Спати у колишньому курнику і на його горищі, “ходити” у власний будинок через вікно ось уже два тижні змушена родина Барташів із Чернігова, в якій виховується двоє малолітніх дітей – 3-річний хлопчик і 8-річна дівчинка. Терпіти такі незручності люди змушені через рішення суду, який, ділячи спадщину, віддав їм дві не з’єднані між собою кімнати всередині будинку, а коридор із вхідними дверима, кухню і навіть перехняблений нужник у дворі – родичам, які тут не проживають і ніколи не жили.
Як розповіла Світлана Барташ, за будинок покійної матері її тесть із сестрою почали судитися у 2007 році. Відтак сестрі дісталося дві третини помешкання (свою частку їй віддала друга сестра), а братові з родиною – одна третина. Рішення Деснянського райсуду від 1 липня 2008 року згодом було підтверджене Апеляційним і Верховним судами.
Усе б, може, нічого, якби судові виконавці не забили дошками вхідні двері. Пробивати ж інший вхід можна тільки через котельню, для чого треба змінювати план газифікації помешкання і переставляти невідомо куди котел. Це, у свою чергу, неможливо без згоди співвласників будинку, які й без того відключили газ – їм бо він не потрібен.
Барташі варять їсти на електроплиті у сараї. Як жити далі – не знають. З родичами порозуміння немає, а юристи розводять руками. За словами Світлани Барташ, знайомлячись зі справою, адвокати знаходять безліч порушень, допущених експертною комісією при поділі будинку, а також суддями та судовиконавцями. Так, наприклад, якщо вже неможливо було зробити коридор і кухню спільними, то при поділі житлової площі мало бути передбачено перепланування газифікації та електропостачання зі встановленням окремих лічильників.
У службі у справах дітей Деснянського райвиконкому м. Чернігів, звідки приходили дивитися на умови проживання малолітніх Барташів, кажуть, що нічим не можуть зарадити. Єдине – це відправити на відпочинок школярку. Як і де діти зимуватимуть – це, мовляв, вже проблема батьків, які, по суті, стали безхатченками із законною реєстрацією.

Джерело: УКРІНФОРМ