«Нам потрібна лише перемога»,- з таким гаслом збірна України їхала в Мінськ на черговий матч відбірного циклу до Чемпіонату Світу-2010.
Втім, гра нашої команди не підтвердила гучні гасла. Результат – нульова нічия з Білоруссю, яка різко зменшує українські шанси на вихід до плей-офф.
Білорусь - Україна 0:0
Білорусь: Жевнов, Шитов, Юревич, Сосновський, Омелянчук, Пласконний (Ленцевич, 56’), Кульчий, Калачев, О. Глєб, Кутузов (В. Глєб, 87’), Корніленко (Ковель, 77’)
Україна: Пятов, Мандзюк, Кучер, Чигринський, Кобін, Тимощук, Гай, Ярмоленко, Гусєв (Назаренко, 60’), Шевченко (К) (Воронін, 88’), Мілевський
Попередження: Шитов (43’), Кульчий (67’); Мандзюк (82’), Шевченко (86’)

Динамівська атака = один супермомент
Олексій Михайличенко вирішив не вигадувати велосипед і виставив атакуючий квартет, обкатаний в київському «Динамо»: Гусєв, Ярмоленко, Мілевський і звичайно ж Шевченко. Іноди виходило непогано, втім і серйозної гостроти біля білоруських воріт наші гравці особливо не створювали. Найреальніший момент для взяття бастіону суперника українці мали на 18-й хвилині матчу. Шевченко і Чигринський по черзі били по воротах Жевнова впритул, утім білоруський кіпер творив дива і удари українців відбивав.

Глєб і компанія – зовсім не хлопці для биття
Якщо перший тайм проходив з невеликою перевагою українців, то після перерви білоруси нічим не поступалися нашій команді. Підопічні Бернда Штанге демонстрували жорстку і дуже дисципліновану гру, з елементами пресинга по всьому полю. Звичайно ж, виділявся зірковий Олександр Глєб, який мав кілька чудових можливостей засмутити Андрія Пятова, а разом з тим і всю футбольну громадськість України. Добре, що наш воротар став на заваді такій неприємності. А ще більшу подяку він заслужив, коли на 73-й хвилині витягнув постріл Сергія Корніленка і перевів м’яч у перекладину. Пропустити українцям цього вечора не судилося.

Фінальна безнадія
Щоправда, і забити білорусам не вдалося. Дива, подібного голу Шевченка з пенальті на останніх хвилинах домашнього матчу з підопічними Бернда Штанге, не сталося. Шева забив тільки з офсайду, і за це отримав від арбітра справедливу жовту картку. Мілевський, виступаючи перед колись рідною публікою, певно перенервував, і, замість того, аби бити по воротах, намагався обіграти ледь не півкоманди колишніх співвітчизників. А Вороніну просто не вистачило часу, аби продемонструвати щось путнє – Михайличенко випустив форварда «Ліверпуля» лише за дві хвилини до кінця матчу.
Найбільше вразило те, що на останніх хвилинах українці ніби і не збиралися йти на фінальний штурм – замість того, щоби чимдуж закидувати м’яч уперед, вони спокійно перепасовувалися на своїй половині поля. Ніби вигравали щонайменше у три м’ячі. Але ж ні, це було ілюзією. Остаточний рахунок матчу Білорусь-Україна – 0:0. І залишається лише сподіватися, що путівку в Південну Африку нам подарують «братні» англійці.

Олександр Гольденберг,
Інформаційний центр «Україна-2012»