21 листопада 2013 року у Чернігові в обласному історичному музеї ім. В.В. Тарновського проведено круглий стіл «80-ті роковини Голодомору 1932–1933 років в Україні: пам’ять народу не убієнна». Символічно, що учасники заходу зібралися в експозиційному залі, де розповідається про Голодомор 1932–1933 рр. та репресії 1937–1938 рр. на Чернігівщині.
Організатори круглого столу: Чернігівська облдержадміністрація, Чернігівський обласний історичний музей ім. В. В. Тарновського, Український інститут національної пам’яті.
Ігор Слезко, заступник начальника управління Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, поінформував про заходи до Дня пам’яті жертв голодоморів та у зв’язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, які проводяться органами влади спільно з громадськістю та науковцями. Він підкреслив, що облдержадміністрація послідовно підтримала всі пропозиції від науковців і громадських організацій, вони представлені у відповідному розпорядженні голови облдержадміністрації.
Навів останній приклад впливу науковців на рішення влади: 23 листопада ц.р. саме за рекомендаціями дослідників керівництво області проведе меморіальний захід на Прилуччині, яка була однією з найбільш постраждалих від Голодомору 1932–1933 рр.
Людмила Линюк, заступник директора Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського з наукової роботи і модератор круглого столу, представила експозиції залу музею, які присвячені Голодомору та репресіям, розповіла про заходи, що він проводить до 80-х роковин голодової трагедії. Одним із основних стало експонування в районних центрах Чернігівської області за підтримки органів влади виставки «Ми звинувачуємо! Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу».
Тамара Демченко, член Асоціації дослідників голодоморів в Україні, доцент кафедри історії та археології України Інституту історії, етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, кандидат історичних наук, дала стислий аналіз сучасної історіографії про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні. Вона повідомила, що за останні 20 років побачили світ вже понад 13 тисяч наукових видань про цю трагічну сторінку вітчизняної історії. Вони підтверджують геноцидний характер Голодомору. Проте, актуальним є продовження пошуку і збирання нових документів та інформацій, переосмислення вже відомих фактів, поглиблення аналізу Голодомору та його впливу на долю українського народу на всеукраїнському й місцевому рівні.
Сергій Горобець, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, наголосив на необхідності подальшого вивчення документів з метою з’ясування обставин тих трагічних подій, долі людей – жертв Голодомору та виконавців злочинної політики. Дослідник припустив, що в документах ще є можливість знайти нові прізвища загиблих від голоду.
Володимир Бойко, директор Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, кандидат історичних наук, поділився досвідом науково-просвітницької роботи, насамперед в середовищі державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Так, серед кількох видань про Голодомор на Чернігівщині, виданих Центром, він виділив саме спогади, які зібрали слухачі Центру – посадовців сільських і селищних рад області. Подякував облдержадміністрацію за підтримку ініціативи інформування громадськості про роль американця з індіанським корінням та українського патріота Джеймса Мейса в справі дослідження трагедії та вагомий внесок в увічненні пам’яті жертв. Зрештою українці мають знати автора ідеї акції «Засвіти свічу!».
Ірина Рябчук, провідний спеціаліст відділу використання документів Державного архіву Чернігівської області, розповіла про фотодокументальну виставку «Палає пам’яті свіча», яку вчора її колеги презентували громадськості. На виставці презентовано більше 60-ти фотодокументів, які змальовують трагедію наших земляків під час проведення партійним керівництвом країни в 1932–1933 рр. кампанії хлібозаготівлі. У своїй більшості це офіційні документи – постанови, розпорядження, доповідні записки, інформації, а також листи, скарги та звернення селян, які шукали справедливості та сподівалися на вирішення їх проблем партійними органами. Окрема частина виставки – документи, об’єднані загальною назвою «Свідки Голодомору згадують».
Олена Лисенко, директор комунального закладу «Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради, привернула увагу на важливість документів репресивних органів тодішньої влади для поглиблення розуміння масштабів трагедії та цинізму й нелюдської жорстокості організаторів й виконавців Голодомору. Вона поінформувала, що готується науково-документальне видання «Настрої населення Чернігівщини в умовах сталінської революції згори. 1928–1941 рр.».
Сергій Бутко, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, нагадав, що чернігівські історики зуміли окреслити втрати області від Голодомору 1932–1933 рр. Ще у 1993 р. Олександр Коваленко та Володимир Ткаченко обрахували чисельність людських втрат у регіоні як різницю між кількістю населення станом на 1 січня 1932 р. та результатами перепису 1939 р. – понад 362.700 осіб. У 2008 р. історики та архівісти Чернігівщини у книзі «Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Чернігівська область» оприлюднили поіменно 36.818 жертв Голодомору в регіоні (десята частина).
Він наголосив, що разом із дослідженням трагедії актуальним для України є усвідомлення та розуміння наслідків всіх трьох голодоморів сьогодні для врахування при формуванні й реалізації державної політики в усіх сферах життя.
Людмила Линюк, заступник директора Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського з наукової роботи, під час підбиття підсумків круглого столу презентувала учасникам книгу відомого чернігівського поета Дмитра Іванова «Монолог з тридцять третього: Поема».

Олександр Майшев,
член Національної спілки журналістів України