На свою біду останніми тижнями Чернігів став епіцентром політичного життя України. У зв’язку з довиборами до Верховної Ради у ТВО №205 окрузі чернігівці перетворились на об’єкт безжалісних політичних маніпуляцій, які принижують більшість наших співгромадян. Водночас, є всі підстави твердити, що ця подія черговий раз виявила хронічні хвороби українського політикуму, який в лиці своїх численних представників фактично окупував і тероризує Чернігів. На даний момент, ще напередодні голосування, одну з цих хвороб можна визначити як Чернігівський синдром.

Чернігівський синдром – це комплекс ознак характерних для виборчого процесу в сучасній Україні. Кілька симптомів цієї хвороби виявились в Чернігові особливо яскраво:

— неповага політиків до виборців, свідоме розпалювання люмпенських настроїв, трактування громадян як натовпу, котрий заслуговує лише на дрібні подачки за принципом «хліба і видовищ»;
— слабкість, неорганізованість і пасивність місцевих еліт (термін умовний) і нових осередків громадянського суспільства, відсутність визнаних регіональних лідерів, нездатність місцевої громади протистояти акулам великого бізнесу і політики;
— неприховане домінування вузькогрупових політичних і бізнес інтересів, другорядність ідеологічних і ціннісних орієнтирів в передвиборчій агітації;
— масове використання дозволених і недозволених виборчих технологій, з ігноруванням як букви, так і духу законодавства.

Зрозуміло, що цей перелік симптомів хвороби українського політикуму, можна продовжувати і уточнювати особливо після закінчення виборів. Проте вже сьогодні зрозуміло, що липневі 2015 року вибори в Чернігові є знаковими. І треба лише розібратись, що вони означають.

Сергій ЛЕПЯВКО, доктор історичних наук, м. Чернігів
Дмитро ГРИНЬ, кандидат історичних наук, м. Чернігів

«Північний вектор»