На нашій батьківщині червону горобину вважали символом щастя і миру в сім’ї.
Говорили, що дух горобини відганяє хвороби і захищає від будь-яких злих чар. Сучасні ж екстрасенси запевняють, що енергетика горобини очищує організм від шлаків, отрут, гнильних речовин. Натомість тіло наповнюється силою, здоров’ям та енергією.

ГОРОБИНОВЕ НАМИСТО — ВІД ПРИСТРІТУ
Горобина була добре відома ще у Стародавній Греції. У минулому горобинові гаї вважалися священними і вирубувати їх забороняли. Там селилися жерці і пророки, будували святилища древнім богам. Вважалося, що горобина сприяє спілкуванню із вищими силами. Це дерево наділяли магічною силою протистояти чаклунству, хворобам і пристріту. Якщо уважно придивитися до ягідки, то можна помітити п’ятикутну зірочку, а це — один з найдавніших язичницьких символів захисту. На території від Великої Британії до Уралу дівчата полюбляли нанизувати на нитку червоні ягідки горобини і носили цю природну прикрасу як намисто-оберіг. Якщо ж із деревини горобини зробити колиску, то жодна чаклунка не зможе заподіяти шкоди немовляті. Ще люди помітили, що коли у воду вкинути гілочку горобини, вода стає приємнішою на смак і довго не псується.
Дерево горобини біля будинку вважається гарною прикметою. Якщо ж воно зів’яне без причини або його зрубають — це поганий знак. Жителі півночі обсаджували свої житла і храми горобиною, захищаючи таким чином споруди від блискавок. Майже скрізь це дерево присвячували богу-громовержцеві. У слов’ян горобина — це дерево Перуна, у скандинавів — Тора, у карело-фінів — Тара. А у кельтів горобину вважали аналогом грецької амброзії. Її червоні ягідки називали їжею богів, яку охороняють зелені дракони.
А ще горобина — це дерево жіночої сили і сексуальності. Вона допомагає жінкам у разі безплідності, жіночих хвороб, фригідності. Особливо благотворно впливає на жінок, яким за 40.

ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ГОРОБИНИ
Усього у світі налічується близько 100 різновидів горобини: наприклад, камчатська, амурська, тянь-шанська та ін. Існує дика горобина та садова, а також гібрид, створений І.В. Мічуріним шляхом схрещування горобини звичайної з горобиною чорноплодою. Та найбільше поширена звичайна горобина. Вона є осінньою прикрасою лісів та садів і чудовими ласощами на початку зими для птахів — тоді ягідки, прихоплені першим морозцем, втрачають свою гіркоту і стають солодкими.
Плоди горобини багаті на каротин, вітаміни РР, Р, С, групи В. Крім того, вони містять залізо, йод, солі кобальту, марганцю і міді, ефірну олію, яблучну, лимонну кислоти, гіркі і дубильні речовини, пігменти, сорбіт, антибактеріальні речовини.
Ягоди застосовують у медицині як полівітамінний засіб для профілактики і лікування авітамінозу, у разі захворювань сечового міхура, ниркової кольки, порушень сольового обміну, розладів шлунка, поганого апетиту.
У Болгарії сироп із плодів горобини п’ють за ревматичного болю, каменів у нирках, як сечогінний і проносний засіб. В Угорщині свіжим соком і сухими плодами лікують дизентерію. А норвежці застосовують горобину як ранозагоювальний засіб, а також у разі набряків.
Горобиновий сік дуже корисний за туберкульозу, геморою, гастриту зі зниженою кислотністю. Його, а також настій зі свіжих ягід вживають для стимуляції кровообігу і зниження холестерину в крові. Горобина є хорошим засобом для лікування та профілактики гіпертонії й атеросклерозу, виводить з організму шкідливі речовини.
Фітонциди горобини згубні для золотистого стафілокока, сальмонел, цвілевих грибів.
Важливим компонентом ягід є пектини. Вони перешкоджають надмірному бродінню вуглеводів та сприяють виведенню їх надлишку, зменшують газоутворення в кишечнику. Існує думка, що вживання горобини є хорошою профілактикою таких неприємностей у жінок, як молочниця і грибкові захворювання.
Жовчогінні властивості горобини пов’язані з наявністю в ній сорбінової кислоти і сорбіту. Сорбіт своєю чергою знижує вміст жиру в печінці та холестерину в крові.
Застереження! Ягоди сирої горобини містять парасорбінову кислоту, яка діє як антибіотик, тому не варто вживати плоди у великій кількості. Під час варіння і сушіння ця кислота руйнується. Горобину слід уникати в разі вагітності та індивідуальної непереносності. Не можна давати препарати із горобини маленьким діткам. Протипоказана вона також за гіпотонічної дискінезії, схильності до тромбоутворення і підвищеного згортання крові. Свіжий сік ягід не можна вживати у разі гастритів з підвищеною кислотністю, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.

ЗАГОТІВЛЯ НА ЗИМУ
Заготовляють зрілі плоди горобини в серпні-жовтні, до настання заморозків. Найліпше кетяги з плодами зрізати секаторами або ножами і лише перед сушінням очищати ягоди від плодоніжок. Сушать сировину за температури 60—70°C у сушарках чи сільських печах або ж у добре провітрюваних приміщеннях чи під навісом. Смак сировини гіркувато-кислий, аромат слабовиражений. Сушені ягоди горобини можуть зберігатися і не втрачати своїх лікувальних властивостей протягом 2 років. Їх можна заварювати як чай разом із травами. Або приготувати з них порошок, перекрутивши на млинку для кави. Цим порошком посипають різні овочеві страви, салати та каші. Його можна просто жувати під час лікувального голодування, він дуже добре притупляє почуття голоду.
Можна зберігати горобину і свіжою за температури 1—2°C або замороженою.
Сік горобини. Для приготування соку свіжі ягоди миють, розтирають, заливають перевареною водою, трохи підігрівають для посилення соковиділення, а потім відтискають. Отриманий сік можна відразу використовувати в лікувальних цілях.
Для тривалого зберігання до соку червоної горобини додають цукровий сироп (концентрація цукру в сиропі приблизно 35%) з розрахунку 0,5 л сиропу на 1 л соку, нагрівають до 80°С, заливають у банки і пастеризують протягом 20 хв за температури 90°С.
Або ще такий рецепт: взяти 1 кг горобини, 2 склянки цукру, 1,5 л води. Ягоди помити, додати води і варити до розм’якшення. Сировину протерти крізь сито, відтиснути, додати цукор і залити в банки. Стерилізувати півлітрові банки 20 хв, літрові — 30 хв. Закупорити кришками.
Варення. Взяти 1 кг ягід, 1,5 кг цукру, 2 склянки води. Ягоди залити холодним сиропом і залишити на добу. Наступного дня сироп злити, закип’ятити і охолодити. Знову залити ягоди сиропом, витримати до наступного дня і варити варення до готовності на слабкому вогні.
Горобина без цукру. Грона ягід з плодоніжками покласти в друшляк і бланшувати 5 хв. Потім викласти у стерильні банки, залити киплячим яблучним соком і закрити — можна пластмасовими кришками, а можна простерилізованими металевими.
Пюре горобини. Ягоди бланшувати в гарячому розчині кухонної солі, потім плоди промити і пропустити через м’ясорубку, змішати з цукром у співвідношенні 1:1, розкласти по банках і пастеризувати за температури 95°C (0,35 л — 15 хв; 0,5 л — 20 хв). У співвідношенні подрібнених плодів і цукру 1:2 пюре можна не пастеризувати, але тоді його слід зберігати в холодильнику.
Горобинові цукати. Цілі ягоди уварити в цукровому сиропі до повної готовності. Потім їх викласти в друшляк для того, щоб стік сироп. Ягоди розкласти в один шар на сито і підсушити в духовці за температури 30—40°С, попередньо обсипавши цукровою пудрою або цукром. Приготовлені цукати розкласти в скляні банки, щільно закупорити, зберігати в сухому місці.

Підготувала Алла ГРІШИЛО.
Джерело: "Медична газета"