Проблема чорної археології на Львівщині вже перейшла ті межі, коли її можна було ліквідувати в зародку.
Зараз в області це як пошесть чи пандемія – копають всі, копають все. І самотужки з цією проблемою в області уже не впоратися. Про це ЗІКу розповів кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України Микола БАНДРІВСЬКИЙ.

Держава не дає на розкопки ні копійки. За його словами, у Львові в кількох магазинах вільно торгують металошукачами. І кожен може собі придбати металошукач й безкарно почати самовільні розкопки, хоча це заборонено законом і відповідальність за це передбачена досить сувора – до 8 років ув’язнення.
«На превеликий жаль, Закон України «Про охорону археологічної спадщини», який був прийнятий Верховною Радою у 2004 році, не виконується. Наші пам’ятки-старожитності – а це поселення, могильники, кургани, городища літописних міст – піддаються масовим атакам чорних копачів, які буквально все перекопують, нищать і забирають найцінніше. Науковцям після них уже майже нема що копати», – наголошує археолог.
За його словами, чорні копачі на території Львівської області не тільки відкрито в Інтернеті обмінюються інформацією де, хто і що накопав. Вони викладають це на сайтах і пропонують за певну суму будь-що з будь-якого періоду – від палеоліту до, скажімо, захоронень воїнів УПА. «Археологи не можуть за цим усім слідкувати. Зрештою, це не справа науковців затримувати злочинців. На це існують компетентні органи.
Археологів в Україні є дуже мало. Зокрема, в нашій державі офіційно працює 500 археологів, причому 300 з них – це люди передпенсійного віку, а 200 – працюють в полі, тобто є практикуючими археологами. Натомість для порівняння: у сусідній Польщі археологів 5 тис. Проблема в тому, що з 1991 року держава фактично перестала фінансувати археологічні розкопки.
Коли ми робимо експедиції, їдемо в поле, ми мусимо самі турбуватися, де здобути харчі, як прохарчувати студентів, які відбувають археологічну практику, де їх розмістити. Держава не дає на розкопки ні копійки. Тому доводиться шукати спонсорів, меценатів, просто патріотів минувшини, яким то небайдуже», – розповів Микола Бандрівський.
Разом з тим, він зазначив, що це проблема не лише Львівської області і навіть не загальноукраїнська. З проблемами т.зв. чорної археології стикається кожна країна, яка має пам’ятки археології. Наприклад, у Румунії, в країнах Центральної Європи борються з чорними копачами тим, що розсипають на території городищ та давніх могильників алюмінієву стружку. І коли на одному квадратному метрі є дві-три такі стружки, то метало-детектором там уже неможливо щось знайти.
«Зрештою, як би ми не відносилися до режиму Муссоліні, але коли за його правління когось відловлювали на розкопуванні давніх могил чи поселень, то без зайвої тяганини розстрілювали на місці злочину», – зазначив Микола Бандрівський.

За прибутковістю чорна археологія – після наркотиків і зброї. В Україні проблема з «діяльністю» чорних копачів почала про себе заявляти особливо гостро десь 5-7 років тому, коли почав активно проявлятися доволі потужний прошарок людей з грошима, які можуть собі дозволити вкладати кошти в незаконні розкопки. «Справа в тому, що наші банки почали видавати чималі кредити під цінні археологічні знахідки.
Сьогодні вкладання коштів в археологію – це все одно що вкладати гроші в картини, жовтий метал чи нерухомість. У всьому світі за прибутковістю «чорна археологія» йде після торгівлі наркотиками і зброєю. Чомусь у свідомості наших людей закралася думка, що археологія – це лише наконечники стріл, кам’яні сокири, кістки з поховань і все. А поміж тим трапляється багато речей з дорогоцінних металів, з шляхетного каміння, які на аукціонах коштують величезні кошти», – розповів археолог.
Він зазначив, що багатьом відомі теперішні і колишні високопосадовці, успішні бізнесмени, які в своїх приватних колекціях мають унікальні археологічні знахідки. Але всі фахівці переконані, що знайти на полі такі надзвичайно рідкісні артефакти – майже нереально. Для цього потрібно проводити широкомасштабні, добре оплачувані розкопки і не один тиждень.
«Це все результат незаконної діяльності т.зв. чорних копачів. І дуже дивно, що особи, які займають високі положення у владі та бізнесі, дозволяють собі отак завуальовано пропагувати цей злочинний бік скарбошукацтва. Адже якщо є попит, то буде і пропозиція, тим більше – у нашому вкрай зубожілому суспільстві. Але я надіюся, що в наших заможних колекціонерів врешті-решт пробудиться український патріотизм. І не на словах, а на ділі. Скажімо, чи не кожен з них міг би запропонувати певні гроші під конкретну легальну експедицію», – розповів Микола Бандрівський.
Отож, на його думку, дуже добре, що Львівська облрада підняла питання про незаконні розкопки на доволі серйозному рівні. Зокрема, на минулій сесії була створена тимчасова контрольна комісія з вивчення питання неправомірних розкопок на території області так званими чорними копачами.
«Я був запрошений і працював 31 травня на засіданні цієї депутатської комісії під головуванням Святослава Шеремети. Минулого вівторка на неї були запрошені співробітники МВС і СБУ. Була висловлена думка про те, що, можливо, слід, аби фахівці з Міністерства внутрішніх справ вивчили доцільність прирівняти металошукачі до травматичної зброї, внісши доповнення в чинне законодавство. Тобто ліцензувати видачу таких приладів.
СБУ повідомила, що питання чорних копачів не в її компетенції. Тобто, якщо їм зверху, з Києва, спустять циркуляр, що це є справа загальнонаціональної ваги, що держава позбувається своїх речей, вони йдуть за кордон і що це набирає загрозливих масштабів, тоді вони включаться в роботу і, як кажуть, тоді «машина» запрацює по повній. Але для цього має бути все-таки вольове рішення з Києва. Поки що ж відбувається планова оперативна робота, триває збір інформації» – повідомив Бандрівський.

Самотужки на рівні області з проблемою не впоратися. Водночас історика у цій комісії насторожило те, що до участі в ній не запросили головного охоронця пам’яток археології у Львівській області, а саме – начальника управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА Василя Івановського. Адже це єдина людина в обласній керівній структурі, яка за своїми посадовими службовими обов’язками зобов’язана піклуватися про охорону пам’яток археології.
«Побоююся, щоби створювана зараз обласною радою структура у вигляді чергової «інспекції» чи «підприємства» не виявилась банальною спробою прокачування бюджетних (обласних чи централізованих) державних коштів, прикриваючись вивіскою боротьби з «чорними копачами». Чи не краще спрямувати ці кошти на вже реально існуючу у Львівській області державну структуру – управління охорони культурної спадщини ЛОДА, яке згідно зі ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» має опікуватися охороною пам’яток археології на території Львівської області. Сьогодні, як відомо, управління охорони культурної спадщини ЛОДА має мізерний штат – там 4 чи 5 інспекторів на всю область, і я чомусь впевнений – що і мізерну зарплату», – зазначив археолог.
Він також висловив думку, що обласна рада могла би лобіювати хоча б виділення якихось коштів з централізованого державного бюджету на збереження пам’яток археології на Львівщині.
«У мене складається таке враження, що не тільки В. Івановського – керівника цього управління, але і фахівців-археологів до того не дуже хочуть залучати. Можливо, в тому є якась нескоординованість дій чи, можливо, певна зацікавленість певних осіб. Також дивно, що ця комісія сконцентрувала свою увагу, в основному, на місцях незаконних розкопок траншей, бліндажів, місць бойовищ Першої і Другої світових воєн, хоча проблема охоплює і пам’ятки всіх раніших епох.
Торік чорні копачі виставили архів УПА в Інтернеті за півмільйона гривень. На превелике щастя, МВС спрацювало добре, віднайшли тих людей і з ними вже ведеться оперативна робота. І таких речей зараз ніби не відстежуємо. Натомість з’являється маса повідомлень про продаж археологічних знахідок, здобутих в результаті незаконних розкопок», – зазначив Бандрівський.
На його думку, далеко не всі, хто йде в поле з лопатою і металошукачем – це люди, нечисті совістю. Дуже багато з них – просто в пошуках адреналіну. Їх приваблює опоетизованість самого скарбошукацтва. Але є й такі, які йдуть шукати конкретно місця захоронень чи санітарні захоронення Першої і Другої світових воєн, під час яких людей часто ховали не за християнським звичаєм, а просто зсипали у спільні братські могили.
І ці люди розкопують такі могили, викидають кістки,черепи і залишають після себе тільки потрощені людські кості. Ці люди, як запізнілі мародери, зривають з трупів ґудзики, вишукують портсигари і нагороди. Вони не зупиняються навіть перед тим, щоб зірвати якісь натільні хрестики чи медальйони, які могли б дати останню можливість ідентифікувати останки того чи іншого воїна.

«І це все йде в наші комісійні та антикварні магазини, а також на наш львівський «Вернісаж». І я би, можливо, радив, щоб наша влада якось придивилася до тих магазинів та скупок, які беруть археологічні предмети до продажу. Може, під страхом призупинення дії ліцензії, заборони чи інших каральних дій, але треба домогтися, щоб такі речі не продавалися», – наголосив експерт. Микола Бандрівський зробив висновок, що таке незаконне колекціонерство – це соціальне явище, яке зараз пускає чимраз більше коріння.
«Однак, мені видається, що припинити це лише якимись утисками і насильницькими діями тут, на місцях, майже нереально. Має бути вольова вказівка зверху – Президента, його адміністрації і Кабміну. Також може принести свої позитивні результати і тиск на українську владу міжнародних пам’яткоорохоронних організацій зовні – з-закордону, але головно – небайдуже ставлення до цієї проблеми всередині нашої країни кожного з нас», – підсумував археолог.

Розмовляла Тетяна ШТИФУРКО
Джерело: "Західна інформаційна компанія"