День залізничника.
Професійне свято працівників залізничного транспорту України.
Відзначається щорічно 4 листопада. Свято День залізничника було засноване в Російській Імперії в 1896 і приурочене до дня народження імператора Ніколая I, котрий почав будівництво залізниць. Святкувалося воно щорічно 25 червня аж до 1917. Після 1917 свято було забуте майже на двадцять років. Відновлення святкування дня залізничника в СРСР пов’язане з прийомом керівним діячем КПРС і диктатором СРСР Йосипом Сталіном залізничників у Кремлі 30 липня 1935. Постановою Уряду від 28 липня 1936р. був установлений день професійного свята залізничників 30 липня. Пізніше його святкування перенесли на найближчий вихідний день – першу неділю серпня (святкується досі в Росії).
Після здобуття Україною незалежності, у 1993 тодішнє керівництво Укрзалізниці закріпило царсько-радянську традицію і внесло відповідні пропозиції Президенту. Свято було встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників залізничного транспорту України…» згідно з Указом Президента України «Про День залізничника» від 15 липня 1993 р. № 257/93-рп і відзначалося у першу неділю серпня.
Після призначення у 2000 генеральним директором Укрзалізниці Георгія Кірпи Президенту України була внесена пропозиція про відзначення Дня залізничника 4 листопада. Згідно з Указом Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 15 липня 1993 року N 257» від 11 грудня 2002 р. № 1140/2002 День залізничника відзначається щорічно 4 листопада.
Саме 4 листопада 1861 року з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд на території сучасної України. Цей день вважається початком історії залізниць в Україні.
До незалежності України офіційна історіографія називала першою залізничною лінією ділянку Одеса – Балта, яка була побудована на 5 років пізніше від лінії Перемишль – Львів. Комуністичний режим замовчував усі досягнення на тій території сучасної України, яка відносилась не до царської Росії, а до Австро-Угорщини.

1657 року гетьманом українських козаків обраний Іван Виговський.

1708 року український гетьман Іван Мазепа оголосив Петру I про свій перехід на сторону Швеції і рушив на з'єднання з військами шведського короля Карла XII.

1861 року з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд на території сучасної України. З цією подією пов'язаний День залізничника.

1921 року розпочався Другий зимовий похiд армії УНР пiд проводом генерал-хорунжого Юрія Тютюнника.

1959 року у Севастополі відкрилася діорама «Штурм Сапун-гори».

1888 року народився Михайло Білінський, український військовий діяч, контр-адмірал УНР. Організатор українського морського міністерства, створив перший полк морської піхоти (помер 1921).

1891 року народився Петро Панч, український письменник (помер 1978).

1898 року народися Василь Кучабський (Вука, Яструб, Бой), український військовий дiяч, iсторик, дiйсний член НТШ. В 1945 заарештований НКВС i розстрiляний у Львові.

1910 року народився Семен Ластович-Чулiвський, кобзар, майстер, автор фундаментальної працi з iсторiї та виготовлення бандури (не опублікована), репресований. Помер 1939 р. в Мюнхені.

Церковний календар. Казанської ікони Божої Матері.

Народний календар. Казанська осіння.
Остаточна межа переходу від осені до зими – міцно сковується земля, а відтак «морозцям дорогу вказує».
Якщо цього дня небо заплаче, то вслід за дощем прийде зима.
Якщо зранку задощить, то надвечір має піти сніг – прикмета ранніх пролісків.
До Казанської не зима, після Казанської – не осінь. З казанської мороз не великий, а стояти ніяк.

Ганни, Єлизавети, Костянтина, Богдана, Оверка, Ликери.