Ян Пєкло (PAUCI): Думка, що підписання Угоди про асоціацію означає Україну асоційовану з Європейським Союзом, – це ілюзія
Головною темою переговорів Броніслава Коморовського та Віктора Януковича 7-го жовтня була перспектива підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. На конференції після зустрічі президентів не прозвучали слова, яких усі очікували – декларація стосовно дальшої долі Юлії Тимошенко. Останньої п’ятниці повідомлено про згоду екс-прем’єрки України лікуватися в Німеччині, але для цього потрібне рішення президента Януковича. Її звільнення або виїзду на лікування за кордон вимагає Брюссель, це умова підписання Угоди про асоціацію з ЄС на саміті Східного партнерства у листопаді у Вільнюсі.

Нашим співрозмовником є директор Фундації польсько-української співпраці PAUCI Ян Пєкло (http://www.pauci.org/ua/).

Ян Пєкло: Президент Янукович ставиться до неї як до найгрізнішого політичного суперника. І, мабуть, маючи свідомість, що він переступив червону лінію – побоюється: якщо на виборах переможе опозиція і він муситиме відійти, то з ним може статися, практично, це саме, що він зробив з Юлією Тимошенко. Такого сценарію він хоче за будь-яку ціну уникнути, й тому випустити Юлію з в’язниці – це для нього велика проблема. Правдоподібно, президент Янукович хотів би, щоб вона назавжди виїхала за кордон і не була активною в українській політиці, але на це не погодиться Юлія Тимошенко, яка вимагає визнати її невинною. Зрештою, це – умова, яку поставила Україні Європейська Комісія (і вже багато разів призначала різні дедлайни, яких Київ не дотримав). Тепер сигнал ЄС чіткий – без виконання цієї умови немає можливості підписати Угоду про асоціацію. На думку євросоюзних експертів і коментаторів, якщо Україна отримає Угоду без виконання цієї умови, то в різних владних колах країн Східного партнерства з’явиться аналогічна ідея – що так можна вирішувати політичні проблеми. Це могло б підірвати престиж Європейського Союзу і стати аргументом для Москви, осмішити західноєвропейську демократію.

З другого боку, доцінено те, що Україна старається виконати інші умови, поставлені Європейським Союзом. Існували чималі сумніви, чи Київ буде спроможний вводити в дію зміни у законі, яких очікує Брюссель. Чи можна визнати, що все вже гаразд?

Ян Пєкло: Безперечно, добре не є. Факт, що деякі правові зміни пройшли у Верховній Раді, ще не означає, що вони будуть виконуватися, що будуть функціонувати. На жаль, у країнах Східного партнерства є тенденція вважати, що коли підписано документ – то все вже зроблено. А дальший процес, імплементація – неважливі. Я побоююся, що виникла патова ситуація, бо президент Янукович сподівався, що коли Росія так на нього натискає і розпочинає торговельну війну – Європейський Союз зглянеться й буде готовим підписати Угоду про асоціацію без звільнення Юлії Тимошенко. Мабуть, йому швидко усвідомили, зокрема й президент Коморовський, що це не так і якщо умови не виконають – не може буде підписання Угоди. Можливим є і такий сценарій, що Юлія Тимошенко вийде свободу, поїде на лікування в Німеччину, Угоду про асоціацію підпишуть, – а коли Юлія захоче повернутися в Україну, її знову заарештують і посадять у в’язницю. Тоді не відбудеться ратифікації Угоди і вона втратить значення. Мабуть, сценаріїв дуже багато, і невідомо, які написала Росія, дуже зацікавлена в тому, щоб Україна була частиною Митного союзу і майбутнього Євроазійського союзу. Без України цей політичний проект президента Владіміра Путіна позбавлений сенсу. Саміт у Вільнюсі цих проблем не вирішить.

Готовність підписати Угоду про асоціацію з ЄС декларують в Україні усі: парламент, опозиція, уряд, президент, також значна частина суспільства й представники економіки. Чи можна говорити про єдність?

Ян Пєкло: Єдності немає. Чимала частина олігархів, не тільки в Україні, але і в інших країнах Східного партнерства, налаштована по-іншому. Ми це побачили останнім часом на прикладі Вірменії, яка після кількох років ефективних переговорів з Брюсселем вирішила зв’язатися з Митним союзом Росії. В Україні багато олігархів, які зацікавлені у дешевому газі з Росії. У самій Партії регіонів, під патронатом Віктора Медведчука, колишнього голови адміністрації президента Леоніда Кучми, сформувалася група, яка лобіювала залучення України до Митного союзу. Щодо громадської думки – з опитувань випливає, що близько 50-ти відсотків українців хоче ближчих зв’язків з Європейським Союзом, а понад 40 відсотків надає перевагу Митному союзові. Це показує, яке там розходження... А сама влада, еліти – слід сказати, що президент Янукович і правлячий табір незацікавлені у наближенні до Євросоюзу або до Росії. Вони зацікавлені в тому, щоб вистояти в політиці, скористатися політичними привілеями, збагатитися і, власне, ні в чому більше.

З іншого боку, рішучість президента України у прямуванні до асоційованого членства в ЄС, деякою мірою, була спричинена ставленням Росії, економічним тиском.

Ян Пєкло: Немає сумніву. Зрештою, він уже неодноразово показав, що демократичні і європейські цінності йому не надто близькі і він їх навіть не розуміє. Нагадаймо хоча б відому справу Помаранчевої революції, коли Віктор Янукович був кандидатом у президенти, і був співвідповідальним за фальсифікацію результатів. Він позбавлений таких сентиментів. Тепер, з допомогою «сім’ї» – свого сина та віце-прем’єр-міністра Сергія Арбузова – намагається підпорядкувати собі олігархів, а нечемних залякати податковою інспекцією. Це доводить до того, що – як колишній віце-прем’єр Валерій Хорошковський – вони виїжджають за кордон. Це не так, що Віктор Янукович – демократ; розуміє, як функціонує Європейський Союз і з патріотичних міркувань хотів би асоціації з ним своєї країни. Це лише тактика. Йому було б найзручніше, щоб усе було як досі: Україна між Європейським Союзом та Росією, з фінансовою допомогою одних і других. А ще якби додали щось американці – було б найкраще.

Все-таки, шанс, який тепер стоїть перед Україною – підписати Угоду про асоціацію з ЄС – не повториться швидко.

Ян Пєкло: Усе пов’язане з імплементацією та пізнішою ратифікацією усіма країнами ЄС. Це дуже довготривалий процес. Якщо з’являться якісь ознаки, що Україна не виконує зобов’язань супроти Євроспільноти і поводиться так, як останнім часом – я маю на увазі також демократичні стандарти – то навіть підписаний документ, оцей папір, не матиме більшого значення, буде поставлений під сумнів. Зрозуміло, само підписання документа принесло б Януковичеві користь у зв’язку з його планами балотуватися у наступних президентських виборах. Це гарантувало б йому більшу підтримку, яка тепер ледве сягає 20-ти відсотків. У вільних виборах він міг би програти з опозицією. Не є так, що підпис на саміті у Вільнюсі вирішує всі проблеми і відразу наближає Україну до Європейського Союзу. Це лише початок. Треба ще врахувати, яким буде тиск з боку Росії – нова торговельна війна, нові епізоди, можливо, дестабалізація України, якась маніпуляція в Криму. Така думка, що підписання Угоди про асоціацію – це вже Україна асоційована з Європейським Союзом, – це ілюзія.

Наталя Бень, [url=http://www.polradio.pl/5/132/Artykul/149435,%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8-%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D1%96-%D1%82%D0%B0-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%B7%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F-%D1%83-%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96]Польське радіо[/url]