Нещодавно громадськість Чернігівщини відзначила дев’яностоліття заснування свого обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

Врочистості відбулися під час Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі», що з успіхом тривав на сцені цього закладу наприкінці березня. Детальніше про подію розповів заслужений діяч мистецтв України Сергій Мойсієнко, який минулого року очолив колектив чернігівського театру - ювіляра.

– «Слов’янські театральні зустрічі» були започатковані у 1990-му році з ініціативи нашого театру, – розповів Сергій Михайлович. – Тоді ідею підтримали колеги з Гомеля, Бреста і Брянська.
Нині брянський театр ми не запрошували. Таке рішення пов’язане з російською агресією та її трагічними наслідками, що вплинули і на щорічний графік «Слов’янських театральних зустрічей». Цей фестиваль, який вже став для чернігівців традиційним, два останніх роки ми не проводили… Нині участь у ньому взяли три країни – Україна, Білорусь і Польща. Відрадно, що чернігівський глядач і театральна критика відзначають високий рівень драматургії, який представили наші колеги. У глядацькій залі протягом тринадцяти фестивальних днів практично не було порожніх місць. В цьому, безперечно, заслуга театральних колективів і поціновувачів сценічного мистецтва, які прибули до нас з різних куточків Чернігівщини і з Києва. Популярності додало й те, що квиток на будь-яку виставу фестивалю коштував від 30 до 80 гривень. На пільгових умовах ми надавали місця малозабезпеченим родинам і людям з обмеженими можливостями. Організували підвіз відвідувачів із прилеглих до Чернігова населених пунктів. Тож відбулися гарні покази Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру та Київського академічного Молодого театру. Порадували глядача Херсонський обласний академічний музично-драматичний, Ніжинський академічний український драматичний, Кіровоградський обласний академічний український музично-драматичний театри. До нас завітав Київський національний академічний театр оперети, Дніпропетровський драматичний молодіжний театр «Віримо», заслужений колектив Гомельського обласного драматичного театру. Блискучою виставою презентував своє мистецтво Брестський академічний театр драми. Наші друзі з Варшави –театр «Друга зона» – виступили з дуже цікавим експериментальним твором. А у завершальний день фестивалю глядачі із захопленням вітали постановку Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру «Приборкання норовливої». Треба відмітити і шалений успіх комедії за твором Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» у постановці художнього керівника нашого театру Андрія Бакірова. Під час фестивалю відбувся 17-й показ цієї вистави і 17-й аншлаг. Майже весь акторський склад нашого колективу взяв у ній участь.

– Чи важко було організувати цьогорічний фестиваль?
– Суттєву фінансову допомогу надала Чернігівська обласна держадміністрація. Витрати на прийом і проживання учасників, друк рекламної продукції, ті ж квіти на сцені – це великі гроші. Стільки ми не заробили навіть під час фестивалю. Але, вважаю, він спрацював не в мінус. Адже ці витрати є прямою інвестицією у інтелект і душі людей.

– А скільки нині коштує створення вистави у вашому театрі?
– Є постановки з бюджетом від 10 до 15 тисяч гривень, а є, що коштують театру і його спонсорам близько ста тисяч. Все залежить від того, як і що «намудрують» художники і постановники.

– Які з вистав ви вважаєте комерційно привабливими?
– «Ніч перед Різдвом» є найуспішнішою. Її прем’єра відбулася наприкінці минулого року. Також «Смішні гроші» – теж режисури Андрія Бакірова. Користується попитом «Кайдашева сім’я» в постановці Віри Тимченко. Нещодавно підготували виставу «Не плачте за мною ніколи» за творами письменниці Марії Матіос в постановці Тетяни Шумейко. Думаю, вона теж матиме успіх у глядачів, як і «Боїнг, боїнг» її ж режисури. Популярними є «Французька вечеря» та «Наше містечко»… Хоча не всі вистави мають бути касовими. Скажімо, «Голодна кров» Дніпропетровського молодіжного театру «Віримо», яку показали під час фестивалю, апріорі не може бути комерційною. Це геніальна вистава про Голодомор на Дніпропетровщині. Незважаючи на добротну режисуру і гру акторів, вона ніколи не буде добре продаватися. Адже глядач навряд чи захоче відвідати її ще раз. Бо після перегляду виходиш із важким серцем, це страшна тема, та вона має звучати.

– Над чим працюєте нині?
– Готуємо три нові вистави. На мій погляд, досить знакові. Спочатку покажемо сучасну музичну казку «Тузик в гостях на селі», яку створюємо виключно власними силами. Сподіваємося, що на початку травня діти побачать її прем’єру. Потім плануємо продемонструвати «Майську ніч» за твором Миколи Гоголя та «Ромео і Джульєтту» Вільяма Шекспіра. Вже взяли в роботу п’єсу відомого драматурга Наталії Ворожбит «Вій. Докудрама», де за основу взятий гоголівський сюжет, але героями є сучасні персонажі.

– Який середній вік акторського складу театру?
– В межах 40 років. Останнім часом до нас прийшло багато молодих, творчих і амбітних людей, які бачать себе у цій професії і, головне, працюють з віддачею. Тим паче, що є на кого рівнятися. Пліч-о-пліч з ними працюють заслужені артисти України.

До розмови долучився художній керівник Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру Андрій Бакіров. Він поділився враженнями про міжнародний фестиваль.

– Андрію Ринатовичу, чим відрізняються цьогорічні «Слов’янські театральні зустрічі» від попередніх?
– Значно виріс рівень акторського виконання всіх вистав, які були показані. І про це свідчить переповнена чи не кожного фестивального дня глядацька зала і гучні аплодисменти. По-друге, він став наймасштабнішим за кількістю учасників.

– Які бачите перспективи розвитку цієї справи?
– Потрібно, щоб на фестивалі працювало журі, яке нагороджуватиме акторські колективи відзнаками, визначатиме призові місця. Це додатково стимулюватиме театри до участі у фестивалі. Адже ми прагнемо залучити до нього митців з усіх слов’янських країн Євросоюзу.