Домовленість щодо іранського ядерного питання, досягнута минулого тижня у Швейцарії, високо оцінена офіційним Вашингтоном. «Історичне порозуміння з Іраном», - так охарактеризував результати перемовин американський президент.

Безперечно, домовленість полегшила значний тягар для зовнішньої політики США, яка охоплює всі важливі виклики для сучасного світу, в тому числі конфлікт в Україні. Та з іншого боку, досягнутий підхід по Ірану критично не влаштовує опонентів Обами в Конгресі, насторожує Ізраїль і створює безліч інших важливих питань, що потребують вирішення. Що ж насправді означає заявлений прогрес по Ірану у швейцарській Лозанні і як це може вплинути на зовнішню політику США, в тому числі щодо кризи в Україні, Укрінформ дізнавався у міжнародних експертів у Вашингтоні.

Роман Попадюк, перший Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні (травень 1992 - липень 1993 рр.):
Рішення іранської ядерної проблеми - важливий крок у стабілізації на Близькому Сході. Рамкова угода надала цьому питанню правильний напрям. Натомість ще належить з'ясувати, як опрацьовуватимуться її деталі впродовж найближчих кількох місяців.
На сьогодні існує багато скептиків щодо досягнутої домовленості, як в американському Конгресі, так і серед союзників США в регіоні, включаючи Ізраїль. Для адміністрації матиме важливе значення чітке формулювання переваг, які принесе ця угода, а також переконання наших союзників, що їм не загрожує велика небезпека.
Однак, навряд чи будь-яке можливе просування в цьому питанні помітно впливатиме на політику США в інших сферах. Кожне питання зовнішньої політики має свою динаміку і скеровується в національних інтересах США.
Що ж стосується України, Штати дуже прихильно налаштовані щодо дипломатичної та економічної підтримки країни, а також щодо постачання певного обладнання. Я очікую, що разом з американськими та європейськими зусиллями, політика досягнення мирного врегулювання (конфлікту в Україні - ред.) буде продовжена. Що може вплинути на політику США, так це розвиток подій в Україні, а не зміни ситуації в інших частинах світу.

Андрій Ілларіонов, колишній радник з економічних питань президента РФ Володимира Путіна, нині старший науковий співробітник Центру глобальної свободи та розвитку:
На мою думку, це (домовленості по Ірану у Швейцарії - ред.) є небезпечним рішенням для Сполучених Штатів, Близького Сходу та всього світу загалом. Це рішення створює прецедент для багатьох важливих напрямів. Серед них - нафта, створення Іранської міні-імперії, використання силових методів тощо. Це дуже багато говорить про так званий "mindset" (образ мислення, система світогляду - ред.) пана Обами.
Безумовно, це також матиме вплив на нафтовий ринок - нафти буде більше, ціна дещо впаде, що є достатньо передбачуваним результатом. Я не думаю, що ціни обваляться зовсім, натомість матимуть тенденцію до пониження. 40 доларів за барель - майже гарантовано.
Утім, це не зможе зупинити амбіції Путіна щодо України. Росія має достатньо запасів, щоб продовжувати цю кампанію.

Джон Гербст, Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні (2003-2006 рр.), нині директор Євразійського центру впливового аналітичного центру "Атлантична рада":
Я думаю, якщо президент Обама зможе отримати достатню підтримку в Конгресі в цьому питанні (домовленості, досягнутої ЄС та Іраном в Лозанні щодо ядерної програми Тегерана у форматі P5+1, - ред.), це могло би стати значним досягненням для адміністрації. Водночас президент має переваги у виборі щодо мирного розв'язання проблеми. Більшість американців хотіли би дипломатичної угоди з Іраном, і зовсім мало хто прагне війни.
Така підтримка в Конгресі також надала би трохи більше впевненості в процесі розв'язання інших проблем у всьому світі, в тому числі в питанні конфлікту в Україні. Натомість я не думаю, що існує сталий зв'язок між політикою США щодо Ірану та українським питанням.

Ярослав Довгопол, Вашингтон, Укрінформ