Чи відродиться славний козацький маєток на Покорщині?
Минулого тижня чернігівські пам’яткоохоронці завітали у Козелець. Невеличка група активістів із громадської організації «Збережи старий Чернігів» та Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» вирішили рятувати унікальний садибний комплекс — Покорщину, пам’ятку архітектури національного значення, споруджену у XVIII ст.
Головна споруда — невеличкий одноповерховий будинок — нагадує руїну: вибиті вікна та двері, у кімнатах сміття та гори пляшок. На колись гостинний ганок страшно стати, щоб бодай не провалитись…
Ця оселя у минулому належала славній родині Віри Григорівни Дараган, сестрі останнього гетьмана України Кирила Розумовського, та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику. Шанувальники старовини розповідають романтичну легенду, що тут, на Покорщині, цариця Єлизавета після таємного вінчання з Олексієм Розумом вклонилася, «покорилася» його матері Наталії Розумисі, яка на той час ще була звичайною шинкаркою.
Зараз у колись мальовничому парку «господарюють» бур’яни, на його території споруджені сараї та гаражі…
Не у кращому стані й інші споруди маєтку. У глибині парку — вже похилився каретний дерев’яний сарай, прикрашений дивовижним різьбленням. Неподалік стоїть двоповерхова кам’яниця — одна з небагатьох на Лівобережній Україні господарських споруд козацької старшини, що збереглася в первісному вигляді.
Заслужений архітектор України Володимир Павленко, зажурено оглядаючи пам’ятки архітектури зазначив, що флігель та каретний сарай уже не підлягають реставрації, а потребують повної відбудови. А міцну муровану кам’яницю ще можна відреставрувати.
Разом з чернігівськими волонтерами рятувати садибу приїхало і керівництво районної держадміністрації, яке мобілізувало місцевих підприємців у виділенні дощок та цвяхів (ФОП Корбач і ФОП Проценко). Студенти місцевого ветеринарного технікуму і працівники Козелецької школи № 3 дружно допомагали прибирати в будівлі та забивати дошками вікна і двері, щоб вберегти її від снігу та вологи.
До речі, з вдячністю варто згадати і депутата Чернігівської міської ради Костянтина Іванова, який надав благодійну допомогу на поїздку на Покорщину.
Із сумом і надією в очах дивилася на занедбаний козацький маєток директор Козелецького радіомовлення Світлана Кийкова. Вона вже давно переймається долею садибного комплексу, турбується про його відродження. А педагоги Козелецької школи № 3 разом з учнями нещодавно започаткували акцію «Покорщина плаче гіркими сльозами». Мета: привернути увагу влади та громади до збереження та відновлення пам’ятки архітектури — садиби Дараганів.
Учениця 10-а класу Інна Прима, вболіваючи за майбутнє пам’ятки, написала вірша:
Покорщина плаче гіркими сльозами,
Занедбано тебе, рідненька земля.
Славне козацьке гніздо Дараганів,
Вмираєш тихенько: «Недоле моя».
Колись ти зелена, чудова та пишна
Задумливо слухала спів солов’я…
Все зникло й не зна Україна,
Яка отут розруха, лиш вітер гуля…
Вмираєш тихенько,
Нема вже тієї простої краси.
І лиш залишилися сни ті барвисті.
Та вірю я в те, що не скоримось долі,
Що будем боротись, рідненька моя.
Покажемо світу і людям майбутнім,
Яка Україна — козацька земля…
Можливо й дійсно зусиллями влади та волонтерів згодом буде відроджено славний козацький маєток на Покорщині і він перетвориться у музейний комплекс. А шанувальники старовини з різних куточків України та з-за кордону будуть їхати у Козелець, щоб помилуватися старовинними будівлями і послухати розповідь про казкову долю козацької родини Розумовських…
Сергій Черняков, Громадська ініціатива «Збережи старий Чернігів».
Фото автора.
Головна споруда — невеличкий одноповерховий будинок — нагадує руїну: вибиті вікна та двері, у кімнатах сміття та гори пляшок. На колись гостинний ганок страшно стати, щоб бодай не провалитись…
Ця оселя у минулому належала славній родині Віри Григорівни Дараган, сестрі останнього гетьмана України Кирила Розумовського, та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику. Шанувальники старовини розповідають романтичну легенду, що тут, на Покорщині, цариця Єлизавета після таємного вінчання з Олексієм Розумом вклонилася, «покорилася» його матері Наталії Розумисі, яка на той час ще була звичайною шинкаркою.
Зараз у колись мальовничому парку «господарюють» бур’яни, на його території споруджені сараї та гаражі…
Не у кращому стані й інші споруди маєтку. У глибині парку — вже похилився каретний дерев’яний сарай, прикрашений дивовижним різьбленням. Неподалік стоїть двоповерхова кам’яниця — одна з небагатьох на Лівобережній Україні господарських споруд козацької старшини, що збереглася в первісному вигляді.
Заслужений архітектор України Володимир Павленко, зажурено оглядаючи пам’ятки архітектури зазначив, що флігель та каретний сарай уже не підлягають реставрації, а потребують повної відбудови. А міцну муровану кам’яницю ще можна відреставрувати.
Разом з чернігівськими волонтерами рятувати садибу приїхало і керівництво районної держадміністрації, яке мобілізувало місцевих підприємців у виділенні дощок та цвяхів (ФОП Корбач і ФОП Проценко). Студенти місцевого ветеринарного технікуму і працівники Козелецької школи № 3 дружно допомагали прибирати в будівлі та забивати дошками вікна і двері, щоб вберегти її від снігу та вологи.
До речі, з вдячністю варто згадати і депутата Чернігівської міської ради Костянтина Іванова, який надав благодійну допомогу на поїздку на Покорщину.
Із сумом і надією в очах дивилася на занедбаний козацький маєток директор Козелецького радіомовлення Світлана Кийкова. Вона вже давно переймається долею садибного комплексу, турбується про його відродження. А педагоги Козелецької школи № 3 разом з учнями нещодавно започаткували акцію «Покорщина плаче гіркими сльозами». Мета: привернути увагу влади та громади до збереження та відновлення пам’ятки архітектури — садиби Дараганів.
Учениця 10-а класу Інна Прима, вболіваючи за майбутнє пам’ятки, написала вірша:
Покорщина плаче гіркими сльозами,
Занедбано тебе, рідненька земля.
Славне козацьке гніздо Дараганів,
Вмираєш тихенько: «Недоле моя».
Колись ти зелена, чудова та пишна
Задумливо слухала спів солов’я…
Все зникло й не зна Україна,
Яка отут розруха, лиш вітер гуля…
Вмираєш тихенько,
Нема вже тієї простої краси.
І лиш залишилися сни ті барвисті.
Та вірю я в те, що не скоримось долі,
Що будем боротись, рідненька моя.
Покажемо світу і людям майбутнім,
Яка Україна — козацька земля…
Можливо й дійсно зусиллями влади та волонтерів згодом буде відроджено славний козацький маєток на Покорщині і він перетвориться у музейний комплекс. А шанувальники старовини з різних куточків України та з-за кордону будуть їхати у Козелець, щоб помилуватися старовинними будівлями і послухати розповідь про казкову долю козацької родини Розумовських…
Сергій Черняков, Громадська ініціатива «Збережи старий Чернігів».
Фото автора.