«Чернігів стародавній» запрошує на виставку «Врятована спадщина»
Виставка «Врятована спадщина» присвячена унікальним архітектурним пам’яткам Чернігова. Її відкриття відбудеться 18 квітня о 12.00 у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (у Колегіумі, на Валу) за участю архітекторів, істориків, будівельників.
За кількістю і значимістю архітектурних пам’яток наше місто посідає одне з перших місць не тільки в Україні, але і у всій Східній Європі. Вони є невід’ємною частиною національної культурної спадщини, яскраво репрезентують головні етапи історичного розвитку Чернігова і загалом України, розвитку культури і, зокрема, архітектури. Вони є окрасою міста, надають йому неповторності та унікальності. Тому не випадково визначний історик Михайло Грушевський порівнював Чернігів з італійським містом Равенною — скарбницею візантійської архітектури, назвавши наше місто «Українською Равенною».
Зараз в Чернігові 29 пам’яток ХІ-ХІХ ст. національного значення, з яких 6 — домонгольського періоду (ХІ-ХІІІ ст.). З усіх міст України наше місто зберегло найбільше давньоруських пам’яток, а ще і неповторний історичний ландшафт — зелені пагорби високого правого берега річки Десни, у який гармонійно вписані безцінні шедеври давнього зодчества, козацької доби, ХІХ ст. і сучасності. Завдяки цьому Чернігів набув значення містобудівної пам’ятки всесвітнього значення.
Друга світова війна перетворила його на суцільні руїни. Чернігів посідав четверте місце за рівнем руйнувань у колишньому СРСР після Волгограда, Севастополя і Воронежа та було одним з п’яти в Україні, що підлягало першочерговій відбудові. У 1941-43 рр. було зруйновано більшість пам’яток архітектури, повністю знищено 50 і сильно пошкоджено 57 промислових підприємств, 70 відсотків житлового фонду.
Враховуючи необхідність відновлення, у першу чергу, пам’яток архітектури Чернігова, була створена спеціальна комісія, яка вже у 1943 р. (одразу ж після звільнення міста), почала перші архітектурно-археологічні обстеження зруйнованих споруд. Протягом 40-60-х рр. ХХ ст. Українським спеціальним науково-реставраційним виробничим управлінням, Українським науково-дослідним інститутом «Укрпроектреставрація» та Чернігівською міжобласною спеціальною науково-реставраційною майстернею № 3 були проведені реставраційно-консерваційні роботи зруйнованих пам’яток за участю провідних дослідників-архітекторів: П.Д. Барановського, М.В. Холостенка, Ю.С. Асєєва, І.В. Іллєнко, М.М. Говденко та інш.
Впродовж 70-90-х рр. ХХ ст. була проведена наукова реставрація інтер’єрів Спасо-Преображенського (ХІ ст.), Успенського (ХІІ ст.) та Троїцького (XVII ст.) соборів.
Але для пам’яток Чернігова доленосним став 1967 рік, коли постановою Ради Міністрів УРСР було створено Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей». Через 11 років згідно постанови Ради Міністрів УРСР заповідник став самостійною установою з філіалом у Новгороді-Сіверському, якому було передано 34 пам’ятки архітектури. Указом Президента України від 29 грудня 1998 р. заповідник отримав статус національного. Зараз до його складу входять визначні пам’ятки світової культури, зокрема, Спасо-Преображенський собор ХІ ст., Борисоглібський собор ХІІ ст., архітектурний ансамбль Єлецького монастиря ХІ-ХVІІІ ст., комплекс Троїцько-Іллінського монастиря XI-XVIII ст., П’ятницька церква ХІІ — поч. ХІІІ ст., Катерининська церква XVIII ст.
Нині Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» — один з провідних науково-дослідних та культурно-освітніх музейних закладів України, створений на базі комплексів пам’яток архітектури, археології, історії та природи, що мають загальнодержавне значення і призначений для їх дослідження, вивчення, охорони, зберігання та використання. Враховуючи унікальність архітектурних пам’яток заповідника, першочергову увагу зосереджено на їхньому збереженні та реставрації.
Заповідник гідно продовжує пам’яткоохоронну та дослідницьку діяльність попередніх поколінь фахівців-архітекторів, ентузіастів-дослідників, реставраторів та будівельників, які врятували зруйновані війною архітектурні перлини Чернігова.
Джерело: «Чернігів стародавній».
За кількістю і значимістю архітектурних пам’яток наше місто посідає одне з перших місць не тільки в Україні, але і у всій Східній Європі. Вони є невід’ємною частиною національної культурної спадщини, яскраво репрезентують головні етапи історичного розвитку Чернігова і загалом України, розвитку культури і, зокрема, архітектури. Вони є окрасою міста, надають йому неповторності та унікальності. Тому не випадково визначний історик Михайло Грушевський порівнював Чернігів з італійським містом Равенною — скарбницею візантійської архітектури, назвавши наше місто «Українською Равенною».
Зараз в Чернігові 29 пам’яток ХІ-ХІХ ст. національного значення, з яких 6 — домонгольського періоду (ХІ-ХІІІ ст.). З усіх міст України наше місто зберегло найбільше давньоруських пам’яток, а ще і неповторний історичний ландшафт — зелені пагорби високого правого берега річки Десни, у який гармонійно вписані безцінні шедеври давнього зодчества, козацької доби, ХІХ ст. і сучасності. Завдяки цьому Чернігів набув значення містобудівної пам’ятки всесвітнього значення.
Друга світова війна перетворила його на суцільні руїни. Чернігів посідав четверте місце за рівнем руйнувань у колишньому СРСР після Волгограда, Севастополя і Воронежа та було одним з п’яти в Україні, що підлягало першочерговій відбудові. У 1941-43 рр. було зруйновано більшість пам’яток архітектури, повністю знищено 50 і сильно пошкоджено 57 промислових підприємств, 70 відсотків житлового фонду.
Враховуючи необхідність відновлення, у першу чергу, пам’яток архітектури Чернігова, була створена спеціальна комісія, яка вже у 1943 р. (одразу ж після звільнення міста), почала перші архітектурно-археологічні обстеження зруйнованих споруд. Протягом 40-60-х рр. ХХ ст. Українським спеціальним науково-реставраційним виробничим управлінням, Українським науково-дослідним інститутом «Укрпроектреставрація» та Чернігівською міжобласною спеціальною науково-реставраційною майстернею № 3 були проведені реставраційно-консерваційні роботи зруйнованих пам’яток за участю провідних дослідників-архітекторів: П.Д. Барановського, М.В. Холостенка, Ю.С. Асєєва, І.В. Іллєнко, М.М. Говденко та інш.
Впродовж 70-90-х рр. ХХ ст. була проведена наукова реставрація інтер’єрів Спасо-Преображенського (ХІ ст.), Успенського (ХІІ ст.) та Троїцького (XVII ст.) соборів.
Але для пам’яток Чернігова доленосним став 1967 рік, коли постановою Ради Міністрів УРСР було створено Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей». Через 11 років згідно постанови Ради Міністрів УРСР заповідник став самостійною установою з філіалом у Новгороді-Сіверському, якому було передано 34 пам’ятки архітектури. Указом Президента України від 29 грудня 1998 р. заповідник отримав статус національного. Зараз до його складу входять визначні пам’ятки світової культури, зокрема, Спасо-Преображенський собор ХІ ст., Борисоглібський собор ХІІ ст., архітектурний ансамбль Єлецького монастиря ХІ-ХVІІІ ст., комплекс Троїцько-Іллінського монастиря XI-XVIII ст., П’ятницька церква ХІІ — поч. ХІІІ ст., Катерининська церква XVIII ст.
Нині Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» — один з провідних науково-дослідних та культурно-освітніх музейних закладів України, створений на базі комплексів пам’яток архітектури, археології, історії та природи, що мають загальнодержавне значення і призначений для їх дослідження, вивчення, охорони, зберігання та використання. Враховуючи унікальність архітектурних пам’яток заповідника, першочергову увагу зосереджено на їхньому збереженні та реставрації.
Заповідник гідно продовжує пам’яткоохоронну та дослідницьку діяльність попередніх поколінь фахівців-архітекторів, ентузіастів-дослідників, реставраторів та будівельників, які врятували зруйновані війною архітектурні перлини Чернігова.
Джерело: «Чернігів стародавній».
Теґі:
