«Ці славні сторінки історії мають бути увіковічені, молодь має знати імена героїв і виховуватися на гідному прикладі» - саме так оцінив заступник міністра внутрішніх справ генерал-майор міліції Леонід Зима трагедію бою ніжинських міліціонерів з формуванням селянського руху опору 29 квітня 1921 року. Нагадаємо, що 29 квітня ц.р. у Ніжині Чернігівської області вшанували пам’ять загиблих міліціонерів 90 років назад від рук махновських «бандформувань». Захід провели чернігівські міліціонери, бійці внутрішніх військ та представники районної влади за участю Л. Зими.
Це - цитата з прес-релізу УМВС України в Чернігівській області: «Про нього варто знати кожному працівникові сучасної міліції, на його прикладі треба виховувати молодь, як на зразкові непохитної волі, стійкості й відданості присязі».
Чернігівська обласна організація Української народної партії вважає, що загиблі міліціонери під селом Дорогинкою 29 квітня 1921 року є також жертвами більшовицького режиму, який жорстоко придушив український національно-визвольний рух у 20-х роках минулого століття.
Чернігівська обласна організація Української народної партії вкрай стривожена такими політичними оцінкам події з боку представників силових структур, що провокує поглиблення протистояння громадянського суспільства і правоохоронних органів.
Виникає питання: таке трактування одного з епізодів репресивної політики більшовицької влади є прикладом жахливого незнання історії чи свідомою політикою виховання особового складу головного правоохоронного відомства держави до майбутньої боротьби проти власного народу за будь-яких обставин?
Тож героїзація керівництвом силових структур України більшовицьких вояк і повне ігнорування пам’яті жертв більшовицьких репресій - учасників селянського руху опору і національно-визвольної війни 1917-1921 рр. є логічним кроком партії влади після прийняття нею рішення вивішувати червоні прапори 9 Травня над усіма установами держави.

Чернігівська обласна організація УНП

Історична довідка:
1 березня 1921 року на Чернігівщині зусиллями більшовицької влади розпочався «продовольчий місяць» — продовження політики продрозкладки, системи заготівель сільськогосподарських продуктів, введеної рішеннями Раднаркому. Ця система зобов’язувала селян здавати державі за твердими цінами надлишки (понад встановлені норми на особисті та господарські потреби) хліба та інших продуктів. Тож і не дивно, що на початку 1921 року до Нестора Махна прибула делегація селян від декількох повітів із проханням «відвідати» їхні краї.
«У квітні 1921 року загін Феодосія Щуся, що налічував 500 –600 шабель і 90 – 100 тачанок, — пише чернігівський історик Євген Населевець у журналі «Сіверянський літопис», — вдалося пробитися на Чернігівщину. За підрахунком місцевих селян, його кількість збільшилася до 1000 осіб. Багато бійців було вдягнуто у червоноармійську форму, що вводило в оману супротивника. Бойовий шлях загону проліг по багатьох населених пунктах південних повітів Чернігівської губернії, де нищилися установи радянської влади, комуністи, комнезамівці. Мало не в кожному селі селяни передавали махновцям протоколи сільських зборів із резолюціями про повну підтримку їхніх дій.
Рейд супроводжувався безперервними боями з підрозділами Червоної Армії, міліції та ЧК. Губернською військовою нарадою був розроблений план протидії махновцям, яким передбачалося відстояти артилерійські склади у Ніжині і не допустити з’єднання загону Щуся із загоном отамана Галаки, що діяв на Городнянщині. Начальник губернської міліції запропонував начальнику ніжинської міліції Точоному виступити із загоном міліції на с. Дорогинку, зайнявши його до приходу махновців, використати гарні природні умови для влаштування засідки. У Ніжині був сформований загін у складі близько 150 осіб: з ніжинської повітової міліції — 40 піших і 15 кінних, а також з продовольчої роти 90 червоноармійців — вихідців з Росії. Очолив його начальник повітової міліції Н. Точоний. Усі бійці загону були озброєні рушницями і гранатами, мали 2 ручних і 2 станкових кулемети.
29 квітня о четвертій годині ранку ніжинський загін підійшов до Дорогинки, але там на них чекав «сюрприз»: напередодні вночі махновці зайняли село, порубали міліціонерів, комнезамівців і членів сільради. Помітивши більшовицький загін, повстанці зосередились на краю села у кінному строю, заховавшись у перелісках та ярах, таким чином влаштувавши засідку, чекали моменту для атаки.
Напад махновців виявився для більшовиків несподіванкою, оскільки вони навіть не вислали розвідки. Спочатку повстанці відкрили вогонь, а потім стрімким галопом кинулися в атаку. У лавах противника почалася паніка, але шквальним вогнем їм вдалося відбити перший наступ. Більшовики вирішили зайняти кругову оборону і використати кулемети, але махновська кіннота вдарила з флангів, оточила ніжинський загін і розбила його вщент. З усього загону дивом вижили лише два бійці. Тіла загиблих були поховані у братській могилі в Гоголівському парку м. Ніжина».

До теми: http://siver.com.ua/news....29-7825