Інтелектуали обговорили проблематику одужання України
12–13 грудня 2014 року у Києві відбулася міжнародна конференція «Як викинути Леніна з голів українців».
Організатори: Посольство Франції в Україні, Французький інститут в Україні, Український інститут національної пам’яті, Європейський форум для України та Центр досліджень визвольного руху. Конференція проводилася 12 грудня у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та 13 грудня – у Дипломатичній академії України.
Мета конференції інтелектуалів Франції, Східно-Центральної Європи та України: як українському суспільству та його державі остаточно звільнитися від радянського тоталітарного минулого і стати успішною, європейською, демократичною, заможною країною.
Науково-практичний форум проходив у таких блоках – тематичних обговореннях: «Як вилікувати травми тоталітарного минулого: цинізм, страх, недовіру»; «Чи вдасться позбавити історичну пам’ять від радянських історичних міфів?»; «Вдалий та невдалий досвід декомунізації колишніх соцкраїн»; «Як перемогти інерцію совкового підходу в державному управлінні і суспільних відносинах»; «Як економіка міняє менталітет?»
Українські і зарубіжні інтелектуали прийшли до спільного висновку: треба рішуче проводити політику десовєтізації, декомунізації і деленінізації. Її сутність: правда замість міфів, розуміння радянського минулого, щоб від нього відмовитися й звільнитися, жити в демократичному суспільстві за чесними правилами, бути господарем свого життя, бути вільним й відповідальним (одне без другого не буває). Для цього необхідно послідовно проводити політику національної пам’яті, реформи у всіх сферах суспільного життя.
Розуміння цього показав уряд. Віце-прем’єр-міністр – Міністр культури України В’ячеслав Кириленко заявив, що у Верховній Раді створено потужну проєвропейську більшість, яка визначила у Коаліційній угоді такі пріоритети як політика національної пам’яті і завершення декомунізації.
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович підкреслив, що повалення Леніна це лише один з показників, як міняється свідомість українців та того, що вони хочуть порвати з своїм досі неподоланим тоталітарним минулим. «Найбільше пам’ятників Леніна сьогодні залишилися на території анексованого Криму та тої частини Донбасу, що окупована терористами. Вони стали своєрідними маркерами небезпеки: де є пам’ятники Леніну – є російська окупація, масове порушення прав людини, триває терор і починається голод», – зазначив історик.
Французькі інтелектуали Галина Акерман, Франсуаза Том, Стефан Куртуа, як і українські, Данило Лубківський, Йосиф Зісельс, Вадим Скуратівський, Юрій Шаповал та інші, наголосили: комунізм – тільки однин із епізодів совєтізації. Остання є російською (московською) імперською ідеологією та практикою від московських князів, Російської імперії, СРСР до путінського режиму. Його фундамент – ідеологія імперії Золотої Орди.
Цей російський імперіалізм історик Француза Том назвав євразійським простором, відмітивши, що Україна не відміну від Росії не має імперського гену. Громадський діяч Йосиф Зісельс оцінив російський імперіалізм як євразійську ідентичність, яка в Україні веде боротьбу з європейською ідентичністю, що здебільшого властива українцям. Заступник Міністра закордонних справ України Данило Лубківський наголосив, що Ленін є символом більшовизму, насильства над особою, «русского мира», русифікації, отже – російського імперіалізму.
Власним досвідом десовєтізації, декомунізації поділилися реформатори 1990-х років східноєвропейських та балтійських країн: перший президент Литви Вітаутас Ландсбергіс (Литва), Сарміте Елєрте (Латвія), Тоомас Алаталу (Естонія), Александр Вонда (Чехія), Кшиштоф Становський (Польща). Вони порадили проводити реформи швидко і рішуче на чолі з авторитетним духовним лідером як Вацлав Гавел, Лех Валенса та інші (у відповідь деякі українські інтелектуали висловили думку, що у країні складається своєрідний феномен «колективного духовного лідерства»). Суспільство має їх підтримувати. Повинно бути чітке розмежування повноважень уряду (центральної влади) та місцевого самоврядування, яке має стати відповідальним господарем. Проте, як конкретно проходитиме десовєтізація і декомунізація, реформи – у кожній країні індивідуально. Водночас треба пам’ятати, підкреслив Тоомас Алаталу, що йдеш у Європу, то приймай їхні правила, як ми це зробили.
Зарубіжні учасники конференції чітко і однозначно висловили підтримку та симпатію Україні. Так, Вітаутас Ландсбергіс відмітив: «Знищення пам'ятників Леніна в Україні – це лише алегорія видужання українців від страшного вірусу, який свого часу перетворив гомо сапієнс на гомо совєтікус».
Соціолог і політолог Лев Гудков (Росія), розповідаючи про неуспішний досвід його країни, наголосив, що для Росії декомунізація неактуальна. Проте, актуальна десовєтізація, відмова від компенсаторного імперського синдрому, який привів до безглуздої війни з Україною. Малий і середній бізнес зараз 12%, а без державного диктату і корупції, авторитарного режиму мав би бути 35%. Він поінформував й про таке явище агресивної неповаги до приватної власності: 16% російських підприємців ув’язнені, бо комусь знадобився їхній бізнес.
Володимир В’ятрович, аналізуючи ситуацію в Україні поставив питання: «Чому за 23 роки після проголошення незалежності українці мають вкотре говорити про декомунізацію і тільки зараз «остаточно викидати Леніна з голови»? Він дав таке пояснення: у 1991-му році самостійність була результатом компромісу, а не протесту, а Помаранчева революція не принесла очікуваних змін. Натомість Майдан В. В’ятрович назвав саме своєрідним антирадянським повстанням. Наприклад, після нього вперше серйозно постала вимога люстрації. «Зараз питання декомунізації є питанням не лише гуманітарної політики, а й безпеки України. За останні кілька місяців ми добре побачили, що саме на ці залишки «совєтського» перш за все орієнтується Путін, розгортаючи свою агресію», – каже історик.
Правозахисник і політв’язень за комуністичного режиму Семен Глузман (Україна) привернув увагу до такого факту: «Сучасні комуністи використовують Леніна та комуністичну ідеологію для побудови свого власного приватного капіталізму». А журналіст Віталій Портніков (Україна) категорично заявив: «Ленінізм лише один з епізодів в історії російського імперіалізму».
Про вплив економіку на менталітет говорили успішні підприємці, які стали громадським та політичними діячами. Так економіст Юрій Логуш (Україна) підкреслив важливість масштабної освітньої реформи, саме вона найкраще сприятиме десовєтізації українського суспільства.
Народний депутат України Оксана Продан, узагальнюючи думки колег, підсумувала: «Повага до власності, готовність до змін та ризику, відповідальність за себе та оточуючих – це менталітет тих, хто є підприємцем. То ж підприємці, які є основою середнього класу, будуть попереду змін менталітету.
Три напрямки дії для забезпечення змін: реформа судової системи, що забезпечить захист прав; звільнення економіки від держави та від корупції; створення конкурентних умов та регулювання природних монополій.
В Україні сьогодні близько 20% соціально активних людей, а це забезпечить взаємодоповнення економіки та менталітету в збереженні та розвитку України».
Під час підбиття підсумків конференції представники оргкомітету генеральний секретар Європейського форуму для України Галина Акерман (Франція) і голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович поінформували, що впродовж року будуть підготовлені матеріали цього наукового форуму, розглядатиметься питання щодо продовження організації таких заходів.
Сергій Бутко,
Український інститут національної пам’яті
Організатори: Посольство Франції в Україні, Французький інститут в Україні, Український інститут національної пам’яті, Європейський форум для України та Центр досліджень визвольного руху. Конференція проводилася 12 грудня у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та 13 грудня – у Дипломатичній академії України.
Мета конференції інтелектуалів Франції, Східно-Центральної Європи та України: як українському суспільству та його державі остаточно звільнитися від радянського тоталітарного минулого і стати успішною, європейською, демократичною, заможною країною.
Науково-практичний форум проходив у таких блоках – тематичних обговореннях: «Як вилікувати травми тоталітарного минулого: цинізм, страх, недовіру»; «Чи вдасться позбавити історичну пам’ять від радянських історичних міфів?»; «Вдалий та невдалий досвід декомунізації колишніх соцкраїн»; «Як перемогти інерцію совкового підходу в державному управлінні і суспільних відносинах»; «Як економіка міняє менталітет?»
Українські і зарубіжні інтелектуали прийшли до спільного висновку: треба рішуче проводити політику десовєтізації, декомунізації і деленінізації. Її сутність: правда замість міфів, розуміння радянського минулого, щоб від нього відмовитися й звільнитися, жити в демократичному суспільстві за чесними правилами, бути господарем свого життя, бути вільним й відповідальним (одне без другого не буває). Для цього необхідно послідовно проводити політику національної пам’яті, реформи у всіх сферах суспільного життя.
Розуміння цього показав уряд. Віце-прем’єр-міністр – Міністр культури України В’ячеслав Кириленко заявив, що у Верховній Раді створено потужну проєвропейську більшість, яка визначила у Коаліційній угоді такі пріоритети як політика національної пам’яті і завершення декомунізації.
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович підкреслив, що повалення Леніна це лише один з показників, як міняється свідомість українців та того, що вони хочуть порвати з своїм досі неподоланим тоталітарним минулим. «Найбільше пам’ятників Леніна сьогодні залишилися на території анексованого Криму та тої частини Донбасу, що окупована терористами. Вони стали своєрідними маркерами небезпеки: де є пам’ятники Леніну – є російська окупація, масове порушення прав людини, триває терор і починається голод», – зазначив історик.
Французькі інтелектуали Галина Акерман, Франсуаза Том, Стефан Куртуа, як і українські, Данило Лубківський, Йосиф Зісельс, Вадим Скуратівський, Юрій Шаповал та інші, наголосили: комунізм – тільки однин із епізодів совєтізації. Остання є російською (московською) імперською ідеологією та практикою від московських князів, Російської імперії, СРСР до путінського режиму. Його фундамент – ідеологія імперії Золотої Орди.
Цей російський імперіалізм історик Француза Том назвав євразійським простором, відмітивши, що Україна не відміну від Росії не має імперського гену. Громадський діяч Йосиф Зісельс оцінив російський імперіалізм як євразійську ідентичність, яка в Україні веде боротьбу з європейською ідентичністю, що здебільшого властива українцям. Заступник Міністра закордонних справ України Данило Лубківський наголосив, що Ленін є символом більшовизму, насильства над особою, «русского мира», русифікації, отже – російського імперіалізму.
Власним досвідом десовєтізації, декомунізації поділилися реформатори 1990-х років східноєвропейських та балтійських країн: перший президент Литви Вітаутас Ландсбергіс (Литва), Сарміте Елєрте (Латвія), Тоомас Алаталу (Естонія), Александр Вонда (Чехія), Кшиштоф Становський (Польща). Вони порадили проводити реформи швидко і рішуче на чолі з авторитетним духовним лідером як Вацлав Гавел, Лех Валенса та інші (у відповідь деякі українські інтелектуали висловили думку, що у країні складається своєрідний феномен «колективного духовного лідерства»). Суспільство має їх підтримувати. Повинно бути чітке розмежування повноважень уряду (центральної влади) та місцевого самоврядування, яке має стати відповідальним господарем. Проте, як конкретно проходитиме десовєтізація і декомунізація, реформи – у кожній країні індивідуально. Водночас треба пам’ятати, підкреслив Тоомас Алаталу, що йдеш у Європу, то приймай їхні правила, як ми це зробили.
Зарубіжні учасники конференції чітко і однозначно висловили підтримку та симпатію Україні. Так, Вітаутас Ландсбергіс відмітив: «Знищення пам'ятників Леніна в Україні – це лише алегорія видужання українців від страшного вірусу, який свого часу перетворив гомо сапієнс на гомо совєтікус».
Соціолог і політолог Лев Гудков (Росія), розповідаючи про неуспішний досвід його країни, наголосив, що для Росії декомунізація неактуальна. Проте, актуальна десовєтізація, відмова від компенсаторного імперського синдрому, який привів до безглуздої війни з Україною. Малий і середній бізнес зараз 12%, а без державного диктату і корупції, авторитарного режиму мав би бути 35%. Він поінформував й про таке явище агресивної неповаги до приватної власності: 16% російських підприємців ув’язнені, бо комусь знадобився їхній бізнес.
Володимир В’ятрович, аналізуючи ситуацію в Україні поставив питання: «Чому за 23 роки після проголошення незалежності українці мають вкотре говорити про декомунізацію і тільки зараз «остаточно викидати Леніна з голови»? Він дав таке пояснення: у 1991-му році самостійність була результатом компромісу, а не протесту, а Помаранчева революція не принесла очікуваних змін. Натомість Майдан В. В’ятрович назвав саме своєрідним антирадянським повстанням. Наприклад, після нього вперше серйозно постала вимога люстрації. «Зараз питання декомунізації є питанням не лише гуманітарної політики, а й безпеки України. За останні кілька місяців ми добре побачили, що саме на ці залишки «совєтського» перш за все орієнтується Путін, розгортаючи свою агресію», – каже історик.
Правозахисник і політв’язень за комуністичного режиму Семен Глузман (Україна) привернув увагу до такого факту: «Сучасні комуністи використовують Леніна та комуністичну ідеологію для побудови свого власного приватного капіталізму». А журналіст Віталій Портніков (Україна) категорично заявив: «Ленінізм лише один з епізодів в історії російського імперіалізму».
Про вплив економіку на менталітет говорили успішні підприємці, які стали громадським та політичними діячами. Так економіст Юрій Логуш (Україна) підкреслив важливість масштабної освітньої реформи, саме вона найкраще сприятиме десовєтізації українського суспільства.
Народний депутат України Оксана Продан, узагальнюючи думки колег, підсумувала: «Повага до власності, готовність до змін та ризику, відповідальність за себе та оточуючих – це менталітет тих, хто є підприємцем. То ж підприємці, які є основою середнього класу, будуть попереду змін менталітету.
Три напрямки дії для забезпечення змін: реформа судової системи, що забезпечить захист прав; звільнення економіки від держави та від корупції; створення конкурентних умов та регулювання природних монополій.
В Україні сьогодні близько 20% соціально активних людей, а це забезпечить взаємодоповнення економіки та менталітету в збереженні та розвитку України».
Під час підбиття підсумків конференції представники оргкомітету генеральний секретар Європейського форуму для України Галина Акерман (Франція) і голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович поінформували, що впродовж року будуть підготовлені матеріали цього наукового форуму, розглядатиметься питання щодо продовження організації таких заходів.
Сергій Бутко,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
