Стародавні греки називали гіацинт квіткою пам’яті і печалі і подарували світові міф про виникнення цієї прекрасної квітки.
Був у царя Спарти Амикл і його дружини музи Кліо син – прекрасний юнак Гіацинт. Був він такий красивий, що навіть боги захоплювалися його красою. І було в Гіацинта двоє друзів – Аполлон – бог світла і покровитель мистецтв і Зефір – бог південного вітру. Нерідко вони проводили час разом у Спарті на березі Еврота, то полюючи на диких звірів, то змагаючись у влучності і спритності.
І ось одного разу Гіацинт і Аполлон змагалися у метанні диска. І жодному з них не вдавалося стати переможцем. Зневірений Аполлон метнув диск так високо, що він досяг хмар. У цей час втрутився Зефір, подув на диск, та не розрахував силу вітру, диск вдарив в обличчя Гіацинта, і юнак загинув на місці. Довго Аполлон оплакував загибель друга, а потім перетворив краплі його крові в прекрасні квіти, щоб ніколи не згасла пам’ять про нього в людських серцях. Жерці Аполлона перенесли квіти в сад при храмі Аполлона в Дельфах.
За легендою у формі квітки укладені ініціали Гіацинта і Аполлона – з одного боку квітка схожа на латинську букву А, а з іншого – Y. Кажуть, що якийсь час Гіацинт був навіть божеством пастухів, і в Сіракузах, Сицилії і на Пелопоннесі в липні на честь нього справлялися святкування – гіацинт. Тривали вони три дні. А гречанки вважали гіацинт квіткою, що приносить радість і прикрашали ним волосся під час весіль своїх подруг.
А сама назва – «гіацинт» – з грецької мови перекладається як «квітка дощів», бо як у себе на батьківщині гіацинт зацвітає навесні в період теплих дощів… Батьківщиною ж гіацинта вважають Малу і Середню Азію. Дикі гіацинти і зараз ростуть в Середній Азії і в країнах Східного Середземномор'я.
Гіацинт східний – Hyacinthus orientabis – цибулинна рослина з сімейства лілійних. У гіацинта зазвичай одне пряме безлисте стебло, листя ж знаходяться в самому низу. Але виведені сорти, що викидають два і більше цвітоноса. Листя у рослини досить довгі, до 17-20 см завдовжки, яскраво-зеленого кольору, з поглибленням в середині у вигляді жолобка …
Квіти гіацинтів бувають найрізноманітніших забарвлень: білі, світло-жовті, блакитні, рожеві, лілові, малинові, темно-червоні, фіолетові й навіть строкаті.

Зазвичай люди дарують квіти в якихось особливих випадках, бажаючи підкреслити свою увагу до приймаючого подарунок. І не обов’язково потрібен привід для вираження своїх почуттів. Квіти все скажуть самі, треба тільки уважно поставитися до вибору букета, враховуючи, кому і з якого приводу вони будуть вручатися. Давайте уявимо собі ситуацію, коли доречно і навіть необхідно дарувати квіти, і постараємося не помилитися у своєму виборі квітів.

Значення кольорів у букеті
Жовтий колір – символ світла і сонця. Жовті квіти дарують людям, яким бажають світла і добра. У нашій культурі жовті квіти прийнято дарувати людям мистецтва, чиєю нестримної енергією та талантом ви захоплюєтеся. Однак, у нашій культурі склалися стійкі тенденції у ставленні до жовтого кольору, як кольору “зради, невірності, розлуки”. Тому дарувати жовті квіти своїй дамі серця, не варто. Виняток становлять дівчата, які віддають перевагу жовтому кольору над іншими кольорами.

Помаранчевий колір символізує на Сході силу, владу, гордість. У зв’язку з цим доречно буде подарувати помаранчевий букет начальниці або начальнику.
Сині квіти “говорять” про тугу, вірністі, на Сході їх прийнято дарувати чоловікам, які йдуть в армію. У нас сині і бузкові квіти дарують людям, чию оригінальність хочуть підкреслити. Букет каже: “Я ціную Вашу вишуканість!” Урочистий фіолетовий колір – знак дружби, а зелений – спокою і миру – ці відтінки доречні в “дружніх” букетах.

Нейтральний білий колір – доречний в будь-яких букетах і випадках – це символ чистоти, ніжності, а в деяких букетах смутку і жалоби. У нашій культурі білі квіти символізують невинність, молодість, їх прийнято дарувати на весілля. Польові білі квіти – ромашки, конвалії, проліски – можна дарувати жінкам без жодного приводу. А біла акація у багатьох європейських народів уособлює чисту і світлу любов.

Рожевий колір у букетах квітів пов’язаний з юністю і скромністю. Цей колір практично універсальний. Даруйте рожеві квіти людям будь-якого віку та статі з будь-якого приводу. Вони подобаються всім, тому що піднімають настрій і викликають усмішку. Такий букет говорить: “Я до вас добре ставлюся!”

Червоний колір розцінюється, як колір любові і пристрасті. Однак червоний має велику кількість відтінків, і з цим не можна помилитися. Світло-червоні квіти можна дарувати другу або родичеві, якого Ви ніжно любите. Але темно-червоний – колір пристрасті (чим яскравіший колір, тим сильніші почуття) дарують тільки коханим.

За матеріалами: http://bluesofflowers.dp.ua
http://how-to-do.org