4 березня в Українському домі відбулася низка заходів, присвячена 70-м роковинам «Львівського псевдособору» (8-10 березня 1946 р.) – сталінської спроби знищити Українську Греко-Католицьку Церкву. Спочатку в Українському кризовому медіа-центрі розпочався брифінг для журналістів з нагоди відкриття виставки «До світла Воскресіння крізь терни катакомб», підготовленої Інститутом історії Церкви Українського католицького університету, а по завершенні в Арт-галереї - відкриття самої виставки.


У брифінгу взяли участь Блаженніший Любомир (Гузар) – архиєпископ-емерит УГКЦ, Володимир В’ятрович – голова Українського інституту національної пам’яті, та Олег Турій – проректор і завідувач кафедри церковної історії УКУ. Модерував зустріч о. Ігор Яців, керівник Департаменту інформації УГКЦ.

У вступній промові Блаженніший Любомир наголосив на важливості пам’ятати події 70-річної давнини, аби не втратити не просто частину історичної пам’яті, але й «духовного надбання». В підсумку він озвучив сподівання, що досвід Львівського псевдособору дозволить краще зрозуміти сучасний стан і положення церкви в суспільстві.

Історик-фахівець Олег Турій зазначив, що дослідникам відомий перебіг Львівського псевдособору не по днях, а навіть і по годинах, але все одно і досі знаходяться люди, які не вірять у репресивний характер цієї події.

Володимир В’ятрович зосередив свою увагу на загальних обставинах боротьби радянської влади проти Церкви. На його думку, вона заважала побудові в Західній Україні комуністичного тоталітарного режиму, а тому була приречена стати ціллю репресій. Львівський псевдособор, зазначив Голова УІНП, був різновидом того, що нині називається гібридною війною: маніпуляції, репресії, залякування і тотальна неправда, – щось подібне ми бачили під час т.зв. «кримського референдуму» у 2014 р. Але, зрештою, наголосив В’ятрович, «це ще одна історія нашої перемоги», оскільки, незважаючи ні на що, Церква встояла, і разом з іншими суспільними рухами стала чинником поразки комуністичного режиму.

В основі відкритої сьогодні виставки – спомини очевидців та активних учасників підпілля, які було зібрано протягом 1992–2009 рр., документи державних архівів, фотографії з приватних збірок. У виставці показано життєві історії представників греко-католицького клиру, чернецтва, мирян. Хронологічно виставка охоплює період від 1939 до 1991 рр. та відображає три важливі етапи трагічної і водночас героїчної історії УГКЦ ХХ ст.: насильницьку ліквідацію, підпілля та легалізацію в 1989 році.

Виставка доповнена унікальними документами з Галузевого державного архіву СБУ. Це матеріали оперативно-розшукової справи «Рифи», велика добірка матеріалів про головних виконавців сталінського плану знищення УГКЦ – о. Гавриїла Костельника та Сергія Каріна-Даниленка.

За задумом авторів проекту, матеріали фотовиставки на окремих прикладах повинні узагальнити й представити становище цілої Церкви в умовах переслідувань, розкрити форми спротиву й підпільної діяльності духовенства та мирян, методи боротьби за визнання своїх прав.

Виставка «До світла Воскресіння крізь терни катакомб» триватиме до 18 березня 2016 року.

Прес-служба Українського інституту національної пам’яті