Нотатки біженця
ТАЄМНИМИ ПАРТИЗАНСЬКИМИ СТЕЖКАМИ… ДОДОМУ
На 23 день війни ми з дружиною, віддавши запаси продуктів теробороні, полишили багатостраждальний Чернігів, який методично практично через кожні 10 хвилин розстрілювали артилерією окупанти… Коли після зникнення електрики, тепла, води, газ почав ледь коптіти, я знайшов карту, аби прокласти піший шлях до свого села, відрізане від обласного центру двома підірваними мостами. На жаль, мій головний маршрут забракував боєць тероборони, оскільки він вів прямо на позиції ворогів, на фронтову лінію… Зрештою я отримав підказку, як вибратися з міста. Це було зовсім несподіване для мене місце. Ми пройшли між рядами мін, що лежали просто на дорозі. Невдовзі нас зібралося у ліску близько 1000 чоловік. Був ранок, а кількість біженців збільшувалася…Передні чекали команди, що робити далі. Зрештою несподівано почався обстріл. Люди попадали, хто куди. Ледь все стихло- передні рушили поспіхом уперед. Ми за ними. Знову обстріл. Моторошне бахкання. Свистить щось над головою…Плач дітей! Шестирічний хлопчик волав, наче його різали. Психіку цієї дитини після цього навряд чи буде просто відновити до нормального стану… Так само поряд моторошно нявчав-завивав наляканий котик, якого несла жіночка. Шість кілометрів такої дороги! Невдовзі почали прибувати на транспорті волонтери. Місцеві хлопці, які мають авто. Нам пощастило втиснутися у багажник легкової машини, яка хоч і ламалася разів 30 (9 дорослих та дітей втиснулося!), та довезла до річкової переправи. Потім ми їхали в авто іншого волонтера якимись потайними дорогами. Він передав нас у наступний бусик, який підвіз до повороту на моє село. Дуже вдячний всім цим нашим рятівникам, особливо бійцям тероборони ( на жаль, зі зрозумілих причин не буду світити їхні імена), землякам, які допомогли добратися до самого дому. Ніхто не взяв жодної гривні! Навіть нагодували після трьох годин «подорожі» перед наступним її етапом. Особливо вдячний бійцю тероборони, який допоміг нам з дружиною нести рюкзаки. Хай Бог оберігає всіх наших рятівників! Зворушений добродіянням їх, органів місцевого самоврядування, які допомагають рятувати мешканців Чернігова від окупантської сваволі, насилля та смерті.

Сергій Павленко, Чернігівщина