У рамках науково-пошукових заходів, присвячених трагедії знищення Корюківки Чернігівської області, співробітники Українського інституту національної пам’яті (УІНП) не полишали зусиль з виявлення однієї з найбільших таємниць цієї унікальної, навіть за мірками гітлерівського терору на окупованих територіях СРСР та Європи, військового злочину та злочину проти людяності – з’ясувати безпосередніх винуватців проведення каральної акції.
Як відомо, 1 березня 1943 року нацистський каральний загін із міста Щорс прибув до селища міського типу Корюківка. Містечко було оточено. Всіх мешканців групами по 50–100 чол. зганяли у великі будинки і розстрілювали.
Одночасно до 10 машин із карателями прочісували всі хати й околиці населеного пункту і вбивали жителів у як помешканнях, так і на вулицях.
Після знищення всіх знайдених корюківців карателі містечко спалили. Очевидці казали, що дим і заграву від пожеж було видно у Щорсі, Сосниці, Холмах.
Акцію проведено 1 і 2 березня 1943 р. Пізніше, 9 березня карателі повернулися, щоб допалити селище і добити вцілілих.
Наслідки нацистського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців. В Акті Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 р. вказано, що 1 і 2 березня 1943 р., за підрахунками, здійснено вбивство 6700 чоловік, спалено 1290 будинків. Проте, реальна кількість загиблих, за оцінками дослідників і місцевої влади, є більшою від встановленої комісією. Порахувати всіх через спалення у будинках та велике число неофіційних поховань без зовнішніх ознак навесні-влітку 1943 р. просто було неможливо. Ускладнює оцінку втрат і те, що внаслідок цього злочину повністю припинили існування цілі родини і династії, про які вже нема кому згадати.
Дослідники УІНП та Корюківського історичного музею знайшли в книзі-спогаді партизана Івана Водоп’яна «Граніт» деяку інформацію про катів цього злочину: виконавцем каральної акції був батальйон 56-го карального полку фельджандармерії на чолі з начальником чернігівської служби безпеки Крістензеном.
Проте, залишалося питання документального підтвердження цього спогаду, з’ясування організаторів акції та докладніших відомостей про її виконавців.
Під час наукових відряджень до Інституту російської історії (ІРІ) Російської академії наук (Москва), директор УІНП, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук Валерій Солдатенко та його заступник з наукових питань, доктор історичних наук Дмитро Вєдєнєєв порушили питання про розшук відомостей про безпосередніх винуватців Корюківської трагедії перед начальником Управління реєстрації та архівних фондів Федеральної служби безпеки Російської Федерації, генерал-лейтенантом, доктором юридичних наук Василем Христофоровим (Василь Степанович відомий як активний дослідник історії спецслужб та організатор публікації розсекречених документів, керівник Центру публікації джерел з історії ХХ століття ІРІ РАН).
Надалі керівництво УІНП офіційно звернулося із запитом до директора ФСБ РФ, генерала армії Олександра Бортнікова. І ось, 28 грудня 2012 року, до УІНП надійшла відповідь, підписана згаданим генералом В.Христофоровим.
Як зазначається в офіційному листі ФСБ РФ, що спирається на дані Центрального архіву ФСБ, масові розстріли мирного населення, знищення населених пунктів Чернігівщини, інші військові злочини й безчинства на території області з жовтня 1942 до вересня 1943 року здійснювали військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ за вказівками командуючого групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана, 1895 р. нар., уродженця Будапешту.
На початку 1942 року на Східному фронті на стороні Рейху воювало понад 200 тис. угорських вояків. У січні-березні 1943 р. 2-а угорська армія була вщент розгромлена Червоною Армією, втративши 80 тис. вбитими і 65 тис. полоненими. Після цього А.Гітлер розпорядився покласти на угорські частини окупаційні та каральні функції в тилу. Лише на Чернігівщині угорські частини взяли участь у знищенні до 60 тис. мирних жителів, виявляючи особливу жорстокість (як і на теренах сусідньої Білорусі). Самому угорському народу авантюра пронацистського режиму адмірала Хорті у Другій світовій війні коштувала понад 300 тис. вбитих військовослужбовців і 600 тис. мирних жителів.
Але головне – отримана достовірна інформація про тих, хто безпосередньо доклав руки до варварського знищення майже 7000 мирних мешканців й повного знищення містечка Корюківка. Ця кривава акція, свідчать документи спецслужб, була проведена каральним загоном за наказом начальника штабу 399-ї головної польової комендатури Байєра Бруно Франца, 1888 р. нар., уродженця німецького міста Касселя.
Додамо, що ця 399-та головна польова комендатура знаходилася у місті Конотоп Сумської області і була підпорядкована VІІ відділу при штабі групи армій «Південь» збройних сил нацистської Німеччини.
УІНП продовжує пошук відомостей про обставини й винуватців знищення Корюківки, іншу дослідницьку роботу, пов’язану із наближенням 70-х роковин цієї трагедії та 70-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Український інститут національної пам’яті