Мій друг дитинства з початку 1980-х років мешкає в Білорусі. Там одружився, має двох вже дорослих дочок, живе в її столиці. Працює, має власне авто. До місцевої влади ставиться дуже критично, розповідає анекдоти про місцевого Президента та його політику. Він не один там такий.
Найпопулярнішим за кількістю відвідувань читачами громадсько-політичного сайту країни є опозиційний «Хартія-97», редакція якого чомусь працює у Варшаві в Польщі. В окремі дні його відвідують від 300 тисяч до 500 тисяч осіб (населення країни – 9,5 млн. жителів).
З іншого боку і в Білорусі, і за її межами, включно з Україною (у Чернігівщині теж), є чимало симпатиків нинішньої білоруської влади.
Отже, спробуємо з’ясувати, як виглядають деякі білоруські реалії.

Трохи з новітньої історії
У 1960–1980-х роках Білорусь отримувала за рахунок бюджету СССР великі інвестиції, що вкладались у розвиток її економіки. Її очолювали доволі успішні керівники – Кирил Мазуров, Петро Машеров. За даними закритого соціологічного опитування, проведеного на початку 1980-х років Інститутом соціології СССР на замовлення КГБ СССР, лише в Білорусі і Росії більшість населення вважали себе громадянами СССР, а не громадянами своїх союзних республік.
Тому процес набуття незалежності Білорусі та наповнення її конкретним змістом був і є дуже повільним, болісним.
Влітку 1994 року в Білорусі відбулися перші президентські вибори. Головними претендентами на посаду голови держави були: тодішній Прем’єр-міністр Білорусі В’ячеслав Кебіч, колишній на той час голова Верховного Совєта Білорусі Станіслав Шушкевич, голова фракції Білоруського Народного Фронту «Відродження» (БНФ – це аналог нашого Народного Руху України) у парламенті Зенон Позняк та голова комісії парламенту з боротьби з корупцією (!) Олександр Лукашенко.
У першому турі виборці не визначили переможця, а в другий тур вийшли В’ячеслав Кебіч і Олександр Лукашенко.
Переміг і став Президентом Білорусі Лукашенко. Це були перші і останні в сучасній історії країни президентські вибори, які і в Білорусі, і за її межами визнавалися вільними та демократичними.
Тому неможливо говорити про те, яку саме реальну підтримку виборців нині має Президент Білорусі О. Лукашенко. Для цього потрібні вільні і демократичні вибори.

Деякі факти про Білорусь
1) За даними ООН за 2005–2011 роки Білорусь мала найменший в світі природний приріст населення. До речі, Україна навіть не потрапила до першої десятки критичних країн за цим показником.
2) Білорусь – єдина в Європі країна, де значна частина населення не визнає законним керівником держави офіційно обраного Президента та існуючу державну символіку.
3) Це – єдина незалежна держава Європи, де продовжує діяти уряд в еміграції – Рада Білоруської Народної Республіки (БНР). Нагадаємо, що 22 серпня 1992 року Державний центр Української Народної Республіки в екзилі (в еміграції) урочисто склав свої повноваження, передавши їх владі відновленої держави Україна.
4) Білорусь, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, входить у першу п’ятірку країн Європи за рівнем смертності серед неповнолітніх і рівнем зареєстрованого алкоголізму.
5) У своїй сучасній історії Білорусь мала «три Площі» (аналог наших Майданів): у 2001, 2006 та 2010 роках.
6) Білорусь займає друге місце в Європі (після Ірландії) по дуже звуженій сфері поширення національної мови. До речі, за кількістю спільної лексики – на 80% білоруська мова найближча до української…

Леонід Лапай для «Європейської України».