Долі Зої Космодем’янської і Надії Савченко: порівняльний аналіз
Для московсько-російського імперіалізму люди завжди були і є витратним матеріалом. Причому байдуже, це свої піддані/громадяни або чужої країни. У цьому ставленні до людського життя він мав і має виразні риси нелюдськості. Ось доля двох жінок із різних епох, які переконливо це ілюструють, проте їхні власні вчинки дають протилежні результати: одну роблять інструментом і жертвою злочинного режиму, інша сама його перемагає.
ЗОЯ КОСМОДЕМ’ЯНСЬКА – ІНСТРУМЕНТ І ЖЕРТВА СТАЛІНСЬКОГО РЕЖИМУ
Зоя Анатоліївна Космодем’янська – оспівана комуністичним режимом героїня боротьби проти нацистської Німеччини – Герой Радянського Союзу (1942).
Народилася 13 вересня 1923 року у селі Осино-Гай, тепер Гаврилівського району Тамбовської області Росії. Успішно вихована у комуністичному дусі в умовах тоталітарного режиму. Радянська партизанка-диверсантка, доброволець із жовтня 1941 року. Це офіційна версія.
За іншими даними, насправді вона – червоноармієць особливої військової частини № 9903, тобто диверсійної бригади, під командуванням полковника Артура Спрогіса. У червні 1941 року бригада сформована для проведення диверсійних дій у тилу ворожих військ. Її основу склали добровольці з комсомольських організацій Москви і Підмосков’я, а командний склад набраний із слухачів Військової академії імені Фрунзе.
Завдання цієї бригади було сформульовано наказом Ставки Головного Командування Збройних Сил СРСР № 0428 від 17 листопада 1941 року за підписом Йосипа Сталіна. Для кращого розуміння цього людоїдського рішення по відношенню до власного цивільного населення – громадян СРСР наведемо його повний текст мовою оригіналу:
«Приказ Ставки Верховного Главного Командования № 0428
г. Москва 17 ноября 1941 года
Опыт последнего месяца войны показал, что германская армия плохо приспособлена к войне в зимних условиях, не имеет теплого одеяния и, испытывая огромные трудности от наступивших морозов, ютится в прифронтовой полосе в населенных пунктах. Самонадеянный до наглости противник собирался зимовать в теплых домах Москвы и Ленинграда, но этому воспрепятствовали действия наших войск. На обширных участках фронта немецкие войска, встретив упорное сопротивление наших частей, вынужденно перешли к обороне и расположились в населенных пунктах вдоль дорог на 20–30 км по обе их стороны. Немецкие солдаты живут, как правило, в городах, в местечках, в деревнях, в крестьянских избах, сараях, ригах, банях близ фронта, а штабы германских частей размещаются в более крупных населенных пунктах и городах, прячутся в подвальных помещениях, используя их в качестве укрытия от нашей авиации и артиллерии. Советское население этих пунктов обычно выселяют и выбрасывают вон немецкие захватчики.
Лишить германскую армию возможности располагаться в селах и городах, выгнать немецких захватчиков из всех населенных пунктов на холод в поле, выкурить их из всех помещений и теплых убежищ и заставить мерзнуть под открытым небом – такова неотложная задача, от решения которой во многом зависит ускорение разгрома врага и разложение его армии.
Ставка Верховного Главнокомандования П Р И К А З Ы В А Е Т :
1. Разрушать и сжигать дотла все населенные пункты в тылу немецких войск на расстоянии 40–60 км в глубину от переднего края и на 20–30 км вправо и влево от дорог. Для уничтожения населенных пунктов в указанном радиусе действия бросить немедленно авиацию, широко использовать артиллерийский и минометный огонь, команды разведчиков, лыжников и партизанские диверсионные группы, снабженные бутылками с зажигательной смесью, гранатами и подрывными средствами.
2. В каждом полку создать команды охотников по 20–30 человек каждая для взрыва и сжигания населенных пунктов, в которых располагаются войска противника. В команды охотников подбирать наиболее отважных и крепких в политико-моральном отношении бойцов, командиров и политработников, тщательно разъясняя им задачи и значение этого мероприятия для разгрома германской армии. Выдающихся смельчаков за отважные действия по уничтожению населенных пунктов, в которых расположены немецкие войска, представлять к правительственной награде.
3. При вынужденном отходе наших частей на том или другом участке уводить с собой советское население и обязательно уничтожать все без исключения населенные пункты, чтобы противник не мог их использовать. В первую очередь для этой цели использовать выделенные в полках команды охотников.
4. Военным Советам фронтов и отдельных армий систематически проверять как выполняются задания по уничтожению населенных пунктов в указанном выше радиусе от линии фронта. Ставке через каждые 3 дня отдельной сводкой доносить сколько и какие населенные пункты уничтожены за прошедшие дни и какими средствами достигнуты эти результаты.
Ставка Верховного Главнокомандования
И. СТАЛИН Б. ШАПОШНИКОВ» (ЦАМО, ф. 208, оп. 2524, д. 1, л. 257-258. Завірена копія.)
Саме таке завдання тактики «випаленої землі», яке мимоволі асоціюється з діями сучасного російського агресора на Сході України, і виконувала Зоя Космодем’янська у складі спеціальної диверсійної групи. У ніч з 27 на 28 листопада 1941 року у селі Петріщево Рузського району Московської області вона спалила пляшками з запалювальною сумішшю два житлових будинки і ворожий автомобіль. Під час втечі її схопили окупанти за «наводкою» місцевих жителів. 29 листопада 1941 року, після допитів і тортур, Зою Космодем’янську загарбники у центрі села прилюдно повісили з табличкою «Підпалювач».
Радянський військовослужбовець до кінця залишився вірним присязі, виконуючи злочинний наказ керівництва СРСР щодо власного населення. А скільки таких інструментів і водночас жертв російського імперіалізму було і є…
ДВОБІЙ НАДІЇ САВЧЕНКО З РОСІЙСЬКИМ ІМПЕРІАЛІЗМОМ
Ця історії подвигу тільки твориться вчинками захисника України, офіцера Надії Вікторівни Савченко.
Вона народилася 11 травня 1981 року у Києві. Українська патріотка, вихована в умовах демократичного суспільства, іншими словами вона мала вибір у формуванні власних поглядів і переконань. Штурман-оператор вертольота Мі-24 16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, старший лейтенант. Має бойовий досвід ще до російської агресії 2014 року: у 2004–2005 роках у складі українського миротворчого контингенту брала участь у місії в Іраку, де прослужила шість місяців стрільцем третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону.
Під час неоголошеної, «гібридної» війни Російської Федерації проти України в 2014 року взяла участь як доброволець українського батальйону «Айдар». При цьому залишалася діючим офіцером Збройних Сил України, воювала в АТО в межах двох відпусток.
У боях біля селища Металіст під Луганськом, йдучи на допомогу пораненим, потрапила в полон терористів 18 чи 19 червня 2014 року. Утримувалась у полоні терористами батальйону «Заря». 8 липня 2014 року стало відомо, що терористи незаконно вивезли її до Російської Федерації і передали російським силовим структурам.
Російська влада безпідставно звинуватила її у причетності до загибелі на Сході України двох журналістів Всеросійської державної телерадіокомпанії – Ігоря Корнелюка і Антона Волошина. Потім, щоб підстрахуватися, ще додали звинувачення у … незаконному перетині державного кордону.
Усі ці абсурдні звинувачення були документально спростовані адвокатами Надії Савченко. Проте, в імперіалістичній Росії суд та інші правоохоронні органи традиційно підпорядковуються політичній владі, а верховенство закону просто відсутнє.
Для чого Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну та його команді потрібно кривосуддя по відношенню до Надії Савченко? Мета примітивна і зрозуміла. Використати жінку, українського військовослужбовця і добровольця, для дискредитації самої ідеї опору агресору, захисників України. А власні злочини та злочинні методи ведення війни приписати оборонцям.
Брутальна сила вмираючої імперії виявилася безсилою перед силою духу, мужністю та правдою Надії Савченко. Її гідна поведінка, стійкість і безкомпромісність переплутали всі плани душогубів. Замість вдалого пострілу в Україну у тотальній інформаційній війні, імперія зганьбилася на весь світ.
1 березня 2015 року вона голодує вже 79-й день в знак протесту проти злочинної політики російської влади. Весь час перебування у неволі її турбує доля України, щоб вона вистояла у боротьбі з російським агресором. Весь світ обійшов її саморобний плакат із написом «Україна переможе! Слава Україні! Героям слава! Українкою я народилася – Українкою я і помру!»
Автору цих рядків здається пророчою думка всесвітньо відомого російського письменника Володимира Войновича у відкритому листі до Путіна від 25 лютого 2015 року: «Ставлення до вас поза межами нашої країни і зараз абияке, але після смерті Савченко вам краще буде не з’являтися у столицях західних держав. Юрби людей будуть зустрічати вас зневажливими вигуками і жбурлянням у вас чимсь, що смердить. А ім’я Савченко стане прозивним. Про неї будуть складати легенди, писати книжки, знімати фільми й називати її іменем вулиці і площі».
Єдине, чого ми всі бажаємо, щоб Надія Савченко була живою легендою…
Сергій Бутко,
Український інститут національної пам’яті
ЗОЯ КОСМОДЕМ’ЯНСЬКА – ІНСТРУМЕНТ І ЖЕРТВА СТАЛІНСЬКОГО РЕЖИМУ
Зоя Анатоліївна Космодем’янська – оспівана комуністичним режимом героїня боротьби проти нацистської Німеччини – Герой Радянського Союзу (1942).
Народилася 13 вересня 1923 року у селі Осино-Гай, тепер Гаврилівського району Тамбовської області Росії. Успішно вихована у комуністичному дусі в умовах тоталітарного режиму. Радянська партизанка-диверсантка, доброволець із жовтня 1941 року. Це офіційна версія.
За іншими даними, насправді вона – червоноармієць особливої військової частини № 9903, тобто диверсійної бригади, під командуванням полковника Артура Спрогіса. У червні 1941 року бригада сформована для проведення диверсійних дій у тилу ворожих військ. Її основу склали добровольці з комсомольських організацій Москви і Підмосков’я, а командний склад набраний із слухачів Військової академії імені Фрунзе. Завдання цієї бригади було сформульовано наказом Ставки Головного Командування Збройних Сил СРСР № 0428 від 17 листопада 1941 року за підписом Йосипа Сталіна. Для кращого розуміння цього людоїдського рішення по відношенню до власного цивільного населення – громадян СРСР наведемо його повний текст мовою оригіналу:
«Приказ Ставки Верховного Главного Командования № 0428
г. Москва 17 ноября 1941 года
Опыт последнего месяца войны показал, что германская армия плохо приспособлена к войне в зимних условиях, не имеет теплого одеяния и, испытывая огромные трудности от наступивших морозов, ютится в прифронтовой полосе в населенных пунктах. Самонадеянный до наглости противник собирался зимовать в теплых домах Москвы и Ленинграда, но этому воспрепятствовали действия наших войск. На обширных участках фронта немецкие войска, встретив упорное сопротивление наших частей, вынужденно перешли к обороне и расположились в населенных пунктах вдоль дорог на 20–30 км по обе их стороны. Немецкие солдаты живут, как правило, в городах, в местечках, в деревнях, в крестьянских избах, сараях, ригах, банях близ фронта, а штабы германских частей размещаются в более крупных населенных пунктах и городах, прячутся в подвальных помещениях, используя их в качестве укрытия от нашей авиации и артиллерии. Советское население этих пунктов обычно выселяют и выбрасывают вон немецкие захватчики.
Лишить германскую армию возможности располагаться в селах и городах, выгнать немецких захватчиков из всех населенных пунктов на холод в поле, выкурить их из всех помещений и теплых убежищ и заставить мерзнуть под открытым небом – такова неотложная задача, от решения которой во многом зависит ускорение разгрома врага и разложение его армии.
Ставка Верховного Главнокомандования П Р И К А З Ы В А Е Т :
1. Разрушать и сжигать дотла все населенные пункты в тылу немецких войск на расстоянии 40–60 км в глубину от переднего края и на 20–30 км вправо и влево от дорог. Для уничтожения населенных пунктов в указанном радиусе действия бросить немедленно авиацию, широко использовать артиллерийский и минометный огонь, команды разведчиков, лыжников и партизанские диверсионные группы, снабженные бутылками с зажигательной смесью, гранатами и подрывными средствами.
2. В каждом полку создать команды охотников по 20–30 человек каждая для взрыва и сжигания населенных пунктов, в которых располагаются войска противника. В команды охотников подбирать наиболее отважных и крепких в политико-моральном отношении бойцов, командиров и политработников, тщательно разъясняя им задачи и значение этого мероприятия для разгрома германской армии. Выдающихся смельчаков за отважные действия по уничтожению населенных пунктов, в которых расположены немецкие войска, представлять к правительственной награде.
3. При вынужденном отходе наших частей на том или другом участке уводить с собой советское население и обязательно уничтожать все без исключения населенные пункты, чтобы противник не мог их использовать. В первую очередь для этой цели использовать выделенные в полках команды охотников.
4. Военным Советам фронтов и отдельных армий систематически проверять как выполняются задания по уничтожению населенных пунктов в указанном выше радиусе от линии фронта. Ставке через каждые 3 дня отдельной сводкой доносить сколько и какие населенные пункты уничтожены за прошедшие дни и какими средствами достигнуты эти результаты.
Ставка Верховного Главнокомандования
И. СТАЛИН Б. ШАПОШНИКОВ» (ЦАМО, ф. 208, оп. 2524, д. 1, л. 257-258. Завірена копія.)
Саме таке завдання тактики «випаленої землі», яке мимоволі асоціюється з діями сучасного російського агресора на Сході України, і виконувала Зоя Космодем’янська у складі спеціальної диверсійної групи. У ніч з 27 на 28 листопада 1941 року у селі Петріщево Рузського району Московської області вона спалила пляшками з запалювальною сумішшю два житлових будинки і ворожий автомобіль. Під час втечі її схопили окупанти за «наводкою» місцевих жителів. 29 листопада 1941 року, після допитів і тортур, Зою Космодем’янську загарбники у центрі села прилюдно повісили з табличкою «Підпалювач».
Радянський військовослужбовець до кінця залишився вірним присязі, виконуючи злочинний наказ керівництва СРСР щодо власного населення. А скільки таких інструментів і водночас жертв російського імперіалізму було і є…
ДВОБІЙ НАДІЇ САВЧЕНКО З РОСІЙСЬКИМ ІМПЕРІАЛІЗМОМ
Ця історії подвигу тільки твориться вчинками захисника України, офіцера Надії Вікторівни Савченко.
Вона народилася 11 травня 1981 року у Києві. Українська патріотка, вихована в умовах демократичного суспільства, іншими словами вона мала вибір у формуванні власних поглядів і переконань. Штурман-оператор вертольота Мі-24 16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, старший лейтенант. Має бойовий досвід ще до російської агресії 2014 року: у 2004–2005 роках у складі українського миротворчого контингенту брала участь у місії в Іраку, де прослужила шість місяців стрільцем третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону.
Під час неоголошеної, «гібридної» війни Російської Федерації проти України в 2014 року взяла участь як доброволець українського батальйону «Айдар». При цьому залишалася діючим офіцером Збройних Сил України, воювала в АТО в межах двох відпусток.
У боях біля селища Металіст під Луганськом, йдучи на допомогу пораненим, потрапила в полон терористів 18 чи 19 червня 2014 року. Утримувалась у полоні терористами батальйону «Заря». 8 липня 2014 року стало відомо, що терористи незаконно вивезли її до Російської Федерації і передали російським силовим структурам.
Російська влада безпідставно звинуватила її у причетності до загибелі на Сході України двох журналістів Всеросійської державної телерадіокомпанії – Ігоря Корнелюка і Антона Волошина. Потім, щоб підстрахуватися, ще додали звинувачення у … незаконному перетині державного кордону.
Усі ці абсурдні звинувачення були документально спростовані адвокатами Надії Савченко. Проте, в імперіалістичній Росії суд та інші правоохоронні органи традиційно підпорядковуються політичній владі, а верховенство закону просто відсутнє.
Для чого Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну та його команді потрібно кривосуддя по відношенню до Надії Савченко? Мета примітивна і зрозуміла. Використати жінку, українського військовослужбовця і добровольця, для дискредитації самої ідеї опору агресору, захисників України. А власні злочини та злочинні методи ведення війни приписати оборонцям.
Брутальна сила вмираючої імперії виявилася безсилою перед силою духу, мужністю та правдою Надії Савченко. Її гідна поведінка, стійкість і безкомпромісність переплутали всі плани душогубів. Замість вдалого пострілу в Україну у тотальній інформаційній війні, імперія зганьбилася на весь світ.
1 березня 2015 року вона голодує вже 79-й день в знак протесту проти злочинної політики російської влади. Весь час перебування у неволі її турбує доля України, щоб вона вистояла у боротьбі з російським агресором. Весь світ обійшов її саморобний плакат із написом «Україна переможе! Слава Україні! Героям слава! Українкою я народилася – Українкою я і помру!» Автору цих рядків здається пророчою думка всесвітньо відомого російського письменника Володимира Войновича у відкритому листі до Путіна від 25 лютого 2015 року: «Ставлення до вас поза межами нашої країни і зараз абияке, але після смерті Савченко вам краще буде не з’являтися у столицях західних держав. Юрби людей будуть зустрічати вас зневажливими вигуками і жбурлянням у вас чимсь, що смердить. А ім’я Савченко стане прозивним. Про неї будуть складати легенди, писати книжки, знімати фільми й називати її іменем вулиці і площі».
Єдине, чого ми всі бажаємо, щоб Надія Савченко була живою легендою…
Сергій Бутко,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
