Важко в це повірити, але якихось сім років тому віце–прем’єр–міністр із гуманітарних питань Дмитро Табачник (тоді він займав аналогічну посаду в уряді) був затятим прибічником думки, що Голодомор був актом геноциду українського народу, і офіційний Київ мусить домагатися відповідної оцінки від світової спільноти. І взагалі, якщо почитати виступ віце–прем’єра у Верховній Раді від 14 травня 2003 року, то виходить, що Табачник мав би палко підтримувати всі дії попередньої — «помаранчевої» влади щодо Голодомору!
«Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом. Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну свідомість. Жертв геноциду та їх нащадків мають знати. Ніхто незабутий і ніщо незабуте», — говорив тоді Табачник, який тепер кардинально змінив думку і почав верзти нахабні заяви на догоду Кремлю.
У 2003–му, при Президенті Кучмі, Табачник підтримав встановлення пам’ятників у пам’ять про жертв Голодомору, в т. ч. створення державного історико–меморіального комплексу жертв Голодомору, політичних репресій та насильницьких депортацій у складі монументу, музею, конференц–залу та науково–дослідного центру. Пан Дмитро виступив за необхідність розширення усної історії Голодомору, за збирання і впорядкування спогадів свідків, а також за порушення проблеми Голодоморну на міжнародній арені. «З нашої точки зору, якщо Верховна Рада аргументовано сформулює і поставить перед Організацією Об’єднаних Націй проблему визнання голодомору в Україні актом геноциду у 1932—1933 роках, то Україна має історичну можливість довести міжнародній спільноті факт геноциду українського народу у ХХ столітті», — казав Табачник–2003.

Володимир СЕМКІВ
Джерело: Україна молода