ваша підтримка важлива для незалежного видання стань патроном
Усі люди – як люди. А їй Бог послав кота. І тепер цей кіт утік. У чужому місті. Настільки чужому, що всі її знання про нього обмежувалися дурнуватою приказкою «у Вінниці – дівчата невинниці». Так казав їхній підстаркуватий викладач з економіки колись. Жарт був масний, але зіграв у Люсиному житті катастрофічну роль: з усіх поїздів на київському вокзалі вона сіла в той, який прямував на Вінницю. Бо в голові, затурканій вибухами, обстрілами й безсонними ночима, дивним чином спливла фраза про «невинниць». І вона сіла в поїзд на Вінницю. Сіла – не те слово. Сидіти не було, де. Її внесло хвилею мам, дітей, валіз, переносок, плачів, скавуління, нявкоту і сповнених відчаю прощань. Здається, не плакали в цьому вагоні лише ті, хто спав. А спали лише немовлята. І то – не всі. А ті, що не спали, плакали найголосніше. Люся втомилася від голосінь і від дороги. А ще втомилася тягти на собі клятого кота. Який, одурівши від місива людей і тварин, піднявкував тужливим і пронизливим басом щоразу, як десь заходилося репетувати немовля або завивати пес. – Мамо, а в тьоті папужка співає наче котик, – здивовано сказала дівчинка у рожевій курточці і з рожевою кулькою в руці, біля ніг якої Люсі нарешті вдалося прилаштувати замотану у картатий плед клітку. – Бо це і є котик – строго відповіла Люся. – Противний рудий кіт. Дівчинка розгубилася, закопилила губу, готова долучитися риданням до хору немовлят, і Люся швиденько пішла на перемир’я. – Його звати Мілорд, йому два роки, і він подорожує у клітці для папуги, – швиденько пояснила Люся. Не уточнюючи, що було б значно зручніше, аби цей кіт подорожував у сітці для риби. Але він туди не вліз. – А мені тато подарував кульку, – довірливо повідомила дівчинка. Після чого губа закопилися в її мами. Тож, щоб не заплакати, вона заговорила: – Це був єдиний спосіб відірвати її від тата, і нам сісти в поїзд. Ми раніше ніколи самі нікуди не їздили. Пояснення звучало, як вибачення. І скидалося на приховану істерику. – Ну, а клітка – був єдиний спосіб спакувати кота. Я раніше з котом нікуди не їздила, – і собі пояснила Люся. –А вас у Вінниці хто? – поцікавилася жінка. І щоб не здавалося, що вона розпитує, уточнила: У нас – бабуся, тобто свекруха. – А у нас, – замислено відповіла Люся, – нікого. - Ні у мене. Ні у кота. *** Люсі час від часу здавалося, що в неї у цьому світі, окрім кота, немає взагалі нікого. Ніде. Насправді у неї десь у Городні, у погребі, були батьки. Вона сподівалася, що вони ще справді там є. У сенсі – живі. І що в них не бракує клепки ховатися в погріб. І що погріб теж ще є. Як і хата. І що це просто немає зв’язку, тому трубку не беруть ні мама, ні тато, ні сусідка тьоть Паша, ні сусідка тьоть Зіна. Ще в неї є десь у Тернополі брат із сім’єю. І якби Люся не геройствувала у перші дні війни, то теж десь би жила з ними зараз у Тернополі. Може б навіть каву пила. А не переминалася з ноги на ногу в забитому по саму зав’язку вагоні. І не пояснювала незнайомим людям, що їде з котом у чуже місто – з переляку. Бо коли зранку їх розбомбили, її геройство випарувалося миттєво. І страшенно не хотілося стати ще одним тілом, яке рятувальники дістають з-під уламків. – А можна котика погладити? – спитала дівчинка. Люся майже сказала «ні», але мама дівчинки звела на неї такий стомлений погляд, що та мовчки взялася розмотувати з клітки старенький плед. – Але обережно. Він може подряпати. Бо, розумієш, це – не мій кіт. Тож він не завжди мене слухається, – пояснила. «Точніше, ніколи», – додала подумки. – То ви його вкрали? І тому він у папужачій клітці? – злякано спитала дівчинка. І відсмикнула руку. – Ні, я його не крала. – Люсі стомилася пояснювати настільки очевидні речі незнайомим людям дорогою в місто, в якому вона ніколи в житті не була й не планувала їхати навіть на екскурсію. – Я просто не змогла його самого лишити в квартирі. Бо його господарі поїхали. Переноски в мене не було. У сітку для риби, яку мені давали, він не вліз. На щастя, знайшлася клітка для папужки. –А ви звідки їдете? –З Новоселівки. Це село під Черніговом. Було ще вчора. Уже нема. – А мене звати Настя, – раптом сказала мама дівчинки. – Сідайте на моє місце, посидьте трохи. І у вас справді зовсім нікого у Вінниці? – Зовсім. Розумієте…, – Люся замовкла. Вона могла собі лише уявити, що можна подумати про жінку, яка везе у замотаній у подертий плед пташиній клітці кота саме у Вінницю, бо на вокзалі їй згадалася дурна примовка викладача. – Розумієте, просто біля нас зупинився саме цей поїзд. І мене внесло хвилею. Саме тому я їду у Вінницю. – Сідайте, – рішуче сказала Настя. – А я подзвоню свекрусі. Саме так Люся з котом знайшли житло у місті, яке перестало бути зовсім чужим ще в поїзді. Бо тепер у них у Вінниці були Настя і Мар’яна. Мар’яною звали дівчинку в рожевій курточці, яка гладили кота пальчиком крізь прути клітки аж до самої Вінниці. А тоді ще трошки у таксі, допоки вони їхали до Мар’яниної бабусі, яка наварила на всіх борщу, напекла пиріжків із лівером і напитала у сусідки на поверсі кімнату для Люсі з котом. Ну, от власне та сусідка кота надвір і випустила. На другий день їхнього буття у Вінниці. Не зачинила двері буквально на дві хвилини. І кіт вискочив. Люся зосталася сама в чужому місті. Здійснилася її заповітна мрія: кіт зник. Випарувався. Здимів. Але коли вона просила про це Всесвіт, то мала на увазі зовсім-зовсім інше. Во істину, бажати треба обережно. *** Мілорд – але Люся його кликала не інакше як Кіт, Падлюка, Морда і Пішов-Вон-Осюдава – належав її брату. Точніше, її племіннику – десятирічному Микиті. Він дуже хотів котика – і йому його подарували. Щоправда, інтерес до котика Микита виявляв максимум хвилин п’ятнадцять – допоки йому не подарували ще й планшет. Але Мілорд теж Микитою не зацікавився. Чого не скажеш про Люсю. Річ у тім, що Люся з братом і його сім’єю жила разом. Ну, не так, щоб зовсім разом, а ніби трохи й окремо. У Люсі подеколи було враження, що це її карма – жити у спосіб, який нормальним людям навіть пояснити складно. Батьки купили Люсі з братом на двох пів будинку. У цьому пів будинку у Люсі була окрема велика кімната, яка замикалася на ключ. Тобто жила вона нібито окремо. Але кухня, ванна і вітальня – були спільні. Тож водночас жила вона також із братом і його сім’єю. І що найгірше – з їхнім котом. Бо найбільшим своїм досягненням кіт вважав прорвати оборону в Люсину кімнату й нагидити в неї під ліжком. У кращому випадку. Бо якщо котячі боги йому сприяли, він робив це на ліжку. А одного разу навіть – на щойно випрасуваній новій сукні, в якій Люся збиралася на побачення. І провина за те, що побачення не вдалося, лежала суто на котові. Люся ганяла кота. Кіт ганяв Люсю. Брат з того ржав, як кінь на пасовиську. Невістка відводила очі – і послідовно ставала на бік кота. А Люся бажала котові, щоб він пішов і не повернувся. Зник. Випарувався. Здимів. Кіт зрештою так і зробив. Але зробив це в чужому місті. Куди Люся повезла його рятувати від смерті. *** Як почалася війна, то було одразу зрозуміло, що ворог з півночі на Київ пертиме саме через Чернігів. Новоселівка – якраз на північних підступах Чернігова. Треба було звідти тікати – і якнайшвидше. Але наївна Люся не вірила у війну. Тобто вона вірила, що війна застрягне десь у єлінських лісах, зашпортається у місцях партизанської слави й до Чернігова не дійде. Ба – більше: вона подумувала, чи не поїхати їй до батьків у Городню, щоб пересидіти війну там у погребі. Брат тим часом спакував сина, дружину й трохи речей. Люся пакуватися відмовилася. Так само, як і кіт. Який демонстративно напудив братові в кросівки, після чого невістка, в якої й без того здавали нерви, викинула кота за шкірки у двір. Вони наполохано поїхали. Кіт переможцем повернувся додому. І стали вони жити з Люсею удвох. Хоча кожен сам по собі. Аж до четвертої ранку десятого березня. Коли росіяни скинули на Новоселівку бомби. *** Той ранок Люсі пам’ятався лише уривками. Кота вона не шукала – він прибіг сам. Вона просто запхала його у торбу. І так, з котом у торбі, сіла у якийсь бус, яким доїхала до Чернігова. Здається, хтось у неї питав, чи все гаразд. І навіть хтось допитувався, чи їй щось треба. І вона, здається, просила переноску для кота. Переноски не було. Якийсь дядько дав жорстяну сітку для риби. Але клятий кіт туди не вліз. А тоді хтось дав клітку для папуги. І кіт туди вліз. І ще якась жінка накинула їй на плечі плед. І спитала, чи є їй, в кого жити. Вона сказала, що так, у неї в Городні батьки. І тоді та жінка сказала, що в Городню не можна. Що треба їхати в Київ. Бо з Києва йдуть евакуаційні поїзди. І Люся обмотала плед навколо клітки з котом і стала в чергу на бус на Київ. Казали, що якось в таку чергу вже було прилетіло. Але Люсі було однаково, якщо чесно. Хотілося просто лягти й не прокидатися. Або навпаки прокинутися, щоб зрозуміти, що все це – сон. У Києві вона сіла у поїзд на Вінницю. І в Вінниці її давня мрія здійснилася – кіт нарешті зник. Єдина рідна душа у цілому світі. Як так? Люся сиділа й мовчала. Бо треба було йти шукати кота, але – де? Кіт не прийшов. Ні ввечері. Ні на завтра. Ні ще через два дні. Люся обійшла усі навколишні двори. І не навколишні – теж. – Нема Мілорда? – усе допитувалася Мар’яна, не розуміючи, навіщо котик пішов з дому, якщо тьотя Люся його так любить і жде. Сусідка, яка необережно випустила кота і тепер карталася, спокутувала провину то пиріжками, то сирниками. Але Люся не могла ні їсти, ні дихати, ні викинути з голову жахливий образ вщент розбомбленої Новоселівки. Ні тим паче образ кота – самотнього в чужому місті. На сьомий день котової відсутності почали закінчуватися гроші. І сили. Тож допоки лишалася бодай дрібка першого і другого, Люся надумала їхати в Тернопіль, до брата з сім’єю. –Як кіт прийде, то ви мені подзвоніть, добре? Я приїду за ним, – попросила на прощання Настю. – І дякую. За все. –Тьотя Люся, а ти за ним плакатимеш? – Так, Мар’яно, сильно. Я і зараз плачу. Тільки всередині. – Ну, гаразд, тоді я не буду лишати його собі, коли він повернеться. І клітку його не буду викидати. Люся не стала казати, що він не повернеться. І щоб не розплакатися, усміхнулася. *** В автобусі було гамірно й душно. Пасажири пакувалися довго, ще довше розміщували багаж, перевіряли документи, звірялися зі списками, чекали на якогось Колю, який мав привезти тюк гуманітарки. Люди сварилися, нервувалися, голосно розмовляли по телефонах і між сабою. Але Люся лишалася незворушна – її серце й тіло стверділо, як камінь. «Бог послав мені кота – Бог забрав у мене кота. Бог дав мені дім – Бог забрав у мене дім. Певно, Йому видніше. Хай робить, що хоче» Люся притулилася лицем до брудної шибки. За ці дні вона стільки виплакала сліз, що в них не лишилося більше солі. Вони лилися прісними ручаями, за якими вона не зразу зрозуміла, що саме відбувається на автобусному пероні. Автобус уже рушав, здаючи назад, щоб виїхати з паркувальної кишені, коли на стоянку на шаленій швидкості влетіло таксі. Ще до того, як воно встигло зупинитися, з салону вискочила жінка. У пуховику, накинутому на квітчастий халат і фартух. Вона бігла до автобуса, на ходу гублячи пухнасті хатні капці. І щось кричала. «Не може бути. Так не буває», – подумала Люся. І теж закричала не своїм голосом: – Зупиніть, зупиніть! Стійте!!! Водій з переляку натиснув на гальма. З полиць полетіли в прохід речі. Хтось смачно матюкнувся. Салон, який сидів праворуч, прикипів до вікон. Пасажири ліворуч знервовано питали, що там, і чому ми не знову не їдемо. З таксі до автобуса, бігла жінка. Розвівалися коси, квітчастий халат і фартух. Хатній капець злетів з правої ноги, і вона тепер бігла в одному, як кривенька качечка, збиваючи пальці і п’яту об холодний асфальт. До грудей вона міцно притискала клітку для папужок. А в тій клітці несвоїм голосом верещав рудий кіт. «Дякую, Боже, що знову послав мені кота, – подумала Люся. – І послав мене у Вінницю».