Під час бою в Чернігові з наступаючими російськими загарбниками 246 днів тому, 27 лютого 2022 року, геройські загинув разом із своїм екіпажом танку старший лейтенант 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Максим Білоконь.
Згадаємо: із 24 лютого 2022 року війська російського агресора відчайдушно намагалися захопити столицю Чернігово-Сіверщини. Його метою було створити надійні умови для повноцінного наступу з північно-східного напряму для загарбання столиці України, створити в Чернігові потужний логістичний центр для своїх військ, здобути моральну регіональну перемогу завдяки окупації північного обласного центру.
Сили оборони Чернігова під командуванням командувача військ Оперативного командування «Північ», генерал-майора Віктора Ніколюка, ядром яких була саме 1-а окрема танкова Сіверська бригада на чолі з полковником Леонідом Ходою, успішно зірвали плани ворога.
24-27 лютого на підступах до Чернігова точилися жорстокі бої. 24-річний командир танкової роти 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Максим Білоконь зі своїми побратимами вміло бився з рашистами. 26 лютого зупинив російську атаку колони бронетехніки у нічному бою в місті, знищив диверсійно-розвідувальну групу та 2 танки противника.
На жаль, під час зміни позиції його танк було вражено ворожим вогнем, оборонці загинули….
Подвиг молодого офіцера високо оцінені державою. Указом Президента України від 2 березня 2022 року № 111 Білоконю Максиму Віталійовичу за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Що ми про нього знаємо?
1 квітня 1997 року народився у місті Ромни Сумської області. Після закінчення 9-го класу місцевої школи навчався в ліцеї Державної прикордонної служби України в Сумах. У 2015 році випускник поступив до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, успішно закінчив танковий факультет.
«Максим із дитинства мріяв бути танкістом. Був дуже добрим учнем, не хуліганив», — пригадує 64-річна Ольга Свириденко, яка в школі викладала йому зарубіжну літературу.
«Він був позитивним хлопцем, відчайдушно любив свою професію та свою країну. Останній раз, коли бачився з моїми рідними (наші батьки — куми), то сказав: «Хто, як не ми, буде захищати наших рідних та нашу країну?!», — повідомила журналістам Дарія Кириченко.
Він три роки служив в 1-ій окремій танковій Сіверській бригаді, а 24 лютого без вагань встав на захист країни.
«Я пам’ятаю, як ми говорили вранці 24 лютого. Подзвонила йому, плачу, а він мене заспокоює — все буде добре. На другий день подзвонив і каже: «Мамо, в нас усе добре, ми бій виграли, ворога відбили». А зранку Даша подзвонила… Все, Максимка нема», — розповіла про сина мати Героя, 52-річна Тетяна Білоконь.
Поховали Максима 25 березня 2022 року у місті Ромни.
У нього залишилися мати, молодша сестра та наречена Дарія Кириченко, яка також проходить військову службу.
Громада Чернігова успішно пережила оборону міста саме завдяки таким Героям як Максим Білоконь та багатьом іншим.
На нашу думку, важливо увічнити пам’ять про цього 24-річного Захисника України назвою однієї з вулиць Чернігова. Це буде наша вдячність Герою…

Сергій Бутко,
Український інститут національної пам’яті