Усі люди – як люди. А їй Бог послав кота. І тепер цей кіт утік. У чужому місті.
Настільки чужому, що всі її знання про нього обмежувалися дурнуватою приказкою «у Вінниці – дівчата невинниці».
Так казав їхній підстаркуватий викладач з економіки колись. Жарт був масний, але зіграв у Люсиному житті катастрофічну роль: з усіх поїздів на київському вокзалі вона сіла в той, який прямував на Вінницю. Бо в голові, затурканій вибухами, обстрілами й безсонними ночима, дивним чином спливла фраза про «невинниць». І вона сіла в поїзд на Вінницю.
Сіла – не те слово. Сидіти не було, де. Її внесло хвилею мам, дітей, валіз, переносок, плачів, скавуління, нявкоту і сповнених відчаю прощань. Здається, не плакали в цьому вагоні лише ті, хто спав. А спали лише немовлята. І то – не всі. А ті, що не спали, плакали найголосніше.
Люся втомилася від голосінь і від дороги. А ще втомилася тягти на собі клятого кота. Який, одурівши від місива людей і тварин, піднявкував тужливим і пронизливим басом щоразу, як десь заходилося репетувати немовля або завивати пес.
– Мамо, а в тьоті папужка співає наче котик, – здивовано сказала дівчинка у рожевій курточці і з рожевою кулькою в руці, біля ніг якої Люсі нарешті вдалося прилаштувати замотану у картатий плед клітку.
– Бо це і є котик – строго відповіла Люся. – Противний рудий кіт.
Дівчинка розгубилася, закопилила губу, готова долучитися риданням до хору немовлят, і Люся швиденько пішла на перемир’я.
– Його звати Мілорд, йому два роки, і він подорожує у клітці для папуги, – швиденько пояснила Люся. Не уточнюючи, що було б значно зручніше, аби цей кіт подорожував у сітці для риби. Але він туди не вліз.
– А мені тато подарував кульку, – довірливо повідомила дівчинка. Після чого губа закопилися в її мами. Тож, щоб не заплакати, вона заговорила:
– Це був єдиний спосіб відірвати її від тата, і нам сісти в поїзд. Ми раніше ніколи самі нікуди не їздили.
Пояснення звучало, як вибачення. І скидалося на приховану істерику.
– Ну, а клітка – був єдиний спосіб спакувати кота. Я раніше з котом нікуди не їздила, – і собі пояснила Люся.
–А вас у Вінниці хто? – поцікавилася жінка. І щоб не здавалося, що вона розпитує, уточнила: У нас – бабуся, тобто свекруха.
– А у нас, – замислено відповіла Люся, – нікого. - Ні у мене. Ні у кота.
***
Люсі час від часу здавалося, що в неї у цьому світі, окрім кота, немає взагалі нікого. Ніде.
Насправді у неї десь у Городні, у погребі, були батьки.
Вона сподівалася, що вони ще справді там є.
У сенсі – живі.
І що в них не бракує клепки ховатися в погріб.
І що погріб теж ще є. Як і хата.
І що це просто немає зв’язку, тому трубку не беруть ні мама, ні тато, ні сусідка тьоть Паша, ні сусідка тьоть Зіна.
Ще в неї є десь у Тернополі брат із сім’єю. І якби Люся не геройствувала у перші дні війни, то теж десь би жила з ними зараз у Тернополі. Може б навіть каву пила. А не переминалася з ноги на ногу в забитому по саму зав’язку вагоні.
І не пояснювала незнайомим людям, що їде з котом у чуже місто – з переляку.
Бо коли зранку їх розбомбили, її геройство випарувалося миттєво. І страшенно не хотілося стати ще одним тілом, яке рятувальники дістають з-під уламків.
– А можна котика погладити? – спитала дівчинка.
Люся майже сказала «ні», але мама дівчинки звела на неї такий стомлений погляд, що та мовчки взялася розмотувати з клітки старенький плед.
– Але обережно. Він може подряпати. Бо, розумієш, це – не мій кіт. Тож він не завжди мене слухається, – пояснила.
«Точніше, ніколи», – додала подумки.
– То ви його вкрали? І тому він у папужачій клітці? – злякано спитала дівчинка. І відсмикнула руку.
– Ні, я його не крала. – Люсі стомилася пояснювати настільки очевидні речі незнайомим людям дорогою в місто, в якому вона ніколи в житті не була й не планувала їхати навіть на екскурсію. – Я просто не змогла його самого лишити в квартирі. Бо його господарі поїхали. Переноски в мене не було. У сітку для риби, яку мені давали, він не вліз. На щастя, знайшлася клітка для папужки.
–А ви звідки їдете?
–З Новоселівки. Це село під Черніговом. Було ще вчора. Уже нема.
– А мене звати Настя, – раптом сказала мама дівчинки. – Сідайте на моє місце, посидьте трохи. І у вас справді зовсім нікого у Вінниці?
– Зовсім. Розумієте…, – Люся замовкла. Вона могла собі лише уявити, що можна подумати про жінку, яка везе у замотаній у подертий плед пташиній клітці кота саме у Вінницю, бо на вокзалі їй згадалася дурна примовка викладача. – Розумієте, просто біля нас зупинився саме цей поїзд. І мене внесло хвилею. Саме тому я їду у Вінницю.
– Сідайте, – рішуче сказала Настя. – А я подзвоню свекрусі.
Саме так Люся з котом знайшли житло у місті, яке перестало бути зовсім чужим ще в поїзді.
Бо тепер у них у Вінниці були Настя і Мар’яна.
Мар’яною звали дівчинку в рожевій курточці, яка гладили кота пальчиком крізь прути клітки аж до самої Вінниці. А тоді ще трошки у таксі, допоки вони їхали до Мар’яниної бабусі, яка наварила на всіх борщу, напекла пиріжків із лівером і напитала у сусідки на поверсі кімнату для Люсі з котом.
Ну, от власне та сусідка кота надвір і випустила.
На другий день їхнього буття у Вінниці. Не зачинила двері буквально на дві хвилини. І кіт вискочив.
Люся зосталася сама в чужому місті.
Здійснилася її заповітна мрія: кіт зник.
Випарувався.
Здимів.
Але коли вона просила про це Всесвіт, то мала на увазі зовсім-зовсім інше. Во істину, бажати треба обережно.
***
Мілорд – але Люся його кликала не інакше як Кіт, Падлюка, Морда і Пішов-Вон-Осюдава – належав її брату.
Точніше, її племіннику – десятирічному Микиті. Він дуже хотів котика – і йому його подарували. Щоправда, інтерес до котика Микита виявляв максимум хвилин п’ятнадцять – допоки йому не подарували ще й планшет.
Але Мілорд теж Микитою не зацікавився.
Чого не скажеш про Люсю.
Річ у тім, що Люся з братом і його сім’єю жила разом. Ну, не так, щоб зовсім разом, а ніби трохи й окремо. У Люсі подеколи було враження, що це її карма – жити у спосіб, який нормальним людям навіть пояснити складно.
Батьки купили Люсі з братом на двох пів будинку. У цьому пів будинку у Люсі була окрема велика кімната, яка замикалася на ключ. Тобто жила вона нібито окремо.
Але кухня, ванна і вітальня – були спільні. Тож водночас жила вона також із братом і його сім’єю.
І що найгірше – з їхнім котом.
Бо найбільшим своїм досягненням кіт вважав прорвати оборону в Люсину кімнату й нагидити в неї під ліжком.
У кращому випадку.
Бо якщо котячі боги йому сприяли, він робив це на ліжку.
А одного разу навіть – на щойно випрасуваній новій сукні, в якій Люся збиралася на побачення.
І провина за те, що побачення не вдалося, лежала суто на котові.
Люся ганяла кота. Кіт ганяв Люсю.
Брат з того ржав, як кінь на пасовиську.
Невістка відводила очі – і послідовно ставала на бік кота.
А Люся бажала котові, щоб він пішов і не повернувся.
Зник.
Випарувався.
Здимів.
Кіт зрештою так і зробив. Але зробив це в чужому місті. Куди Люся повезла його рятувати від смерті.
***
Як почалася війна, то було одразу зрозуміло, що ворог з півночі на Київ пертиме саме через Чернігів. Новоселівка – якраз на північних підступах Чернігова. Треба було звідти тікати – і якнайшвидше.
Але наївна Люся не вірила у війну. Тобто вона вірила, що війна застрягне десь у єлінських лісах, зашпортається у місцях партизанської слави й до Чернігова не дійде.
Ба – більше: вона подумувала, чи не поїхати їй до батьків у Городню, щоб пересидіти війну там у погребі.
Брат тим часом спакував сина, дружину й трохи речей.
Люся пакуватися відмовилася. Так само, як і кіт. Який демонстративно напудив братові в кросівки, після чого невістка, в якої й без того здавали нерви, викинула кота за шкірки у двір.
Вони наполохано поїхали.
Кіт переможцем повернувся додому. І стали вони жити з Люсею удвох. Хоча кожен сам по собі. Аж до четвертої ранку десятого березня. Коли росіяни скинули на Новоселівку бомби.
***
Той ранок Люсі пам’ятався лише уривками.
Кота вона не шукала – він прибіг сам. Вона просто запхала його у торбу. І так, з котом у торбі, сіла у якийсь бус, яким доїхала до Чернігова.
Здається, хтось у неї питав, чи все гаразд.
І навіть хтось допитувався, чи їй щось треба.
І вона, здається, просила переноску для кота.
Переноски не було. Якийсь дядько дав жорстяну сітку для риби. Але клятий кіт туди не вліз. А тоді хтось дав клітку для папуги. І кіт туди вліз.
І ще якась жінка накинула їй на плечі плед. І спитала, чи є їй, в кого жити. Вона сказала, що так, у неї в Городні батьки. І тоді та жінка сказала, що в Городню не можна. Що треба їхати в Київ. Бо з Києва йдуть евакуаційні поїзди.
І Люся обмотала плед навколо клітки з котом і стала в чергу на бус на Київ. Казали, що якось в таку чергу вже було прилетіло. Але Люсі було однаково, якщо чесно. Хотілося просто лягти й не прокидатися. Або навпаки прокинутися, щоб зрозуміти, що все це – сон.
У Києві вона сіла у поїзд на Вінницю. І в Вінниці її давня мрія здійснилася – кіт нарешті зник.
Єдина рідна душа у цілому світі. Як так?
Люся сиділа й мовчала. Бо треба було йти шукати кота, але – де?
Кіт не прийшов.
Ні ввечері.
Ні на завтра.
Ні ще через два дні.
Люся обійшла усі навколишні двори. І не навколишні – теж.
– Нема Мілорда? – усе допитувалася Мар’яна, не розуміючи, навіщо котик пішов з дому, якщо тьотя Люся його так любить і жде.
Сусідка, яка необережно випустила кота і тепер карталася, спокутувала провину то пиріжками, то сирниками.
Але Люся не могла ні їсти, ні дихати, ні викинути з голову жахливий образ вщент розбомбленої Новоселівки.
Ні тим паче образ кота – самотнього в чужому місті.
На сьомий день котової відсутності почали закінчуватися гроші. І сили. Тож допоки лишалася бодай дрібка першого і другого, Люся надумала їхати в Тернопіль, до брата з сім’єю.
–Як кіт прийде, то ви мені подзвоніть, добре? Я приїду за ним, – попросила на прощання Настю. – І дякую. За все.
–Тьотя Люся, а ти за ним плакатимеш?
– Так, Мар’яно, сильно. Я і зараз плачу. Тільки всередині.
– Ну, гаразд, тоді я не буду лишати його собі, коли він повернеться. І клітку його не буду викидати.
Люся не стала казати, що він не повернеться. І щоб не розплакатися, усміхнулася.
***
В автобусі було гамірно й душно. Пасажири пакувалися довго, ще довше розміщували багаж, перевіряли документи, звірялися зі списками, чекали на якогось Колю, який мав привезти тюк гуманітарки. Люди сварилися, нервувалися, голосно розмовляли по телефонах і між сабою.
Але Люся лишалася незворушна – її серце й тіло стверділо, як камінь.
«Бог послав мені кота – Бог забрав у мене кота. Бог дав мені дім – Бог забрав у мене дім. Певно, Йому видніше. Хай робить, що хоче»
Люся притулилася лицем до брудної шибки. За ці дні вона стільки виплакала сліз, що в них не лишилося більше солі. Вони лилися прісними ручаями, за якими вона не зразу зрозуміла, що саме відбувається на автобусному пероні.
Автобус уже рушав, здаючи назад, щоб виїхати з паркувальної кишені, коли на стоянку на шаленій швидкості влетіло таксі.
Ще до того, як воно встигло зупинитися, з салону вискочила жінка.
У пуховику, накинутому на квітчастий халат і фартух.
Вона бігла до автобуса, на ходу гублячи пухнасті хатні капці. І щось кричала.
«Не може бути. Так не буває», – подумала Люся. І теж закричала не своїм голосом:
– Зупиніть, зупиніть! Стійте!!!
Водій з переляку натиснув на гальма.
З полиць полетіли в прохід речі.
Хтось смачно матюкнувся.
Салон, який сидів праворуч, прикипів до вікон.
Пасажири ліворуч знервовано питали, що там, і чому ми не знову не їдемо.
З таксі до автобуса, бігла жінка. Розвівалися коси, квітчастий халат і фартух.
Хатній капець злетів з правої ноги, і вона тепер бігла в одному, як кривенька качечка, збиваючи пальці і п’яту об холодний асфальт.
До грудей вона міцно притискала клітку для папужок.
А в тій клітці несвоїм голосом верещав рудий кіт.
«Дякую, Боже, що знову послав мені кота, – подумала Люся. – І послав мене у Вінницю».

#містагероїв
новела п'ята, Аліна Акуленко