До розвалу Росії можуть призвести міжнаціональні конфлікти на Кубані та Кавказі
Як в 1917 і 1991 роках, до розвалу Росії можуть призвести міжнаціональні конфлікти та незадовільний соціально-економічний стан, аналізує depo.ua
Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Ніконорова разом з партнерами з Антипутінського інформаційного фронту провели моніторинг регіональних подій на Росії з акцентом на південних регіонах РФ за літній період і початок осені 2018 року.
Чечня і Інгушетія
Між населенням Чечні та сусідньої Республіки Інгушетія назрів гострий конфлікт через невдоволення населення Інгушетії передаванням земель Чеченській республіці та зміною кордону. Договір про адміністративний кордон між двома республіками був ратифікований парламентами і Чечні і Інгушетії, що викликало низку протестів з боку інгушів, під час одного з них, біля будівлі, де знаходився президент Інгушетії Юнус-Бек Євкуров, правоохоронці навіть відкрили попереджувальний вогонь. Рішення про передачу землі Чечні, однак, місцева влада не скасувала, що дає можливість припускати, що під чечено-інгушський конфлікт закладено потужну "міну", що готова вибухнути в будь-який момент.
У той же час спостерігається конфлікт між муфтіями та президентом Інгушетії Євкуровим, який приймає все більш гострий характер. Євкурова оголосили відлученим від мусульманської громади, що має дуже серйозні наслідки для його авторитету на Кавказі в цілому. Муфтіят Інгушетии активно підтримує Кадиров, у якого є мета усунути Євкурова, через те, що у них склалися особисті неприязні стосунки.
Однак, не все добре і у лідера Чечні. Через постійні конфлікти між кадировцями та представниками прикомандированих правоохоронців позиції Рамзана Кадирова ослабли, але він намагається шляхом міжнародної діяльності в ісламському світі підняти свій авторитет у путінській вертикалі, активно налагоджує контакти з представниками арабського світу. У той же час через постійні репресії та побори продовжується відтік населення з республіки.
Дагестан
Після зміни управлінських еліт перебудовуються корупційні канали, активно йде переділ сфер впливу. Дуже напружена ситуація з незаконним будівництвом як приватних будинків, так і багатоквартирних, тривають масові перевірки господарюючих суб'єктів. Представники відсторонених еліт допоки деморализовані та активних дій не демонструють.
Кабардино-Балкарія (КБР), Північна Осетія
Проходять збори ініціативних груп з вимогою проведення прямих виборів голів республіки.
Несприйняття викликає проект поправки до закону про освіту, який скасовує право національних суб'єктів Федерації вводити обов'язкове вивчення своїх державних мов школярами – поправка сприймається як наступ на національну ідентичність.
Чергове святкування Канжальскої битви в Кабардино-Балкарії (КБР) вилилося в триденний міжнаціональний конфлікт. Як пише сайт "Ньюзтракер.ру" 310 років тому кабардинський князь Кургоко Атажукін в боротьбі за незалежність вирішив дати відсіч кримському хану Девлет-Гірею. Кабардинці – це черкеси (кавказька мовна група), тоді як балкарці – тюрки, як і кримські татари, тому річниця битви у різних національностей КБР має різне трактування, яке поклало основу конфлікту, що почався зі спроби кабардинців відзначити річницю на горі Канжал та подальшим нападом на них в балкарському селі Кенделен.
Як повідомляють джерела Антипутінського інформаційного фронту, частини Росгвардії з дислокацією в КБР по факту виявилися не здатні виконувати покладені на них обов'язки: відразу відбулося розділення співробітників правоохоронних органів за національною ознакою, кабардинці і балкарці почали неофіційними методами допомагати кожен своїм і не виконувати свої службові обов'язки. Слов'янський сегмент зайняв нейтральну позиціїію, частини Росгвардії з сусідніх регіонів виявилися обмежено дієздатними завдяки строкатому національному складу цих частин. Керівництву силовиків доводилося обирати, які частини проти кого можна використовувати, а які ні, що викликало хаос в управлінні і в кінцевому рахунку закінчилося відправкою національної гвардії з Ростовской області.
В результаті замість Юрія Кокова головою КБР призначили Казбека Кокова, що говорить про завідомо зрежисовані дії місцевих кланів і, можливо, Кремля, з метою використати конфлікту для просування своїх людей.
Ставропольский край
Літо 2018 року в краї ознаменувалося конфліктом губернатора Володимира Володимирова з місцевими елітами, які використовують правоохоронні органи для тиску на губернатора, який не є реальним авторитетом, підтримки у підлеглих не має, позаочі його називають "Шашличник". Це призвисько він отримав, коли до вступу на посаду губернатора працював, організуючи дозвілля для губернатора Ямало-Ненецького автономного округу.
Краснодарський край
Почався переділ сфер впливу і землі у зв'язку з втратою позицій екс-губернатора краю і екс-міністра сільського господарства Олександра Ткачова.
Навіть відверто пропутінські ЗМІ з задоволенням починають писати про корупційні схеми цього "боярина, який потрапив у немилість до царя".
Ростовська область
Банкрутства декількох великих виробничих комплексів, що належать колишнім власникам "Промстройбанку", який в даний час проходить стадію санації, істотно погіршили соціально-економічну ситуацію в регіоні.
Так, закрилася компанія, що забезпечує 4% загальноросійського ринку курятини і 20% ринку європейської частини РФ. Її відхід викличе зростання цін на курятину, яка є основним видом м'яса для жителів країни. Також відзначимо підвищення цін на паливо, що викликало порушення існуючих економічних зв'язків і істотне збільшення витрат для бізнесу.
Висновки й коментарі
Варто пояснити деяку особливість кавказьких республік, які перебувають у складі РФ. Вони не тільки дуже строкаті за національним принципом (власне кажучи, є тюркські народи, є кавказькі, є народи, які сповідують іслам, є християни, наприклад, осетини), а й сімейно-клановим. Міжкланові конфлікти не меншою мірою, ніж міжнаціональні, впливають на розстановку сил в регіоні, цими конфліктами вміло користується федеральна влада, підтримуючи найбільш лояльні до Кремля "династії" (наприклад, "династію" Кадирова).
Також потрібно відзначити, що кавказькі республіки за часів СРСР отримали такий територіально-адміністративний поділ, за якого ряд національностей, "під яких" начебто створювалися республіки, не мають за фактом більшості в межах цих утворень (наприклад, черкеси не мають переваги в Карачаєво-Черкесії, Адигеї і т. д.). Все це було зроблено для того, щоб стравлювати народності між собою в разі виникнення рухів, спрямованих проти федерального центру.
Багатонаціональні територіальні утворення не дозволяють формувати у населення цілісне уявлення про історію та перспективи розвитку республіки або краю (наприклад, в Краснодарському краї влада вміло зіштовхує лобами вірменську громаду, адигейців, а також тих, хто називає себе козаками і тих, хто вважає себе росіянами). Таким чином Кремль намагається себе убезпечити від кубанського сепаратизму, який будується на козацькій дентичності і, до речі, має українські корені, тому що більшість козацького населення краю походить від українських козаків, переселених на Кубань за часів Катерини ІІ.
Якщо говорити не тільки про Південь, а й про Росію в цілому, то місцеві вибори зайвий раз позначили тенденцію назрівання відкритого конфлікту серед місцевих еліт, який провокує і погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Відзначимо, що росіяни все одно вибирали без вибору – що злодійкувата ЕдРо, що фашистська ЛДПР, що нафталінова КПРФ не несуть змін, вони тотожні, як кажуть самі росіяни – хрін від редьки не солодший. Але монополія партії Путіна на місцях давно сидить у всіх в печінках, особливо – у представників тих кланів, яких у середині 2000-х Кремль відсунув від годівниці. Тому підтримка правлячої партії на виборах виявилося рекордно низькою. Поки живий Путін – еліти є кому стримувати. Як тільки його не стане – на місцях почнеться жорстка гризня за ресурс, що й призведе до дезінтеграції РФ.
Можна сказати, що як і в 1917, і в 1991 роках, зараз до розпаду Росії можуть призвести міжнаціональні конфлікти і незадовільне соціально-економічне становище, викликані, як і у 1917 і 1991 роках, агрессивними війнами.
Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Ніконорова разом з партнерами з Антипутінського інформаційного фронту провели моніторинг регіональних подій на Росії з акцентом на південних регіонах РФ за літній період і початок осені 2018 року.
Чечня і Інгушетія
Між населенням Чечні та сусідньої Республіки Інгушетія назрів гострий конфлікт через невдоволення населення Інгушетії передаванням земель Чеченській республіці та зміною кордону. Договір про адміністративний кордон між двома республіками був ратифікований парламентами і Чечні і Інгушетії, що викликало низку протестів з боку інгушів, під час одного з них, біля будівлі, де знаходився президент Інгушетії Юнус-Бек Євкуров, правоохоронці навіть відкрили попереджувальний вогонь. Рішення про передачу землі Чечні, однак, місцева влада не скасувала, що дає можливість припускати, що під чечено-інгушський конфлікт закладено потужну "міну", що готова вибухнути в будь-який момент.
У той же час спостерігається конфлікт між муфтіями та президентом Інгушетії Євкуровим, який приймає все більш гострий характер. Євкурова оголосили відлученим від мусульманської громади, що має дуже серйозні наслідки для його авторитету на Кавказі в цілому. Муфтіят Інгушетии активно підтримує Кадиров, у якого є мета усунути Євкурова, через те, що у них склалися особисті неприязні стосунки.
Однак, не все добре і у лідера Чечні. Через постійні конфлікти між кадировцями та представниками прикомандированих правоохоронців позиції Рамзана Кадирова ослабли, але він намагається шляхом міжнародної діяльності в ісламському світі підняти свій авторитет у путінській вертикалі, активно налагоджує контакти з представниками арабського світу. У той же час через постійні репресії та побори продовжується відтік населення з республіки.
Дагестан
Після зміни управлінських еліт перебудовуються корупційні канали, активно йде переділ сфер впливу. Дуже напружена ситуація з незаконним будівництвом як приватних будинків, так і багатоквартирних, тривають масові перевірки господарюючих суб'єктів. Представники відсторонених еліт допоки деморализовані та активних дій не демонструють.
Кабардино-Балкарія (КБР), Північна Осетія
Проходять збори ініціативних груп з вимогою проведення прямих виборів голів республіки.
Несприйняття викликає проект поправки до закону про освіту, який скасовує право національних суб'єктів Федерації вводити обов'язкове вивчення своїх державних мов школярами – поправка сприймається як наступ на національну ідентичність.
Чергове святкування Канжальскої битви в Кабардино-Балкарії (КБР) вилилося в триденний міжнаціональний конфлікт. Як пише сайт "Ньюзтракер.ру" 310 років тому кабардинський князь Кургоко Атажукін в боротьбі за незалежність вирішив дати відсіч кримському хану Девлет-Гірею. Кабардинці – це черкеси (кавказька мовна група), тоді як балкарці – тюрки, як і кримські татари, тому річниця битви у різних національностей КБР має різне трактування, яке поклало основу конфлікту, що почався зі спроби кабардинців відзначити річницю на горі Канжал та подальшим нападом на них в балкарському селі Кенделен.
Як повідомляють джерела Антипутінського інформаційного фронту, частини Росгвардії з дислокацією в КБР по факту виявилися не здатні виконувати покладені на них обов'язки: відразу відбулося розділення співробітників правоохоронних органів за національною ознакою, кабардинці і балкарці почали неофіційними методами допомагати кожен своїм і не виконувати свої службові обов'язки. Слов'янський сегмент зайняв нейтральну позиціїію, частини Росгвардії з сусідніх регіонів виявилися обмежено дієздатними завдяки строкатому національному складу цих частин. Керівництву силовиків доводилося обирати, які частини проти кого можна використовувати, а які ні, що викликало хаос в управлінні і в кінцевому рахунку закінчилося відправкою національної гвардії з Ростовской області.
В результаті замість Юрія Кокова головою КБР призначили Казбека Кокова, що говорить про завідомо зрежисовані дії місцевих кланів і, можливо, Кремля, з метою використати конфлікту для просування своїх людей.
Ставропольский край
Літо 2018 року в краї ознаменувалося конфліктом губернатора Володимира Володимирова з місцевими елітами, які використовують правоохоронні органи для тиску на губернатора, який не є реальним авторитетом, підтримки у підлеглих не має, позаочі його називають "Шашличник". Це призвисько він отримав, коли до вступу на посаду губернатора працював, організуючи дозвілля для губернатора Ямало-Ненецького автономного округу.
Краснодарський край
Почався переділ сфер впливу і землі у зв'язку з втратою позицій екс-губернатора краю і екс-міністра сільського господарства Олександра Ткачова.
Навіть відверто пропутінські ЗМІ з задоволенням починають писати про корупційні схеми цього "боярина, який потрапив у немилість до царя".
Ростовська область
Банкрутства декількох великих виробничих комплексів, що належать колишнім власникам "Промстройбанку", який в даний час проходить стадію санації, істотно погіршили соціально-економічну ситуацію в регіоні.
Так, закрилася компанія, що забезпечує 4% загальноросійського ринку курятини і 20% ринку європейської частини РФ. Її відхід викличе зростання цін на курятину, яка є основним видом м'яса для жителів країни. Також відзначимо підвищення цін на паливо, що викликало порушення існуючих економічних зв'язків і істотне збільшення витрат для бізнесу.
Висновки й коментарі
Варто пояснити деяку особливість кавказьких республік, які перебувають у складі РФ. Вони не тільки дуже строкаті за національним принципом (власне кажучи, є тюркські народи, є кавказькі, є народи, які сповідують іслам, є християни, наприклад, осетини), а й сімейно-клановим. Міжкланові конфлікти не меншою мірою, ніж міжнаціональні, впливають на розстановку сил в регіоні, цими конфліктами вміло користується федеральна влада, підтримуючи найбільш лояльні до Кремля "династії" (наприклад, "династію" Кадирова).
Також потрібно відзначити, що кавказькі республіки за часів СРСР отримали такий територіально-адміністративний поділ, за якого ряд національностей, "під яких" начебто створювалися республіки, не мають за фактом більшості в межах цих утворень (наприклад, черкеси не мають переваги в Карачаєво-Черкесії, Адигеї і т. д.). Все це було зроблено для того, щоб стравлювати народності між собою в разі виникнення рухів, спрямованих проти федерального центру.
Багатонаціональні територіальні утворення не дозволяють формувати у населення цілісне уявлення про історію та перспективи розвитку республіки або краю (наприклад, в Краснодарському краї влада вміло зіштовхує лобами вірменську громаду, адигейців, а також тих, хто називає себе козаками і тих, хто вважає себе росіянами). Таким чином Кремль намагається себе убезпечити від кубанського сепаратизму, який будується на козацькій дентичності і, до речі, має українські корені, тому що більшість козацького населення краю походить від українських козаків, переселених на Кубань за часів Катерини ІІ.
Якщо говорити не тільки про Південь, а й про Росію в цілому, то місцеві вибори зайвий раз позначили тенденцію назрівання відкритого конфлікту серед місцевих еліт, який провокує і погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Відзначимо, що росіяни все одно вибирали без вибору – що злодійкувата ЕдРо, що фашистська ЛДПР, що нафталінова КПРФ не несуть змін, вони тотожні, як кажуть самі росіяни – хрін від редьки не солодший. Але монополія партії Путіна на місцях давно сидить у всіх в печінках, особливо – у представників тих кланів, яких у середині 2000-х Кремль відсунув від годівниці. Тому підтримка правлячої партії на виборах виявилося рекордно низькою. Поки живий Путін – еліти є кому стримувати. Як тільки його не стане – на місцях почнеться жорстка гризня за ресурс, що й призведе до дезінтеграції РФ.
Можна сказати, що як і в 1917, і в 1991 роках, зараз до розпаду Росії можуть призвести міжнаціональні конфлікти і незадовільне соціально-економічне становище, викликані, як і у 1917 і 1991 роках, агрессивними війнами.
Теґі:
