Феномен Миколи Міхновського обговорили у Чернігові
30 березня у Чернігові в Обласному молодіжному центрі відбулася онлайн-гутірка «Микола Міхновський. Самостійна Україна» до 148-ї річниці від дня народження великого українця.
«Наближається день народження Миколи Міхновського. Це дуже цікава постать, про яку ми чомусь мало чуємо. Отже, який його внесок в українську справу?», — окреслив тему розмови Павло СЛАВИНСЬКИЙ, доброволець, учасник бойових дій в російсько-українській війні, психолог і модератор гутірки.
«Микола Міхновський народився 31 березня 1873 року в селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині село Згурівського району Київської області) у родині сільського священика. Адвокат, безкомпромісний і послідовний державник-самостійник, автор брошури «Самостійна Україна» в 1900 році, що стала програмою самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття. Людина, яка випереджала свій час. Один із ідеологів та організаторів української армії з березні 1917 року, коли Українська Центральна Рада лише починала несміливо думати про автономію у складі російської держави!!! І це при тому, що сам Міхновський ідею українізації російської армії намагався втілити в життя ще під час Першої світової війни… Його не розуміли сучасники, водночас ідеї Миколи Міхновського близькі саме нам», — повідомив Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, представник Українського інституту національної пам’яті.
«Життя повністю підтвердило життєздатність та правоту ідей Міхновського. Феномен його в тому, що все, про що він казав і до чого закликав, стало реальністю: Українська революція 1917-1921 років із постанням незалежної соборної державності, боротьба ОУН і УПА, що будувалася за принципами його ідеології, відновлення незалежної України в 1991 році. Він чітко розумів ще в 1900 році, що російський імперіалізм у будь-якій формі – ворог України, і «боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий». Проте, як писав у спогадах Павло Скоропадський про події навесні 1918 року: «Всі мені говорили, що ця людина страшно сварлива, що володіє величезною зарозумілістю, яка бажає за будь яких обставин грати роль, фактично не володіючи для цього відповідними якостями. Думка ця про нього було досить одностайною, навіть серед багатьох українців, які попереджали мене, щоб я не надумав запросити Міхновського до себе на службу». Отже, більшість його сучасників, теж українських патріотів, представників тодішньої політичної еліти, Міхновського зневажали, боялися, вважали небезпечним. Так йому віддячували за те, що глибше розумів ситуацію, дивився вперед далі за інших і просто був правий. Він дійсно випереджав свій час, своїх сучасників», — зауважив Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті.
«Україна понад усе! Національно-державні інтереси вище партійно-політичних, корпоративних, групових тощо. Для нас вже зрозумілий і близький заповіт Міхновського, написаний у 1900 році в «Самостійній Україні»: «…тільки держава одноплеменного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духового і осягнення найліпшого матеріяльного гаразду…». А ось приклад реалізації проголошеного самим автором: після початку протигетьманського повстання наприкінці 1918 року Міхновський виступав за примирення протиборчих сторін – Директорії УНР та гетьмана Павла Скоропадського – та утворення коаліційного кабінету при збереженні гетьманату. Яка прозорливість і урок нам сьогодні!», — одностайно наголосили представники Інституту національної пам’яті.
«Треба рівнятися на Міхновського, розуміти і пам’ятати його заповіти, не тільки словом, але й ділом наполегливо реалізовувати його державницькі ідеї», — так відповіли історики на питання модератора щодо висновків.
«Отже, варто кожному з нас відповісти самому собі на питання: чому в нашій уяві про героїв-провідників нації та її держави попереду Степана Бандери, Романа Шухевича та інших немає саме Миколи Міхновського з відповідним вшануванням?», — так підсумував Павло СЛАВИНСЬКИЙ.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам’яті, Чернігівський обласний молодіжний центр за сприяння Чернігівської облдержадміністрації.
ВІДЕОЗАПИС цієї гутірки можна подивитися за посиланням.
Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України
«Наближається день народження Миколи Міхновського. Це дуже цікава постать, про яку ми чомусь мало чуємо. Отже, який його внесок в українську справу?», — окреслив тему розмови Павло СЛАВИНСЬКИЙ, доброволець, учасник бойових дій в російсько-українській війні, психолог і модератор гутірки.
«Микола Міхновський народився 31 березня 1873 року в селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині село Згурівського району Київської області) у родині сільського священика. Адвокат, безкомпромісний і послідовний державник-самостійник, автор брошури «Самостійна Україна» в 1900 році, що стала програмою самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття. Людина, яка випереджала свій час. Один із ідеологів та організаторів української армії з березні 1917 року, коли Українська Центральна Рада лише починала несміливо думати про автономію у складі російської держави!!! І це при тому, що сам Міхновський ідею українізації російської армії намагався втілити в життя ще під час Першої світової війни… Його не розуміли сучасники, водночас ідеї Миколи Міхновського близькі саме нам», — повідомив Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, представник Українського інституту національної пам’яті.
«Життя повністю підтвердило життєздатність та правоту ідей Міхновського. Феномен його в тому, що все, про що він казав і до чого закликав, стало реальністю: Українська революція 1917-1921 років із постанням незалежної соборної державності, боротьба ОУН і УПА, що будувалася за принципами його ідеології, відновлення незалежної України в 1991 році. Він чітко розумів ще в 1900 році, що російський імперіалізм у будь-якій формі – ворог України, і «боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий». Проте, як писав у спогадах Павло Скоропадський про події навесні 1918 року: «Всі мені говорили, що ця людина страшно сварлива, що володіє величезною зарозумілістю, яка бажає за будь яких обставин грати роль, фактично не володіючи для цього відповідними якостями. Думка ця про нього було досить одностайною, навіть серед багатьох українців, які попереджали мене, щоб я не надумав запросити Міхновського до себе на службу». Отже, більшість його сучасників, теж українських патріотів, представників тодішньої політичної еліти, Міхновського зневажали, боялися, вважали небезпечним. Так йому віддячували за те, що глибше розумів ситуацію, дивився вперед далі за інших і просто був правий. Він дійсно випереджав свій час, своїх сучасників», — зауважив Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті.
«Україна понад усе! Національно-державні інтереси вище партійно-політичних, корпоративних, групових тощо. Для нас вже зрозумілий і близький заповіт Міхновського, написаний у 1900 році в «Самостійній Україні»: «…тільки держава одноплеменного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духового і осягнення найліпшого матеріяльного гаразду…». А ось приклад реалізації проголошеного самим автором: після початку протигетьманського повстання наприкінці 1918 року Міхновський виступав за примирення протиборчих сторін – Директорії УНР та гетьмана Павла Скоропадського – та утворення коаліційного кабінету при збереженні гетьманату. Яка прозорливість і урок нам сьогодні!», — одностайно наголосили представники Інституту національної пам’яті.
«Треба рівнятися на Міхновського, розуміти і пам’ятати його заповіти, не тільки словом, але й ділом наполегливо реалізовувати його державницькі ідеї», — так відповіли історики на питання модератора щодо висновків.
«Отже, варто кожному з нас відповісти самому собі на питання: чому в нашій уяві про героїв-провідників нації та її держави попереду Степана Бандери, Романа Шухевича та інших немає саме Миколи Міхновського з відповідним вшануванням?», — так підсумував Павло СЛАВИНСЬКИЙ.
ОРГАНІЗАТОРИ: Український інститут національної пам’яті, Чернігівський обласний молодіжний центр за сприяння Чернігівської облдержадміністрації.
ВІДЕОЗАПИС цієї гутірки можна подивитися за посиланням.
Олександр МАЙШЕВ,
член Національної спілки журналістів України
Теґі:
