80-ті роковини нападу СРСР на Польщу
17 вересня 1939-го нападом на Польщу в Другу світову війну на боці нацистського Третього Райху вже відкрито вступив Радянський Союз.
Водночас варто пам’ятати, що участь СРСР у війні проти Польщі у прихованій формі розпочалася ще з 1 вересня 1939-го. Так, радянська радіостанція, що знаходилася в Мінську, була радіомаяком для наведення німецьких бомбардувальників на польські міста.
17 вересня 1939-го, віроломно і без оголошення війни, відповідно до домовленостей із Гітлером, на територію Польської держави зі сходу увійшли радянські війська (так званий «визвольний похід у Західній Україні та Західній Білорусії»), порушивши договір 1932-го про ненапад. Того ж дня ними були зайняті Тернопіль та Рівне, наступного – Коломия, Станіславів (сучасний Івано-Франківськ) та Луцьк.
З перших днів вересня в СРСР проводилась прихована мобілізація, для прикриття якої 7 вересня розпочалися «Великі навчальні збори». Війська таємно концентрувалися поблизу кордонів. 14 вересня радянське керівництво поінформувало Німеччину про готовність Червоної армії до початку військових дій. На що наступного дня отримало вітальну телеграму з Берліну.
Армія вторгнення СРСР налічувала понад 600 тисяч військових, 4700 танків, 4959 гармат і 3300 літаків. У порівнянні з другим агресором вся польська армія станом на 1 вересня налічувала 750 тис. військовослужбовців, 870 танків, 4300 гармат і 407 літаків.
Наступ розпочався о 5:00 17 вересня за повної відсутності скільки-небудь значимих військових угрупувань поляків, оскільки основні сили Польщі вели боротьбу з Німеччиною. Більше того, міністр оборони Польщі наказав військам відступати найкоротшими шляхами у напрямку Румунії і Угорщини, не вступаючи в бій з радянськими частинами. Однак СРСР не залишав полякам шансів на врятування.
Військові дії відбувалися у повній співпраці Вермахту і Червоної армії. Агресори обмінювалися інформацією про дислокацію польського війська на Прикарпатті та планували спільні операції для його знищення. Неодноразово полякам доводилося водночас відбивати удари з обох фронтів.
До 20 вересня Львів був оточений нацистами, а 22-го – до міста підійшли підрозділи Червоної армії, які замінили німецькі війська. Польські оборонці погодилися на нібито вигідні умови представника командуючого Українським фронтом маршала Семена Тимошенка здачі Львова: військовослужбовці Війська Польського склали зброю за обіцянку гарантії свободи і допомоги транспортом, продовольством для бажаючим виїхати за кордон («слово маршала!»). Проте, радянське керівництво порушило свою обіцянку. Всіх польських солдатів і офіцерів, які здалися, комуністичний режим заарештував і ув’язнив. Трохи більше 400 обдурених залишилося в живих з 15 тисяч осіб…
22 вересня 1939 р. у Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад Вермахту (19-й корпус генерала Г. Гудеріана) та Червоної армії (5-й корпус генерала В. Чушкова). 24 вересня радянські й німецькі війська здійснили спільну операцію з оточення польських з’єднань під Замостям. 28 вересня впала Варшава. Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 р. підписанням договору про дружбу і кордон.
Втрати сторін на радянсько-польському фронті становили приблизно 3500 вбитих і 450 тисяч полонених військовослужбовців Війська Польського та 795 червоноармійців. Навесні 1940-го були розстріляні понад 15 тисяч військовополонених поляків.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Сергій БУТКО,
Український інститут національної пам’яті
Водночас варто пам’ятати, що участь СРСР у війні проти Польщі у прихованій формі розпочалася ще з 1 вересня 1939-го. Так, радянська радіостанція, що знаходилася в Мінську, була радіомаяком для наведення німецьких бомбардувальників на польські міста.
17 вересня 1939-го, віроломно і без оголошення війни, відповідно до домовленостей із Гітлером, на територію Польської держави зі сходу увійшли радянські війська (так званий «визвольний похід у Західній Україні та Західній Білорусії»), порушивши договір 1932-го про ненапад. Того ж дня ними були зайняті Тернопіль та Рівне, наступного – Коломия, Станіславів (сучасний Івано-Франківськ) та Луцьк.
З перших днів вересня в СРСР проводилась прихована мобілізація, для прикриття якої 7 вересня розпочалися «Великі навчальні збори». Війська таємно концентрувалися поблизу кордонів. 14 вересня радянське керівництво поінформувало Німеччину про готовність Червоної армії до початку військових дій. На що наступного дня отримало вітальну телеграму з Берліну.
Армія вторгнення СРСР налічувала понад 600 тисяч військових, 4700 танків, 4959 гармат і 3300 літаків. У порівнянні з другим агресором вся польська армія станом на 1 вересня налічувала 750 тис. військовослужбовців, 870 танків, 4300 гармат і 407 літаків.
Наступ розпочався о 5:00 17 вересня за повної відсутності скільки-небудь значимих військових угрупувань поляків, оскільки основні сили Польщі вели боротьбу з Німеччиною. Більше того, міністр оборони Польщі наказав військам відступати найкоротшими шляхами у напрямку Румунії і Угорщини, не вступаючи в бій з радянськими частинами. Однак СРСР не залишав полякам шансів на врятування.
Військові дії відбувалися у повній співпраці Вермахту і Червоної армії. Агресори обмінювалися інформацією про дислокацію польського війська на Прикарпатті та планували спільні операції для його знищення. Неодноразово полякам доводилося водночас відбивати удари з обох фронтів.
До 20 вересня Львів був оточений нацистами, а 22-го – до міста підійшли підрозділи Червоної армії, які замінили німецькі війська. Польські оборонці погодилися на нібито вигідні умови представника командуючого Українським фронтом маршала Семена Тимошенка здачі Львова: військовослужбовці Війська Польського склали зброю за обіцянку гарантії свободи і допомоги транспортом, продовольством для бажаючим виїхати за кордон («слово маршала!»). Проте, радянське керівництво порушило свою обіцянку. Всіх польських солдатів і офіцерів, які здалися, комуністичний режим заарештував і ув’язнив. Трохи більше 400 обдурених залишилося в живих з 15 тисяч осіб…
22 вересня 1939 р. у Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад Вермахту (19-й корпус генерала Г. Гудеріана) та Червоної армії (5-й корпус генерала В. Чушкова). 24 вересня радянські й німецькі війська здійснили спільну операцію з оточення польських з’єднань під Замостям. 28 вересня впала Варшава. Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 р. підписанням договору про дружбу і кордон.
Втрати сторін на радянсько-польському фронті становили приблизно 3500 вбитих і 450 тисяч полонених військовослужбовців Війська Польського та 795 червоноармійців. Навесні 1940-го були розстріляні понад 15 тисяч військовополонених поляків.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Сергій БУТКО,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
