Емоції від жалю, болю, співчуття до гніву проти роzzнелюдів. Далі - сухі очі і холодна злість. Зло повинно бути покараним, інакше воно буде повертатися знову.
Я родом з Корюківки, яка пережила акт геноциду 1-2 березня 1943 року. Ніхто не поніс покарання - ні німці, ні мадяри, ні совєцькі партизани. Сам факт цього злочину довго приховувався. Частина моєї рідні загинула, частина вижила. Я з дитинства знаю ті відчуття болю від втрат і розпачу від безкарності зла.
Бучанська різня не є чимось унікальним для роzzімперії і її арміі. Вони завжди займалися геноцидом, і тільки в цьому вони досягли майстерності. Кацапи. Різники, м'ясники.
Зараз роzzійська імперія (рос. федерація, путінський режим), повіривши у свою безкарність, замахнулась на геноцид всього українського народу (денацифікація, окончатєльноє рєшеніє українського вопроса, як завжди облудно руzzкіє маскують суть геноциду). Тільки наявність українськоі держави, українськоі армії ламає ці плани.
Звільнення українською армією міст і сіл від роzzокупантів відкриває їхні злочини. Бучанська різня концентровано в усіх деталях, як під мікроскопом, показала суть роzzійської імперії.
На жаль, Буча тільки перша в ряду актів геноциду в цій війні, які ще будуть відкриватися по мірі звільнення українських міст і сіл. Але Буча стала символом того нечуваного по масштабам геноциду проти українського народу, який збиралася вчинити роzzімперія. І не треба кивати лише на "божевільного" Путіна. Має бути колективна відповідальність всіх нинішніх роzzіян.
Війна ділить все на чорне і біле, на добро і зло.
Бучанська різня поділила світ на людей і руzzкіх. І кожен має зробити свій вибір, на чиєму він боці.
Роzzімперія повинна бути знищена, щоб повернути іншим народам вкрадені нею землі, а Україні ще й її давню історію та ім'я, якими так довго прикривався цей паразитичний кривавий монстр.

Тетяна Яхеєва, народний депутат України І скликання