Чернігівці вчилися встановленню справедливості щодо репресованих комуністичним режимом
«Проблематика і досягнення процесу реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму» — під такою назвою 7 грудня у Києві проведено семінар, який організували Український інститут національної пам’яті та Національна комісія з репресованих — жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, за участю чернігівців.
Чернігівську регіональну комісію з реабілітації репресованих на цьому навчанні представляли Олена ГЕРАСИМЕНКО, її голова, кандидат історичних наук, Олена ПОТАПЕНКО, секретар комісії, разом із представником Українського інституту національної пам’яті в області.
У своїй доповіді «Перший рік роботи Національної комісії з реабілітації» Роман ПОДКУР, голова Національної комісії, кандидат історичних наук, вчений секретар відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України, серед іншого звернув увагу на ще одну категорію репресованих, яких комуністичний режим у кримінальних справах кваліфікував як кримінальних злочинців. Мова йде про жертви комуністичного «розкуркулення», іншими словами – про людей, у яких влада забрала житло та все майно. Одних із них просто викинула на вулицю, абсолютну більшість депортували за межи України. Після кількарічного перебування у неволі частина з них поверталася, але змушена була жити у містах без житла і роботи. Із середини 1930-х років позасудові міліційні «двійки» і «трійки» засуджували їх за проживання у населених пунктах без прописки і роботи, за «можливі» або «майбутні» злочини. Це було політичним переслідуванням раніше репресованих і вони теж потребують реабілітації.
Йосип ЗІСЕЛЬС, представник Українського інституту національної пам’яті в Національній комісії з реабілітації, український громадський діяч і дисидент єврейського походження, діяч українського єврейського руху, голова Ваад України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу, виступив із доповіддю «Деякі особливості реабілітації за новим законодавством».
Він привернув увагу, зокрема, до необхідності вдосконалення законодавства. Проблемою він назвав застосування правових норм для реабілітації частини членів ОУН та воїнів УПА, яких за визвольну боротьбу комуністичний режим засуджував за кримінальними статтями. Тому ведеться інтенсивна робота щодо усунення перешкод у відновленні справедливості.
Юристи, співробітники Українського інституту національної пам’яті, Сергій РЯБЕНКО та Роман КУЛИК виступили на тему «Практика застосування законодавства з реабілітації».
Семінар завершився відповідями на питання, обговоренням проблем і обміном досвіду. Чернігівські представники серед іншого з’ясовували всі аспекти правового визначення (тлумачення) термінів «колабораціонізм» та «колабораціоніст» не тільки для академічного інтересу, а для практичного застосування у поточній роботі.
Нагадаємо, що керівництво та члени Національної та регіональних комісій з реабілітації репресованих працюють на громадських засадах. Це така форма волонтерства. Тому особливо цінними та приємними були слова вдячності від Романа ПОДКУРА та Йосипа ЗІСЕЛЬСА представникам регіональних комісій за їхню роботу.
Сергій Бутко,
Український інститут національної пам’яті
Чернігівську регіональну комісію з реабілітації репресованих на цьому навчанні представляли Олена ГЕРАСИМЕНКО, її голова, кандидат історичних наук, Олена ПОТАПЕНКО, секретар комісії, разом із представником Українського інституту національної пам’яті в області.
У своїй доповіді «Перший рік роботи Національної комісії з реабілітації» Роман ПОДКУР, голова Національної комісії, кандидат історичних наук, вчений секретар відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України, серед іншого звернув увагу на ще одну категорію репресованих, яких комуністичний режим у кримінальних справах кваліфікував як кримінальних злочинців. Мова йде про жертви комуністичного «розкуркулення», іншими словами – про людей, у яких влада забрала житло та все майно. Одних із них просто викинула на вулицю, абсолютну більшість депортували за межи України. Після кількарічного перебування у неволі частина з них поверталася, але змушена була жити у містах без житла і роботи. Із середини 1930-х років позасудові міліційні «двійки» і «трійки» засуджували їх за проживання у населених пунктах без прописки і роботи, за «можливі» або «майбутні» злочини. Це було політичним переслідуванням раніше репресованих і вони теж потребують реабілітації.
Йосип ЗІСЕЛЬС, представник Українського інституту національної пам’яті в Національній комісії з реабілітації, український громадський діяч і дисидент єврейського походження, діяч українського єврейського руху, голова Ваад України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу, виступив із доповіддю «Деякі особливості реабілітації за новим законодавством».
Він привернув увагу, зокрема, до необхідності вдосконалення законодавства. Проблемою він назвав застосування правових норм для реабілітації частини членів ОУН та воїнів УПА, яких за визвольну боротьбу комуністичний режим засуджував за кримінальними статтями. Тому ведеться інтенсивна робота щодо усунення перешкод у відновленні справедливості.
Юристи, співробітники Українського інституту національної пам’яті, Сергій РЯБЕНКО та Роман КУЛИК виступили на тему «Практика застосування законодавства з реабілітації».
Семінар завершився відповідями на питання, обговоренням проблем і обміном досвіду. Чернігівські представники серед іншого з’ясовували всі аспекти правового визначення (тлумачення) термінів «колабораціонізм» та «колабораціоніст» не тільки для академічного інтересу, а для практичного застосування у поточній роботі.
Нагадаємо, що керівництво та члени Національної та регіональних комісій з реабілітації репресованих працюють на громадських засадах. Це така форма волонтерства. Тому особливо цінними та приємними були слова вдячності від Романа ПОДКУРА та Йосипа ЗІСЕЛЬСА представникам регіональних комісій за їхню роботу.
Сергій Бутко,
Український інститут національної пам’яті
