До 70-річчя переможного бою українських юнаків під Ворзелем присвячується.
«Українські Фермопіли або як 20 українських підлітків 5 листопада 1943р. розбили каральний загін з 200 власівців під Києвом»
Багатьом читачам у світі знайомий твір відомого майстра пригодницького жанру Луї Буссенара «Капітан Зірвиголова» про подвиги загону юнаків на чолі з шістнадцятирічним Жаном Грандьє під час англо – бурської війни.
В історії України був свій вже досить відомий загін юнаків - героїв. Мова звичайно ж про майже чотири сотні хлопців, які виступили проти більшовицьких військ, які мали десятиразову перевагу. Нерівний бій під Крутами 29 січня 1918р. назавжди вкарбований в літопис бойової історії України.
Але був іще один загін юнаків, який виступив проти ворога, що мав десятиразову перевагу. А на чолі цього невеликого, проте надзвичайно боєздатного загону був наш український Жан Грандьє. Мало того, українцю на час підготовки та проведення свого найуспішнішого бою було ще менше, ніж французу. Віктору Нацевичу восени 1943р. було всього 15... І на той час його бойовий стаж нараховував вже понад два роки!!! Спочатку він разом з друзями-підпільниками збирали зброю, псували автомобілі загарбників, а потім висадили в повітря 3 залізничних мости - в Бородянці, Ірпені, Кичеєвому, пустили під укіс 4 ешелони ворога на залізничних станціях Київ-Товарний та Київ-Петрівка і підірвали водонапірну башту. Вони розагітували 11 поліцаїв разом з начальником поліції Ірпеня, і ті повернули зброю проти фашистів. Разом із підпільниками Гостомеля стратили тамтешнього начальника поліції, який відзначався особливою жорстокістю. Усього юні невловимі месники (13-15-річні хлопці та дівчата) на чолі з Віктором Нацевичем за роки окупації знищили 250 гітлерівців.
І ось настав час їхнього останнього, вирішального бою!
Вересень 1943р. Неподалік Ворзеля, на полі між селами Михайлівкою – Рубежівкою і Кичеєвим , на очах у кількох десятків селян, «гітлерівські козаки», як їх називали, із підрозділів «Русской освободительной армии» (РОА) генерала – зрадника Власова, по звірячому закатували двох підпільниць – матір та доньку Білостоцьких (після війни сім'ю Білостоцьких удостоєно звання Праведників миру). Півтора десятки нелюдів спочатку зґвалтували жінок, а потім шашками почали відрубувати нещасним жінкам частини обличчя та тіла. І лише потім зарубали. Як згадують місцеві мешканці, такого звірства вони не знали за всі роки німецької окупації. «Звірі, які були гірше Гестапо!»
Серед очевидців жахливої трагедії були двоє партизанських зв’язкових. Після звістки про катування та публічну страту підпільниць карателями Віктор Нацевич за погодженням з «дорослим» підпіллям смт Ворзель реорганізував молодіжне підпілля в бойову групу. Палаючи помстою, за одну добу(!) група у складі 12 чоловік посилено озброїлась.
5 листопада 1943 року для смт. Ворзель та ще кількох навколишніх сіл Київщини мало стати чорним днем. Нацистське командування наказало провести «зачистку» вказаної території від населення. За свідченнями очевидців, напередодні у Ворзелі окупанти облили гасом будинки та дерева для подальшого спалення. Про долю жителів можна лише гадати. Після «акції» на територію мали ввійти додаткові підрозділи вермахту для посилення оборони від радянських військ, що наступали.
Вдосвіта 5 листопада з метою допомогти нацистському гарнізону Ворзеля у проведенні «зачистки» з Михайлівки-Рубежівки вирушив загін карателів із 200 власівців. З кожним кроком підкованих чобіт наближалася чергова трагедія війни для українських міст і селищ. Та ворог не дійшов! Діти-підпільники групою з 12 осіб при допомозі десяти місцевих юнаків, влаштували засідку, розмістившись на двох пагорбах, між якими проходила дорога і дали бій ворогу, що мав десятиразову(!) перевагу! Та ще який бій – добре спланований та блискуче проведений юним генієм війни із застосуванням кількох кулеметів, а також автоматів, гвинтівок і гранат. Результат неймовірний - повністю розгромлений загін карателів у кількості 2 військових рот, який налічував близько 200 добре навчених і озброєних вояків, 7 карателів взято в полон та переведено через лінію фронту. Таким чином юними українськими героями було врятовано тисячі життів мешканців Ворзеля і прилеглих сіл Михайлівки-Рубежівки, Козинців, Діброва-Леніно, які власівці повинні були спалити дотла. Це винятковий приклад героїзму нашого народу!
Як казав один з учасників Ворзельського підпілля Олександр Герольдович «Ідея боротьби проти загарбників не була нав'язана звідкись »згори", а належала людям з народу!
Надзвичайно успішна діяльність молодіжної підпільної групи на чолі з Віктором Нацевичем за своєю ефективністю не мала собі рівних під час ІІ Світової війни.
То чому ж ці хлопці на відміну від роздутих міфотворцями СРСР «молодогвардійців» були обділені не лише найвищими державними нагородами, а й увагою дуже потужної радянської пропагандистської машини? Вірогідно, головна причина - бажання замовчати численні факти злочинної каральної діяльності проти народу гітлерівських посібників – власівців РОА.
Ворзельське підпілля розповсюджувало листівки із заголовком – зверненням «Український народе !» в найтяжчий час війни, бо вірила в перемогу!
І саме це єднає юнаків – крутян та юнаків – кичеєвців, які в обох випадках дали бій значно досвідченішому та озброєному ворогу, що мав десятиразову перевагу!
Залізничні станції – Крути на Чернігівщині та Кичеєве на Київщині – два різних епізоди єдиної історії України. Де з поразок мають робитись правильні висновки. А виховувати на мужності, готовності до самопожертви в поєднанні з розумними діями воїнів та їх командирів – полководців і справжніх державних діячів, а не цинічних і бездарних політиків. Тоді після тимчасових поразок будуть перемоги! НАШІ ПЕРЕМОГИ! Остаточні і незворотні!

Віталій УМАНЕЦЬ, http://vitaliy-umanets.livejournal.com/