Вперше за 25 років більшість американських компаній більше не розглядають цю країну як головний інвестиційний пріоритет
Минулих вихідних у Пекіні відбулася вечірка з нагоди відкриття форуму, яка пройшла в помітно пригніченому настрої. Форум розвитку Китаю став місцем зустрічі західних бізнес-лідерів з новим керівництвом, яке керуватиме країною протягом наступних п'яти років. Хоча багато американських топ-менеджерів були присутні на форумі, вони входили тихо і поводилися тверезо протягом усього заходу.
Оскільки бізнес стає дедалі складнішим, хто може їх звинувачувати? У 2022 році компанії зіткнулися з тим, що їхні продажі або операції були заблоковані китайською стратегією "нульового ковіду". Американські керівники, які інвестували в цю країну, стикаються з перспективою бути викликаними на Капітолійський пагорб, щоб відповісти на ворожі запитання законодавців. Нещодавні заголовки про зникнення здібного китайського технологічного дилера Бао Фана та рейд на пекінські офіси Mintz Group не додають оптимізму. Не дивно, що вперше за 25 років більшість американських компаній більше не розглядають Китай як головний інвестиційний пріоритет.
Настав час визнати, що сьогодні Китай - це складна істота з трьома головами, як сторожовий пес підземного світу Цербер у грецькій міфології.
Голова перша - це старий Китай: величезний ринок з безпрецедентною ефективністю виробництва, який обдаровує багатством кмітливих. Перспективи зростання Китаю продовжують виглядати привабливими для багатьох компаній, орієнтованих на споживача. Деякі з них, зокрема Starbucks, McDonald's і Ralph Lauren, готуються відкрити там більше магазинів після того, як Пекін відмовився від політики нульового ковіду. І оскільки країна зосереджується на домінуванні зелених технологій - у 2022 році вона стала більшим експортером автомобілів, ніж Німеччина, - західні компанії все ще можуть розраховувати на велику кількість джерел зростання.
Але, можливо, менше з них можуть це зробити, ніж раніше. Ось тут і з'являється другий пункт.
Темпи зростання Китаю плавно сповільнилися за останнє десятиліття, досягнувши лише 3% у 2022 році, а цільовий показник Державної ради на цей рік - близько 5% - є невтішним. Уряд не повністю впевнений у відновленні після безладного переходу від карантину, спричиненого коронавірусом. Однак більшою проблемою є довгострокові проблеми, які загострилися через пандемію. Демографічні показники стають гальмом для економіки, а критичний сектор нерухомості наближається до структурного піку попиту, оскільки темпи урбанізації сповільнюються. Ці фактори проявилися раніше, ніж очікувалося.
Однак найбільш тривожні проблеми пов'язані з політикою. Зустрічайте третю проблему: Росія, великий ринок, з якого західному бізнесу доводиться поспішно відступати. До вторгнення Росії в Україну транснаціональні корпорації могли спокійно відкласти роздуми про плани Пекіна щодо Тайваню. Це більше не є можливим після того, як російська агресія спричинила руйнівні раунди західних санкцій.
Третій пункт вперше з'явився після того, як колишній президент США Дональд Трамп розпочав свої торговельні війни. Транснаціональним корпораціям довелося мати справу з новими регуляторними заходами та зростаючими складнощами, пов'язаними з експортним контролем, управлінням потоками даних та санкціями США.
Слухання в Конгресі змусили керівників компаній відповісти за свою діяльність у Сіньцзяні, спонсорство Олімпійських ігор у Пекіні та інші дії, що зачіпають права людини. Вторгнення Росії в Україну різко загострило політичні суперечності. Іноземні компанії більше не можуть ігнорувати дії своїх урядів, якщо Пекін вирішить захопити Тайвань. І це викликає тривогу, враховуючи, що Пекін продовжує наполегливо заявляти про свої претензії на острів.
На жаль для транснаціональних компаній, глава три продовжує зростати. Політичні проблеми загрожують придушити динамізм решти китайської економіки. Минулий рік був не лише жахливим для економічного зростання, він також породив сумніви щодо ефективності китайської держави.
Інвестори могли б резонно запитати, чому президент Сі Цзіньпін дотримувався політики нульового ковіду після того, як варіант з "Омікроном" призвів до двомісячної ізоляції Шанхаю, а потім відмовився від неї; чому він обійняв Росію напередодні її вторгнення в Україну; або чому він відновлює партійний контроль над бізнес-сектором, та й над суспільством загалом. Самі китайські підприємці масово переїжджають до Сінгапуру. Перспектива ще п'яти - і, можливо, навіть десяти - років правління Сі не надто заспокоює нерви.
Компанії були б раді бачити відставку третього керівника. Дійсно, китайські політики наполягають на тому, що вони цінують приватне підприємництво. Але хто може бути впевнений, що ідеологія не переможе знову? Якщо це станеться, іноземні компанії можуть виявити, що їхні активи опиняться на мілині, як мертві душі, що потрапили в підземне царство, яке охороняє Цербер.

Джерело: Financial Times, переклад Агія Загребельська