Більшість масових вбивств були б не можливими без масової пропаганди
Створення образу «куркуля» і «петлюрівця», дегуманізація «образу єврея» та навішування ярлика «зрадник» на кримських татар – про механізми боротьби з незгідними у тоталітарних режимах говорили на Міжнародному відкритому семінарі «Спокуса пропаганди і масові вбивства в Україні у ХХ – на початку ХХІ ст.»
Семінар відбувався 2–3 червня 2015 року у столичному Українському домі. Інтелектуали з України, Великої Британії, Канади та Італії провели шість сесій, виступаючи з доповідями та беручи участь у дискусіях разом із відвідувачами семінару.
За словами директора Українського центру досліджень Голодомору Людмили ГРИНЕВИЧ, за кілька років до Геноциду українців 1932–1933 років, радянська влада демонізувала образ заможного українського селянина чи політичного активіста. У свої доповіді історик використала радянські плакати і пресу, в якій «куркулів» та «петлюрівців» зобразили у вигляді комах, змій чи мишей.
«Але пропаганда була не особливо популярною серед селян. Абсолютно всі розуміли її штучність», – додає Людмила Гриневич.
Таким чином, у Радянському Союзі як і до українців, так і євреїв, застосовували спосіб дегуманізації, позбавляли їх людської сутності.
«Людину вбити важко. Але якщо переконати, що це нелюдь, то тоді значно легше», – пояснює директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» Ігор ЩУПАК.
На останній, 6-ій сесії «Ідеальний світ «імперії» і методи «очищення» від «уявного ворога», спілкувалися про сучасну пропаганду та як можна їй протистояти в умовах війни на Донбасі. З доповідями виступили: Пітер ПОМЕРАНЦЕВ, старший науковий співробітник аналітичногт центру Legatum Institute, письменник (Велика Британія); Євгеній КИСЕЛЬОВ, продьюсер, Inter TV; Дмитро ЗОЛОТУХІН, радник з питань інформаційної безпеки Міністра інформаційної політики України. Модерував сесію Володимир В'ЯТРОВИЧ, голова Українського інституту національної пам’яті.
«Більшість масових вбивств минулого століття були б не можливими без масової пропаганди. Без «Правди» і радянського радіо в кожному населеному пункті не можливими були б депортації, розкуркулення, Голодомор та Великий терор. Без «Фьолькішер Беобахтер» і «Штюрмера» – Голокост. Без радіо хуту, яке сіяло ненависть до тутсі – геноцид в Руанді. Саме пропаганда мобілізує убивць, надає їх злочинам вищого сенсу, освячує їх дії. Тому не можу зрозуміти тих, хто виступає проти заборони пропаганди тоталітарних режимів, прикриваючись правами людини», – розповідає Володими В'ятрович.
Організатори: Українсько-єврейська зустріч, Інститут історії України НАН України, Український дім – міжнародний виставковий і конгрес-центр Києва, Асоціація єврейських організацій і общин (Ваад) України, Український центр досліджень Голодомору, Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», Земляцтво кримських татар, Український центр вивчення історії Голокосту, Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Український інститут національної пам’яті, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, Інститут релігії та суспільства УКУ, державне підприємство «Кримський дім», Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років», музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні».
Ольга Богачевська
Прес-служба Українського інституту національної пам’яті
Семінар відбувався 2–3 червня 2015 року у столичному Українському домі. Інтелектуали з України, Великої Британії, Канади та Італії провели шість сесій, виступаючи з доповідями та беручи участь у дискусіях разом із відвідувачами семінару.
За словами директора Українського центру досліджень Голодомору Людмили ГРИНЕВИЧ, за кілька років до Геноциду українців 1932–1933 років, радянська влада демонізувала образ заможного українського селянина чи політичного активіста. У свої доповіді історик використала радянські плакати і пресу, в якій «куркулів» та «петлюрівців» зобразили у вигляді комах, змій чи мишей.
«Але пропаганда була не особливо популярною серед селян. Абсолютно всі розуміли її штучність», – додає Людмила Гриневич.
Таким чином, у Радянському Союзі як і до українців, так і євреїв, застосовували спосіб дегуманізації, позбавляли їх людської сутності.
«Людину вбити важко. Але якщо переконати, що це нелюдь, то тоді значно легше», – пояснює директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» Ігор ЩУПАК.
На останній, 6-ій сесії «Ідеальний світ «імперії» і методи «очищення» від «уявного ворога», спілкувалися про сучасну пропаганду та як можна їй протистояти в умовах війни на Донбасі. З доповідями виступили: Пітер ПОМЕРАНЦЕВ, старший науковий співробітник аналітичногт центру Legatum Institute, письменник (Велика Британія); Євгеній КИСЕЛЬОВ, продьюсер, Inter TV; Дмитро ЗОЛОТУХІН, радник з питань інформаційної безпеки Міністра інформаційної політики України. Модерував сесію Володимир В'ЯТРОВИЧ, голова Українського інституту національної пам’яті.
«Більшість масових вбивств минулого століття були б не можливими без масової пропаганди. Без «Правди» і радянського радіо в кожному населеному пункті не можливими були б депортації, розкуркулення, Голодомор та Великий терор. Без «Фьолькішер Беобахтер» і «Штюрмера» – Голокост. Без радіо хуту, яке сіяло ненависть до тутсі – геноцид в Руанді. Саме пропаганда мобілізує убивць, надає їх злочинам вищого сенсу, освячує їх дії. Тому не можу зрозуміти тих, хто виступає проти заборони пропаганди тоталітарних режимів, прикриваючись правами людини», – розповідає Володими В'ятрович.
Організатори: Українсько-єврейська зустріч, Інститут історії України НАН України, Український дім – міжнародний виставковий і конгрес-центр Києва, Асоціація єврейських організацій і общин (Ваад) України, Український центр досліджень Голодомору, Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», Земляцтво кримських татар, Український центр вивчення історії Голокосту, Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Український інститут національної пам’яті, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, Інститут релігії та суспільства УКУ, державне підприємство «Кримський дім», Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років», музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні».
Ольга Богачевська
Прес-служба Українського інституту національної пам’яті
Теґі:
