Бо, як повідомив Олександр Соколов присутніх на концерті чернігівців, він не має пільг.
І як один з ініціаторів культурно-мистецького проекту «728» насмілився вийти на сцену. Бурхливі оплески стали Олександру Володимировичу винагородою за чудове виконання пісень Олександра Розенбаума, за турботу про інтереси територіальної громади. Чесно кажучи, була неймовірно вражена побачивши міського голову на сцені, адже на одній із прес-конференцій він вдало законспірувався й жодним словом не обмовився про власні наміри. Та не здивувалася репертуару: чудові мелодії – філософська «Полем, полем…» та лірична «Вальс бостон» відтворили харизму, душевний настрій і стан виконавця. Тепер уже й сумніваюся, хто ж краще їх виконує – сам автор чи схвильований Олександр Соколов.
Хоча мої колеги безцеремонно «скубли» виконавців перед виступом не вельми доречними запитаннями, я схилюся в пошані перед усіма учасниками проекту. Адже всі вони попри заклопотаність не лише заробляють необхідні кошти на новенькі стільці для міського Палацу культури , але дарують городянам хвилини насолоди від зустрічі з улюбленими хітами. Не важливо наскільки майстерно співаки-ентузіасти витягували ту чи іншу ноту. Головне, що їх вихід на сцену – потреба душі, продиктована прагненням зробити велике діло й водночас пробудити в нас гордість за своє місто (що засвідчила й колективна заключна мелодія про Чернігів).
Голова обласної ради Наталія Романова, заступник міського голови Оксана Тунік-Фриз, депутати міської ради Тамара Касаткіна, Дмитро Попов, Володимир Ступак, Віталій Гриць, заслужений лікар України Володимир Фриз, директор компанії «Чернігівпаркетсервіс» Наталія Осіковська, журналіст Артем Шелковий, ресторатор Ігор Вареник, ведуча обласного радіо Віра Лисиця, директор компанії «Наша булочка» Оксана Коваленко, начальник ЖКГ міста Вадим Антошин… Вони стали не лише для авторки цих рядків відкриттям. Скажімо, ніколи не думала, що нев’янучу народну «Ти ж мене підманула» можна виконати так оригінально й харизматично як Ігор Вареник та ще й в супроводі оркестру (до слова, зі мною одностайні юний поет Іванко Баран та його мама відома письменниця Ганна Арсенич-Баран). По-новому, подекуди українською, зазвучала й знаменита «О соле міо» у виконанні Володимира Ступака. А «Женщина, которая поет» – то вже не Алла Пугачова, а наша неповторна Наталія Андріївна Романова…
Арії, романси, соло, дуети, квартети… З оркестром, під гітару чи без музичного супроводу – всі мелодії звучали зворушливо й неповторно. Квіти, оплески, вигуки «Браво!» то тільки прояви великої вдячності виконавцям. Воістину таке чудове дійство могло відбутися тільки в Чернігові. Й чернігівці того варті!

Ольга Чернякова, «Європейська Україна».
Фото та відео Олександра Майшева.