Армія України: міфи і реальність
Цей матеріал підготовлено на основі відкритих інформаційних джерел України і НАТО.
Отже – МІФ 1 – Армію України розвалювали останні 23 роки.
У реальності в 1991–2009 рр. йшов дуже складний, часом суперечливий процес створення на базі уламка колишніх Збройних Сил СРСР, що дістався Україні, національних Збройних Сил, схожий за змістом на аналогічні процеси в Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, Румунії, Болгарії, Молдові. Військове будівництво було зорієнтовано на досягнення стандартів НАТО.
Головною проблемою весь цей час було недостатнє фінансування оборонних програм. Витрати на оборонні потреби не перевищували 1% валового внутрішнього продукту країни (ВВП). У країнах – членах НАТО військові витрати становлять 2% і більше ВВП.
Найбільше зростання витрат на потреби оборони (на 90%) відбулося в Україні в 2005–2009 рр. за президентства Віктора Ющенка, якого так люто ненавидять сьогоднішні вітчизняні радикальні політики і журналісти. Коли в 2008 р. він запропонував після війни Росії проти Грузії збільшити витрати на оборону в державному бюджеті на 2009 р. вдвічі, всі його пропозиції були заблоковані тодішнім Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко.
Справжній розвал армії припав на 2010–2014 рр. Відповідальність за це несе не лише колишній четвертий Президент України Віктор Януковича, а й ті виборці, які забезпечили його обрання на цю посаду в лютому 2010 р.
МІФ 2 – Армією керують «паркетні генерали».
Насправді в 2005–2014 рр. до керівництва Збройних Сил України прийшло покоління військових, які мали військовий досвід із війни в Афганістані та миротворчих операцій ООН. Наприклад, нинішній начальник Генерального штабу – головнокомандуючий Збройних Сил України генерал Віктор Муженко свій перший бойовий досвід отримав у складі українського військового контингенту в Іраку (жовтень 2003 р. – квітень 2004 р. на посаді начальника штабу – першого заступника командира 5-ї окремої механізованої бригади). Багато з наших військових підвищувало свою кваліфікацію в Академії армії США в Вест-Пойнті і Штабному коледжі НАТО в м. Неаполь (Італія).
Ті з читачів, які бажають отримати більше інформації з даної теми, можуть звернутися до електронних версій журналів «Військо України», «Камуфляж», видань НАТО «Новини НАТО», «НАТО ревью» та інших відкритих джерел із військової тематики.
Леонід Лапай для «Європейської України»
Отже – МІФ 1 – Армію України розвалювали останні 23 роки.
У реальності в 1991–2009 рр. йшов дуже складний, часом суперечливий процес створення на базі уламка колишніх Збройних Сил СРСР, що дістався Україні, національних Збройних Сил, схожий за змістом на аналогічні процеси в Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, Румунії, Болгарії, Молдові. Військове будівництво було зорієнтовано на досягнення стандартів НАТО.
Головною проблемою весь цей час було недостатнє фінансування оборонних програм. Витрати на оборонні потреби не перевищували 1% валового внутрішнього продукту країни (ВВП). У країнах – членах НАТО військові витрати становлять 2% і більше ВВП.
Найбільше зростання витрат на потреби оборони (на 90%) відбулося в Україні в 2005–2009 рр. за президентства Віктора Ющенка, якого так люто ненавидять сьогоднішні вітчизняні радикальні політики і журналісти. Коли в 2008 р. він запропонував після війни Росії проти Грузії збільшити витрати на оборону в державному бюджеті на 2009 р. вдвічі, всі його пропозиції були заблоковані тодішнім Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко.
Справжній розвал армії припав на 2010–2014 рр. Відповідальність за це несе не лише колишній четвертий Президент України Віктор Януковича, а й ті виборці, які забезпечили його обрання на цю посаду в лютому 2010 р.
МІФ 2 – Армією керують «паркетні генерали».
Насправді в 2005–2014 рр. до керівництва Збройних Сил України прийшло покоління військових, які мали військовий досвід із війни в Афганістані та миротворчих операцій ООН. Наприклад, нинішній начальник Генерального штабу – головнокомандуючий Збройних Сил України генерал Віктор Муженко свій перший бойовий досвід отримав у складі українського військового контингенту в Іраку (жовтень 2003 р. – квітень 2004 р. на посаді начальника штабу – першого заступника командира 5-ї окремої механізованої бригади). Багато з наших військових підвищувало свою кваліфікацію в Академії армії США в Вест-Пойнті і Штабному коледжі НАТО в м. Неаполь (Італія).
Ті з читачів, які бажають отримати більше інформації з даної теми, можуть звернутися до електронних версій журналів «Військо України», «Камуфляж», видань НАТО «Новини НАТО», «НАТО ревью» та інших відкритих джерел із військової тематики.
Леонід Лапай для «Європейської України»
Теґі:
