раз у житті не співала Червону руту, – переконана перша директорка Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка Парасковія Нечаєва. – ЇЇ співають і наші друзі, і наші вороги. «Червону руту» виконували багатьма мовами, але найчастіше вона звучала тією мовою, на якій створив її автор. У Чернівецькому музеї зберігається багато записів різних варіантів виконання українськими гуртами, грузинським ансамблем і навіть кубинською співачкою. Та, на жаль, більша частина записів просто не збереглась.
Уперше “Червона рута” зазвучала у вересні 1970 року в авторському виконанні Володимира Івасюка в телепередачі “Камертон гарного настрою”. Тоді її “хрещенним батьком” став звукорежисер чернівецького телебачення Василь Стріхович.
– Я тоді ще отримав догану, – згадує він. – Після виходу в ефір того “Камертону”, мене до себе викликав начальник і почав кричати: “Что это еще за песни?». Добре, хоч не вигнали. А пісні ми тоді записували ночами. Уночі студія вільна й пиши, що хочеш. Та були і свої труднощі – уночі не лише людину, а й голос треба розбудити. Тож, гарно щось записати виходило лише вже на світанку після двадцятого дублю.
Теплі спогади про Володимир Івасюка зберегла його колишня однокласниця Віра Хом’юк, котру композитор запросив до зйомок кінофільму “Червона рута”. За її словами, уперше вона почула пісню саме на зйомках – Івасюк виконав її під гітару в компанії друзів.
– Назавжди відклались у пам’яті ті моменти, коли Володя вперше заспівав нам “Руту», – розповідає вона. – Уже з другого разу ми почали співати її разом. Я ще тоді сказала йому, що це буде пісня… ну просто на весь світ. А він дуже переживав, аби вона сподобалась людям.
Після смерті Івасюка в світ вийшла книга спогадів його батька “Монологи перед обличчям сина”, до якої увійшло чимало спогадів знайомих і колег композитора. Особливе місце серед них посідають спогади колишньої дічини Івасюка, Оксани Григорович:
– Пам’ятаю, ми якось сиділи з Володьою у кафе, ну, замовили собі винця, і тут заграв ансамбль. Зазвучала “Червона рута”. І тут Івасюк широко посміхнувся, і сказав: “Та ви що! Я ж народний!”. Володя у житті був дуже скромним, але лише раз вийшовши на сцену, раз написавши пісню, він уже став зіркою.
Тоді й народилася справжня слава “Червоної рути”. На чернівецьку адресу Івасюка приходила купа листів, підписаних “Чернівці, Авторові пісні “Червона рута”, а сама пісня лунала мало не з кожного вікна українських домівок. Тоді ж було записане журналісткою Галиною Тарасюк перше інтерв’ю з прославленим, якщо ще не на всю країну, то точно на всю Буковель Володимиром Івасюком.

– Коли я в матеріалі написала “Червона рута”, моя редакторка виправила “руту” на “ружу”, думаючи, що це я допустила помилку. І мені тоді було так незручно, я довго перед ним вибачалась... Але це все одно була перша іфнормація про Володю. І вже тоді я, як зараз кажуть, напророкувала Івасюку славу.
“Червона рута” витримала перевірку 40 роками. І досі пісню переспівують сучасні зірки, її часто виконують на співочих конкурсах. Рута виросла в серцях українців, і цвістиме там ще багато-багато років.

Катерина Зінов’єва
Джерело: УНІАН