«Гори, гори, моя ти зоре!»
– так натхненно й оптимістично завершує свій концерт старовинного романсу Заслужений артист України Іван Петрович Круш. І вдячна публіка в переповненому залі Чернігівського обласного філармонійного центру стоячи вітає оплесками та оваціями знаного й шанованого в нашому краї співака за щедро подаровану мандрівку в часі на крилах музики і поезії.
Ретроспективна атмосфера дійства відчувалась і радувала одразу: це живе, акустичне виконання, фортепіанний і гітарний супровід, артистичне декламування віршів. І звичайно ж квіти, квіти, квіти…Ті барвисті букети поступово перепливали із залу на сцену, перетворюючи рояль на пишний квітник. А звідти невтомний маестро оксамитовим баритоном легко й невимушено виконував музичні шедеври П. Булахова, М. Огарьова, А. Гурильова, М Харіто та ін..
З дитинства знайомі назви, слова і мелодії звучали по новому, знову зачаровували: «Ранок туманний», «Тільки раз», «Нема в світі очей», «Світла ніч», «Я Вас зустрів», « І тихо і ясно», «Дуель», Відцвіли хризантеми».
Однією з родзинок концерту став короткий, але стислий коментар чернігівського музикознавця Олександра Івановича Коваленка про зародження і розвиток романсового жанру, його феноменальну популярність у другій половині ХІХ – поч. ХХ століття по всій Росії і зокрема на теренах України також. Варто згадати всесвітньовідомі романсові твори «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», написані російським композитором – класиком М. Глінкою та українським поетом В. Забілою у нас на Чернігівщині, в Качанівці.
Саме камерність, домашній затишок і духовний відпочинок, характерні для романсу, блискуче відтворює Іван Круш, виконуючи ці популярні мініатюри не лише у залі філармонії, але ще з більшою достовірністю у нещодавно відродженій вітальні старовинного поміщицького будинку Павла Березовського у с. Старий Білоус поблизу Чернігова.
Після концерту в інтерв`ю столичній журналістці з телебачення Лесі Сакаді-Островській краєзнавець Олена Малишко (Березовська), нащадок і спадкоємниця дворянського роду, який сягає корінням імені українського композитора ХУІІІ століття Максима Березовського, зазначила, що більшість із цих романсів за спогадами прабабусі звучали у їхньому домі. Тож пані Олена з особливим пієтетом і пошаною ставиться до творчості І. П. Круша. Його було неодноразово запрошено на концертні виступи після науково-практичних конференцій, круглих столів, міжнародних зустрічей, що відбуваються вже протягом року у Старому Білоусі в процесі заснування музею не лише, як оселі Павла Березовського, а і як майбутнього культурологічного центру чернігівського дворянства та інтелігенції.
В пам`яті чернігівців неодмінно залишиться яскраве враження і від оригінальної концепції концерту: навкруг мегазірки Заслуженого артиста Івана Круша спалахувало ціле сузір`я інших, не менш талановитих виконавців. Це вокалісти – В. Токова, Г. Мусієнко, А. Кузьменко, концертмейстери – О. Воронова, В. Лисенко, В. Заєць і Р. Білошицька, дует гітаристів – М. Юдін та І. Євтушенко. І в ролі ведучого-конферансьє, як провідника крізь мистецькі хвилі часових вимірів, виступив самобутній актор Чернігівського Молодіжного театру, Заслужений артист України, Олексій Биш з неповторним читанням поезій «срібної» доби:
Ретроспективна атмосфера дійства відчувалась і радувала одразу: це живе, акустичне виконання, фортепіанний і гітарний супровід, артистичне декламування віршів. І звичайно ж квіти, квіти, квіти…Ті барвисті букети поступово перепливали із залу на сцену, перетворюючи рояль на пишний квітник. А звідти невтомний маестро оксамитовим баритоном легко й невимушено виконував музичні шедеври П. Булахова, М. Огарьова, А. Гурильова, М Харіто та ін..
З дитинства знайомі назви, слова і мелодії звучали по новому, знову зачаровували: «Ранок туманний», «Тільки раз», «Нема в світі очей», «Світла ніч», «Я Вас зустрів», « І тихо і ясно», «Дуель», Відцвіли хризантеми».
Однією з родзинок концерту став короткий, але стислий коментар чернігівського музикознавця Олександра Івановича Коваленка про зародження і розвиток романсового жанру, його феноменальну популярність у другій половині ХІХ – поч. ХХ століття по всій Росії і зокрема на теренах України також. Варто згадати всесвітньовідомі романсові твори «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», написані російським композитором – класиком М. Глінкою та українським поетом В. Забілою у нас на Чернігівщині, в Качанівці.
Саме камерність, домашній затишок і духовний відпочинок, характерні для романсу, блискуче відтворює Іван Круш, виконуючи ці популярні мініатюри не лише у залі філармонії, але ще з більшою достовірністю у нещодавно відродженій вітальні старовинного поміщицького будинку Павла Березовського у с. Старий Білоус поблизу Чернігова.
Після концерту в інтерв`ю столичній журналістці з телебачення Лесі Сакаді-Островській краєзнавець Олена Малишко (Березовська), нащадок і спадкоємниця дворянського роду, який сягає корінням імені українського композитора ХУІІІ століття Максима Березовського, зазначила, що більшість із цих романсів за спогадами прабабусі звучали у їхньому домі. Тож пані Олена з особливим пієтетом і пошаною ставиться до творчості І. П. Круша. Його було неодноразово запрошено на концертні виступи після науково-практичних конференцій, круглих столів, міжнародних зустрічей, що відбуваються вже протягом року у Старому Білоусі в процесі заснування музею не лише, як оселі Павла Березовського, а і як майбутнього культурологічного центру чернігівського дворянства та інтелігенції.
В пам`яті чернігівців неодмінно залишиться яскраве враження і від оригінальної концепції концерту: навкруг мегазірки Заслуженого артиста Івана Круша спалахувало ціле сузір`я інших, не менш талановитих виконавців. Це вокалісти – В. Токова, Г. Мусієнко, А. Кузьменко, концертмейстери – О. Воронова, В. Лисенко, В. Заєць і Р. Білошицька, дует гітаристів – М. Юдін та І. Євтушенко. І в ролі ведучого-конферансьє, як провідника крізь мистецькі хвилі часових вимірів, виступив самобутній актор Чернігівського Молодіжного театру, Заслужений артист України, Олексій Биш з неповторним читанням поезій «срібної» доби:
Спасибі, музико,
за те,
Що ти мене
не полишаєш…..
за те,
Що ти мене
не полишаєш…..
Надія Галковська, голова Чернігівської міської «Просвіти»