Споконвічно ліщина виростала на Кавказі і в Малій Азії. Ще з давніх часів люди оцінили смакові і корисні якості плодів ліщини, тому не дивно, що ліщину почали незабаром вирощувати спеціально, окультурювати дерево.
До речі, фундук - це не що інше, як окультурена ліщина, яка росте зараз в Америці, Європі і в Азії.
Єдино відмінність між фундуком і ліщиною в тому, що у фундука шкаралупа горіха буде тонший, ніж у ліщини, і в фундуку міститься більше калорій, але на смак він ніжніше, ніж ліщина. Однак, плоди ліщини багаті на поживні речовини, зокрема фолієву кислоту і вітамін Е. Для того, щоб заповнити добову норму свого організму в білку досить з'їсти сто десять грам ліщини.
У разі авітамінозу немає нічого кращого, ніж змішати ліщину з медом. До речі, з історії відомо, що ліщина так високо шанували як горіхів, відновлюють сили, що її навіть спеціально використовували в раціоні для римських легіонерів. Зараз, звичайно, ліщина широко не використовується, тому що є її окультурений варіант - фундук, зате його теж цілком можна використовувати в якості ліщини - користь від фундука приблизно така ж.

Джерело: http://myhelper.in

Однодомна кущова рослина до 4 м заввишки, родини березових. Листки черговi, округлi або оберненояйцевиднi; в молодому вiцi опушенi; зверху - темно-зеленi, зiсподу - свiтлiшi. Квiтки одностатевi; тичинковi - зiбранi в звислi цилiндричнi сережки; маточковi - у двоквiткових розвилках, що розмiщенi в пазусi покривної луски i прихованi в черепичастiй кулястiй бруньцi, з якої виступають червонуватi приймочки. Цвiте у березнi - квiтнi. Плід - горiх, оточений листкоподібною, по краю надрiзаною обгорткою. Плоди достигають у серпнi.
Лiщина росте у свiтлих мiшаних i широколистяних лiсах як пiдлiсок та на узлiссях.
Одним із перших признаків наступаючої весни фенологи вважають цвітіння ліщини звичайної. Ліщина зацвітає у лютому - березні, коли листя ще не розпустилися і являються раннім медоносом і перганосом. Хто бував у лісі у лютому - квітні, мабудь бачив, як із зачіплених сережок ліщини висипаються хмарки жовтих пилинок. В кожній сережці - 4 млн пилкових зерен. Адже запиляється ліщина не бджолами та метеликами, а вітром. І все одно, квітнути потрібно ранньою весною, щоб пилок не осів на листках. А жіночі квітки - майбутні горіхи - побачити не так просто.
Про ліщину дуже гарно сказано в пушкінській "Сказке о царе Салтане" де читаємо такі рядки:
Белка песенки поёт
И орешки всё грызет,
А орешки не простые,
Ядра - чистый изумруд;
Вот что чудом то зовут.

Для виготовлення лiкарських препаратiв заготовляють плоди, кору i листя, коріння, шкарлупу горіхів, плюска, пильця ліщини. Кору весною пiд час сокоруху. Листя - у травнi. Плоди - у серпнi.
Кора та листя лiщини мiстять ефiрну олiю, дубильнi речовини, алкалоїди, флавоноїди, мiнеральнi речовини (залізо, калій, магній, йод), амінокислоти, органічні кислоти, каротиноїди, вітаміни (нікотинова і аскорбінова кислоти, токоферол, рибофлавін, тіамін), полісахариди, жирні кислоти. У плодах є жирна олiя, вiтамiни, бiлки, клiтковина.
Галеновi препарати лiщини мають судинорозширювальнi, протизапальнi, антианемiчнi, антиатеросклеротичнi, жовчогiннi властивостi.
Експериментально встановлено, що галенові препарати мають заспокійливу дію на центральну нервовоу систему, знижують артеріальний тиск (у комбінації з бета адреноблокаторами потенціюють їх гіпотензивну дію). Найбільш значно виражена коронаролітична активність (активність препаратів ліщини прирівнюється до найбільш популярних коронаророзширювальних засобів). Проявляють позитивну дію при міокардиті, інфаркті міокарда. Комплекси біологічноактивних речовин ліщини, мають антигепатотоксичну властивість при експериментальних пошкодженнях печінки тетрахлорметаном (токсичний гепатит). Листя зібрані під час дозрівання горіхів застосовують для очищення сечовидільних шляхів. Настої листя і кори ліщини мають протимікробну, противиразкову (виразкова хвороба шлунка і кишечника), протиракову дію. Особливий інтерес викликають експериментальні дослідження підтверджені клінікою про те, що листя ліщини звичайної ефективні при лікуванні гіпертрофії простати і являються одним із компонентів лікарських зборів для лікування аденоми простати.
Застосовують при атеросклерозi, стенокардії, міокардиті, інфаркті міокарда, гіпертонічній хворобі, гiпоацидних гастритах, виразкові й хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, дизентерії анемiї, гепатитi, холециститi, простатитi, цукровому діабеті, варикозному розширеннi вен, виразках гомiлки. Плоди лiщини корисно вживати при анемiї, атеросклерозi, гіпертонії, стенокардії, простатиті, аденомі простати, нирковокам'яній i жовчнокам'янiй хворобах, захворюваннях нервової системи.
Внутрiшньо - вiдвар кори лiщини (1 ст ложка сировини на 500 мл окропу, кип'ятити 10 хв) приймати по 50 мл 4 рази на день до їди. Настiй листя (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу, настоювати 2 год) приймати по 50 мл 4 рази на день до їди.
Горіхи ліщини багаті на білки, жири, мінеральні речовини, фосфоліпіди та інші речовини. Вважаються цінним харчовим продуктом. Горіхи ліщини використовують також у кондитерській і харчовій промисловості.

Джерело: http://www.grigaonline.narod.ru/