#Декомунізація. Що робити після перейменування: поради юриста
Верховна Рада 4 лютого 2016 року ухвалила постанову про перейменування 175 населених пунктів, назви яких підпадають під дію закону з декомунізації. Невдовзі така сама доля чекає на ще більш ніж 800 населених пунктів і районів по всій Україні. Однак вже зараз органи місцевого самоврядування запитують, якими мають бути їхні подальші дії після того, як їхній населений пункт або район набуде нової назви. Часто таке саме питання стосується і вже ухвалених рішень місцевих рад або міських чи сільських голів про перейменування вулиць, провулків тощо. Куди слід подавати такі рішення, і чи взагалі потрібно кудись їх подавати, які державні органи слід поінформувати й у які строки про ухвалені рішення…
Отже, спочатку ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ І РАЙОНІВ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ.
Згідно з чинним законодавством, у населених пунктах України діють органи місцевого самоврядування. Як правило, це місцеві ради, їхні виконавчі комітети, а також сільські, селищні, міські голови. Якщо мова йде про невеличке село, то виконавчий комітет у ньому сільська рада може не створювати, адже для виконання рішень ради достатньо лише сільського голови. У районах органами місцевого самоврядування є районні ради.
Місцеві ради та їхні виконавчі комітети є юридичними особами. А тому, згідно зі статтями 3 та 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», дані про їхні назви, організаційно-правову форму, керівників тощо заносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і громадських формувань. Вносять ці дані спеціальні посадові особи – державні реєстратори, а віднедавна таке право надали ще й нотаріусам. Отже, якщо змінюється назва населеного пункту або району, де функціонує місцева рада і її виконавчий комітет, відповідно, виникає потреба привести назви ради та виконкому у відповідність до нової назви населеного пункту або району.
Якоїсь спеціальної процедури для цього закон не визначає. Тому це робить сама місцева рада. Наприклад, донедавна в Україні існувало село Кірове Артемівського району Донецької області. У ньому діє Кіровська сільська рада, її виконавчий комітет та Кіровський сільський голова. Постановою Верховної Ради це село змінило назву на Свято-Покровське, а сам райцентр Артемівськ - на Бахмут. Відповідно район також отримав нову назву – Бахмутський. Тож після перейменування сільська рада повинна на сесії ухвалити рішення, яким у зв’язку з перейменуванням села та району визначити, що відтепер органи місцевого самоврядування села та їх посадові особи так само отримують нові назви: Свято-Покровська сільська рада, виконавчий комітет Свято-Покровської сільської ради та Свято-Покровський сільський голова. У разі, якщо згідно з законом про місцеве самоврядування сільською радою або головою були додатково створені ще якісь виконавчі органи, вони так само підлягають перейменуванню.
Крім органів самоврядування, на території району діють також територіальні підрозділи державних органів. Це, наприклад, структури Національної поліції, служби з надзвичайних ситуацій, органів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, Пенсійного фонду й інші. Якщо ці органи мають статус юридичних осіб, то за їх створення, ліквідацію або реорганізацію, за законом, відповідальний Кабінет Міністрів України. Тому і рішення про їх перейменування ухвалюватимуться на рівні уряду. Якщо ж ці органи є лише структурними підрозділами апарату певного міністерства чи іншого органу виконавчої влади, то, за законом, їх перейменування здійснюватиме керівник відповідного міністерства чи служби. Дещо складнішою буде ситуація з місцевими прокуратурами. Адже їх вичерпний перелік разом із назвами прямо визначений у додатку до Закону України «Про прокуратуру». Тому для їх перейменування необхідно буде внесення змін до закону. Але, вочевидь, це буде зроблено Верховною Радою вже після того, як будуть перейменовані всі населені пункти й райони, що підлягають під декомунізаційне законодавство.
Що далі? А далі, за законом про державну реєстрацію, місцева рада, її виконавчий комітет мають подати до державного реєстратора заповнену заяву про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Форма цієї заяви затверджена наказом Міністерства юстиції від 06.01.2016 № 15/5. Або ж її бланк можна просто завантажити з сайту Мін’юсту. Щодо інших, окрім виконавчого комітету, виконавчих органів місцевої ради додатково слід подати ще й рішення ради про перейменування такого виконавчого органу. Ніяких інших документів державний реєстратор не вимагає. А згідно з частиною шостою статті 36 закону про державну реєстрацію органи місцевого самоврядування та державні органи звільнені від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію. Така ж сама процедура передбачена і для територіальних підрозділів державних органів.
Подані документи розглядаються державним реєстратором протягом 24 годин з моменту їх надходження, не рахуючи вихідні та святкові дні. Якщо всі документи оформлені правильно, то державний реєстратор вносить відповідні зміни до Єдиного державного реєстру і видає виписку. Ось з цього моменту місцеві ради, їх виконавчі органи, територіальні підрозділи державних органів вже вважаються «перейменованими». Тепер вони можуть змінювати печатки, штампи, таблички на адміністративних будівлях, виготовляти нові бланки і все таке інше.
ЩО СТОСУЄТЬСЯ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ, то тут процедура також нескладна. Стаття 59 закону про місцеве самоврядування визначає лише, що прийняті акти органів місцевого самоврядування повинні бути оприлюднені. Тобто, вони мають бути опубліковані у місцевих ЗМІ, на офіційному веб-сайті ради або її виконавчого органу. Додатково направляти копії таких рішень до будь-яких державних органів, установ чи посадових осіб закон не вимагає.
Але, звісно, крім формальної, є ще, так би мовити, й «людська сторона». Органи влади у нашій країні з різних причин часто не надто оперативно реагують на будь-які зміни. Тому звістка про те, що якась місцева рада перейменувала якусь вулицю, може дійти до інших владних кабінетів лише за якийсь час. То ж, аби пришвидшити цей процес, місцева рада або голова можуть «проявити ініціативу» і самостійно проінформувати про прийняте рішення державні органи у своєму районі чи області. Насамперед, районну та обласну державні адміністрації, адже голови останніх після 21 лютого 2016 року отримають право перейменувати вулиці і об’єкти топоніміки, які підпадають під декомунізаційне законодавство, але надалі залишаються зі старими радянськими назвами. То ж вийде курйозна ситуація, якщо одну і ту саму вулицю перейменують двічі тільки тому, що хтось вчасно не дізнався про прийняте місцевою радою або головою рішення.
Інші органи, які варто повідомити, це – орган ведення державного реєстру виборців, територіальні підрозділи Державної міграційної служби, Міністерства юстиції, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Ось, мабуть, і все.
Сергій Рябенко,
юрист Українського інституту національної пам'яті
Отже, спочатку ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ І РАЙОНІВ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ.
Згідно з чинним законодавством, у населених пунктах України діють органи місцевого самоврядування. Як правило, це місцеві ради, їхні виконавчі комітети, а також сільські, селищні, міські голови. Якщо мова йде про невеличке село, то виконавчий комітет у ньому сільська рада може не створювати, адже для виконання рішень ради достатньо лише сільського голови. У районах органами місцевого самоврядування є районні ради.
Місцеві ради та їхні виконавчі комітети є юридичними особами. А тому, згідно зі статтями 3 та 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», дані про їхні назви, організаційно-правову форму, керівників тощо заносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і громадських формувань. Вносять ці дані спеціальні посадові особи – державні реєстратори, а віднедавна таке право надали ще й нотаріусам. Отже, якщо змінюється назва населеного пункту або району, де функціонує місцева рада і її виконавчий комітет, відповідно, виникає потреба привести назви ради та виконкому у відповідність до нової назви населеного пункту або району.
Якоїсь спеціальної процедури для цього закон не визначає. Тому це робить сама місцева рада. Наприклад, донедавна в Україні існувало село Кірове Артемівського району Донецької області. У ньому діє Кіровська сільська рада, її виконавчий комітет та Кіровський сільський голова. Постановою Верховної Ради це село змінило назву на Свято-Покровське, а сам райцентр Артемівськ - на Бахмут. Відповідно район також отримав нову назву – Бахмутський. Тож після перейменування сільська рада повинна на сесії ухвалити рішення, яким у зв’язку з перейменуванням села та району визначити, що відтепер органи місцевого самоврядування села та їх посадові особи так само отримують нові назви: Свято-Покровська сільська рада, виконавчий комітет Свято-Покровської сільської ради та Свято-Покровський сільський голова. У разі, якщо згідно з законом про місцеве самоврядування сільською радою або головою були додатково створені ще якісь виконавчі органи, вони так само підлягають перейменуванню.
Крім органів самоврядування, на території району діють також територіальні підрозділи державних органів. Це, наприклад, структури Національної поліції, служби з надзвичайних ситуацій, органів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, Пенсійного фонду й інші. Якщо ці органи мають статус юридичних осіб, то за їх створення, ліквідацію або реорганізацію, за законом, відповідальний Кабінет Міністрів України. Тому і рішення про їх перейменування ухвалюватимуться на рівні уряду. Якщо ж ці органи є лише структурними підрозділами апарату певного міністерства чи іншого органу виконавчої влади, то, за законом, їх перейменування здійснюватиме керівник відповідного міністерства чи служби. Дещо складнішою буде ситуація з місцевими прокуратурами. Адже їх вичерпний перелік разом із назвами прямо визначений у додатку до Закону України «Про прокуратуру». Тому для їх перейменування необхідно буде внесення змін до закону. Але, вочевидь, це буде зроблено Верховною Радою вже після того, як будуть перейменовані всі населені пункти й райони, що підлягають під декомунізаційне законодавство.
Що далі? А далі, за законом про державну реєстрацію, місцева рада, її виконавчий комітет мають подати до державного реєстратора заповнену заяву про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Форма цієї заяви затверджена наказом Міністерства юстиції від 06.01.2016 № 15/5. Або ж її бланк можна просто завантажити з сайту Мін’юсту. Щодо інших, окрім виконавчого комітету, виконавчих органів місцевої ради додатково слід подати ще й рішення ради про перейменування такого виконавчого органу. Ніяких інших документів державний реєстратор не вимагає. А згідно з частиною шостою статті 36 закону про державну реєстрацію органи місцевого самоврядування та державні органи звільнені від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію. Така ж сама процедура передбачена і для територіальних підрозділів державних органів.
Подані документи розглядаються державним реєстратором протягом 24 годин з моменту їх надходження, не рахуючи вихідні та святкові дні. Якщо всі документи оформлені правильно, то державний реєстратор вносить відповідні зміни до Єдиного державного реєстру і видає виписку. Ось з цього моменту місцеві ради, їх виконавчі органи, територіальні підрозділи державних органів вже вважаються «перейменованими». Тепер вони можуть змінювати печатки, штампи, таблички на адміністративних будівлях, виготовляти нові бланки і все таке інше.
ЩО СТОСУЄТЬСЯ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ, то тут процедура також нескладна. Стаття 59 закону про місцеве самоврядування визначає лише, що прийняті акти органів місцевого самоврядування повинні бути оприлюднені. Тобто, вони мають бути опубліковані у місцевих ЗМІ, на офіційному веб-сайті ради або її виконавчого органу. Додатково направляти копії таких рішень до будь-яких державних органів, установ чи посадових осіб закон не вимагає.
Але, звісно, крім формальної, є ще, так би мовити, й «людська сторона». Органи влади у нашій країні з різних причин часто не надто оперативно реагують на будь-які зміни. Тому звістка про те, що якась місцева рада перейменувала якусь вулицю, може дійти до інших владних кабінетів лише за якийсь час. То ж, аби пришвидшити цей процес, місцева рада або голова можуть «проявити ініціативу» і самостійно проінформувати про прийняте рішення державні органи у своєму районі чи області. Насамперед, районну та обласну державні адміністрації, адже голови останніх після 21 лютого 2016 року отримають право перейменувати вулиці і об’єкти топоніміки, які підпадають під декомунізаційне законодавство, але надалі залишаються зі старими радянськими назвами. То ж вийде курйозна ситуація, якщо одну і ту саму вулицю перейменують двічі тільки тому, що хтось вчасно не дізнався про прийняте місцевою радою або головою рішення.
Інші органи, які варто повідомити, це – орган ведення державного реєстру виборців, територіальні підрозділи Державної міграційної служби, Міністерства юстиції, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Ось, мабуть, і все.
Сергій Рябенко,
юрист Українського інституту національної пам'яті
Теґі:
