Моя баба Марта мала дві книги. Всього дві, але в них була потреба кожного дня. Книги лежали біля скриньки з документами та грошима в білому креденсі за склом, яке ретельно протиралося криничною водою з содою. Це був Псалтир і поторсана книжина родинних куховарських переписів. Вони діставалися звідти тільки чистими руками і з окулярами в роговій оправі – і звичайна буденна хвилина враз набувала якогось урочистого значення. Моя неписьменна дитяча уява підказувала, що в тих двох речах заховані якість загадкові сутності. Зрештою, так воно було і для баби, яка добувала звідти смак Слова і смакування їства.
Її давно вже немає з нами, давно перебудовано дім і віджила своє біла немодна скриня. Але й дотепер пам’ять тримає ті дві потріпані палітурки з бабиними скарбами. А з ними й прихований сенс, що книга теж може бути різновидом хліба насущного, якщо в ній – рецепти для тіла і душі. Тобто – смак Життя.

"Чарунки днів", Мирослав Дочинець, письменник і журналіст