Згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» у Чернігові необхідно перейменувати понад 90 вулиць, провулків, у назвах яких використовується символіка комуністичного тоталітарного режиму.
Частину вулиць варто перейменувати і враховувати, що наше місто – стародавнє, історичне. Тож, треба подумати над збереженням топонімів Чернігова, зокрема, його мікрорайонів: Масани, Подусівка, Коти, Лісковиця, Ковалівка… Щоб вони не зникли, не забулися, щоб місто не втратило їх.

Згідно згаданого закону необхідно перейменувати і вулицю Пролетарський Гай
У збірці «Чернігів європейський. Повертаємо історичну пам’ять та справедливість», яка нещодавно побачила світ, читаємо: «Вулиця Пролетарський Гай. На честь кого або чого названа: Пролетаріату – одного з ідеологічних символів комуністичного тоталітарного режиму, на честь якого було перейменовано у 1927 році урочище Святе, розташоване біля озера, в якому за легендою хрестили у Х столітті чернігівців. У 1991 році урочищу було повернуто історичну назву «Святе», а вулиці – ні».
До 1927 року ця вулиця мала назву – Святе. Проте, чи варто зараз повертати їй цю стару назву? Адже, вулиця розташована на Лісковиці, неподалік від урочища «Святе». Відтак, і урочища і вулиця матимуть одну назву.
У мальовничому лісовому заповідному урочищі збереглися багатовікові дерева: дуби, сосни. Тож, чи не доцільно вулицю «Пролетарський Гай» перейменувати – у «Сосновий гай». Адже поряд з нею розташований сосновий ліс, гай.

Декомунізувати треба і вулицю Павлика Морозова
У збірці «Чернігів європейський. Повертаємо історичну пам’ять та справедливість» читаємо: «Вулиця Павлика Морозова. На честь кого або чого названа: Морозова Павла Трохимовича (1918–1932), більш відомого як Павлик Морозов, – «організатора і голову першого піонерського загону» в с. Герасимівка Тавдинського району Уральської області, який в радянській пропаганді символізував чесність і принциповість молодого борця з «куркулями», начебто вбитого власними дідом та дядьком за виступ на суді».
Громадськість пропонує перейменувати цю вулицю – вулиця Івана Рашевського. На честь Івана Григоровича Рашевського.
Іван Рашевський (1849–1921) – відомий український живописець, скульптор, громадський та культурний діяч, автор першого пам’ятника Тарасу Шевченку в Чернігові. Картини Рашевського є в Чернігівському художньому музеї, у музеях та приватних збірках Києва, Москви, Санкт-Петербурга. Він жив і працював у Чернігові від 1918 року в будинку по вулиці Шосейній (зараз проспект Миру, 116). Ця садиба відома в народі як «Рашевщина».
Вулиця Павлика Морозова розташована неподалік від «Рашевщини». Отже, цілком закономірне її перейменування на честь Івана Рашевського. І топонім збережемо і визначного культурного діяча вшануємо.

У назвах вулиць Чернігова необхідно не забути і визначних осіб, які зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя Чернігова. Історики пропонують і перелік прізвищ доби Русі та козацтва, зокрема, Антоній Печерський, Феодосій Углицький, Іван Максимович, Яків Лизогуб, Дем’ян Многогрішний, Іван Мазепа, Мартин Небаба, Іван Скоропадський, Василь Дунін-Борковський. І період ХІХ–ХХ століть теж не треба оминати: Опанаса Шафонського, Григорія Милорадовича, Дмитра Дорошенка, Філарета Гумілевського, Миколи Вербицького, Любомира Боднарука, Володимира Конашевича, Василя Тарновського, Володимира Дрозда, Григорія Петраша, Юрія Мезенцева, Андрія Карнабеда…

Цей перелік може продовжити громадськість, щоб разом подбати про милозвучність і патріотичність вулиць стародавнього Чернігова.

Сергій Черняков, вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», представник комісії міськради з питань перейменування вулиць міста Чернігова.