ваша підтримка важлива для незалежного видання стань патроном
10 серпня 2014 року село Степанівка Шахтарського району Донецької області України (до російської агресії там проживало 1389 осіб) було зруйновано внаслідок обстрілу з території Російської Федерації.
«Колись квітуче поселення, де мешкало понад тисячу людей, де було чутно дитячий сміх, грались весілля, тепер знищено вщент залпами з БМ 21 «Град». Російські ракети влучно потрапляли в мирні хати українців, руйнуючи не лише оселі, але й людські мрії та долі», — йдеться у повідомленні зі сторінки прес-центру АТО у Фейсбоці.
З проханням прокоментувати цей жахливий факт "Європейська Україна" звернулися до представника Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергія Бутка.
— Пане Сергію, як можна оцінити руйнування російським «Градом» українського села? — Для всіх неупереджених людей у світі відповідь самозрозуміла: чергова неспровокована акція агресії Збройних сил Російської Федерації проти держави Україна. Водночас треба наголосити, що це наочний факт воєнного злочину проти цивільного (мирного) населення.
— Чому Ви так вважаєте? — У міжнародному праві такі дії кваліфікуються як воєнні злочини та злочини проти людяності і належать до найтяжчих злочинів. Воєнний злочин — злочин проти цивільного населення або народів під час війни, скоєний однією з військових сторін конфлікту або обома сторонами. Розуміння цієї правової норми базується на міжнародних угодах — рішеннях Першої та Другої Гаазької Конвенції 1899 та 1907 років, а також угодах Женевських конвенцій. Після закінчення Другої світової війни до воєнного злочину звичайно відносять: -цілеспрямоване вбивство цивільних осіб; -штучний голод; -перешкоджання гуманітарній допомозі; -цілеспрямоване ушкодження водоканальних шляхів та електропостачання; -килимові бомбардування; -використання хімічної та біологічної зброї; -вбивства полонених та заручників; -тортури; -пограбування зайнятої території (мародерство) та знищення об'єктів культурної спадщини.
Зверніть увагу, що знищення Степанівки підпадає до визначення воєнного злочину саме через «килимне бомбардування» ракетами з російської БМ 21 «Град» мирного населеного пункту сусідньої суверенної держави.
— Історик так вільно про це говорить… На що Ви спираєтеся у своїх оцінках? Такі злочини системно здійснювали структури та формування окупаційної влади та Збройних сил нацистської Німеччини під час Другої світової війни на території України, Білорусі, Югославії, Чехії, Польщі, Франції, Росії та інших держав. Фахівці Українського інституту національної пам’яті у 2010—2013 роках до 70-х роковин Корюківської трагедії (нацистські карателі 1-2, 9 березня 1943 року знищили містечко Корюківка Чернігівської області разом із близько 7 тис. його мешканцями) провели дослідження щодо нацистських злочинів знищення населених пунктів разом із цивільним населенням на окупованій території України під час німецько-радянської війни. Вони з’ясували, що спалення разом із мирними жителями Корюківки було найбільшим нацистським злочином такого типу в роки Другої світової війни в Європі (1939—1945). Загалом в Україні нацистські окупанти знищили понад 670 населених пунктів із 50828 особами цивільним населенням в 16-ти областях країни та Автономній республіці Крим. Дослідники Українського інституту національної пам’яті розробили методологію оцінки таких злочинів.
Визначення масштабів злочину: а) повністю знищений населений пункт: — вбито все його населення (крім небагатьох людей, яким у різний спосіб вдалося врятуватися) без огляду на стать, вік, національність або інші ознаки приналежності людей; — спалено або зруйновано всі або абсолютну більшість споруд; б) частково знищений населений пункт: — вбито частину його жителів без огляду на стать, вік, національність або інші ознаки приналежності людей; — спалено або зруйновано частину населеного пункту: одна або кілька вулиць, окремий хутір чи групу споруд за межами населеного пункту, що належали йому згідно адміністративно-територіального підпорядкування. Знищення сучасної Степанівки Шахтарського району Донецької області України відноситься до свідомого злочину російської армії проти населеного пункту з цивільним населенням під час відсутності бойових дій і, головне, офіційно оголошеної війни Російської Федерації Україні. Аналогом з історії є, наприклад, знищення чотирьох сіл Баранівка, Іванівка, Сираї, Тимоновичі Чернігівської області під час відступу німецьких військ у вересні 1943 року. Ці злочини теж були здійснені свідомо у час, коли не було бойових зіткнень із військами Червоної армії СРСР. Отже, організатор злочину знищення Степанівки – держава Російська Федерація, виконавець – Збройні сили Російська Федерація. Слідство, без сумніву, встановить масштаби вбивств цивільних громадян України і руйнування цього населеного пункту.
розмову вів Олександр Майшев член Національної спілки журналістів України, шеф-редактор порталу "Європейська Україна"
ДОВІДКОВО Докладніше про історію злочинів знищення населених пунктів із його мешканцями під час Другої світової війни можна прочитати у книгах:
Корюківка, 1943: злочин проти людяності. Зб. документів і матеріалів / Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Корюківський історичний музей; Упоряд.: С.В.Бутко, Т.В.Макаренко. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2010. – 88 с.
Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року. Довідник / Український інститут національної пам’яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Корюківська районна державна адміністрація, Корюківський історичний музей; Упоряд.: С.В. Бутко, О.О. Толкачова; Відп. ред.: Р.І. Пилявець. – Чернігів : Десна Поліграф, 2011. – 220 с.
Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни. Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р. / Чернігівська обласна державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті. Упоряд.: С.В. Бутко, Р.І. Пилявець. – Чернігів: Десна Поліграф, 2012. – 144 с.
Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року. Довідник / Чернігівська обласна державна адміністрація, Корюківська районна державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті, Корюківський історичний музей; Упоряд.: С.В. Бутко, О.О. Толкачова; Відп. ред.: Р.І. Пилявець. – 2-ге вид. переробл., випр. і допов.Чернігів : Десна Поліграф, 2013. – 280 с.
Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.): Анотований покажчик / За ред. В. Ф. Солдатенка; автори-упорядники: Бутко С. В., Герасименко Л. С., Киридон А. М., Пилявець Р. І., Яременко В. М. – К.: ДП НВЦ «Пріоритети», 2012. – 362 с.» та інших виданнях Українського інституту національної пам’яті.
Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам’яті, Пошукове агентство по створенню науково-документа льних серіалів «Книга Пам’яті» та
«Реабілітовані історією». Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. – Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 2013. – 224 с.
Корюківська трагедія: наймасовіший злочин гітлерівців. Березень 1943 р.: бібліогр. покажч. /Скл. Т.В. Сіренко, Л.В. Студьонова; авт. вступ. ст. С.В.Бутко; ред. І.Я. Каганова, відп. за вип. І.М. Аліференко. – Чернігів, 2013. – 27 с. – Укр. ін-т нац. пам’яті; Чернігів. ОУНБ ім. В.Г. Короленка; Корюків. ЦБС.