Як чекісти колгоспи обслідували. Хроніки війни більшовиків з українським народом
Портал "Європейська Україна" продовжує проект "Хроніки війни більшовиків з українським народом на Чернігівщині". Пропонуємо вам прочитати статтю - Як чекісти колгоспи обслідували.
Справа Державного архіву Чернігівської області, сформована з доповідних записок, спецповідомлень, інформацій обласного відділення ДПУ про ситуацію в Чернігівській приміській смузі (охопила територію ліквідованого в листопаді 1932 року Чернігівського району, хоча стара назва час від часу вживалася в документах) за 1933 рік, налічує 429 аркушів. З них майже 20% (більше 80-и сторінок) займає напрочуд інформативна «Доповідна записка про підготовку до весняної посівної кампанії і стан колгоспів Чернігівського району» від 13 лютого 1933 року. Відволікшись від звичних переказів кримінальних випадків та підслуханих речей невдоволеного селянства, чекісти видали на диво якісний матеріал, детально проаналізувавши стан справ у десяти колгоспах регіону. З огляду на досить фрагментарні відомості про час заснування колгоспів та їх діяльність у перші роки існування, інформація просто таки унікальна і, підозрюю, не має аналогів за своєю повнотою.
Документ відкривається загальною інформацією. Всього в районі 60 сільрад, до яких входить 200 населених пунктів. Займана територія – 2414 кв.км, населення – 117 тис. осіб(!) Існує 3 радгоспи і 1 МТС (в селі Коти). Всього колгоспів 101, їх земельні володіння складають 60 591 га, що становить 63% від загальної площі земель сільськогосподарського призначення.
Колгосп ім. Петровського (село Клочків). Колективізовано 125 господарств із наявних 300. У грудні 1932 року правління колгоспу – голова Стриж, завгосп і член правління Хілько, комірник і завідувач млином Силенок – було арештовано за крадіжку мірчука і безгосподарність.
Колгосп «Червоний Травень» (село Седнів). У сільраді 512 господарств, колективізовано 300. Особливість колгоспу – майже 50% колгоспників раніше ніколи не займалися сільським господарством, оскільки заробляли на прожиття ремеслами. «Внаслідок чого спостерігались систематичні невиходи на роботу».
Колгосп «Червоний Плугатар» (село Черниш). Всього господарств 329, колективізовано – 109, з яких 40 – за останні два місяці. Голову колгоспу Авксентія Снігиря (безпартійний бідняк) чекісти охарактеризували як грамотного, однак вказали, що він «поганий організатор робіт, грубо відноситься до колгоспників, часто пиячить».
Колгосп ім. Сталіна (село Довжик). Колишній райцентр, «село у минулому уражене бандитизмом і криміналом». Мається державна конюшня. Артіль створена 28 березня 1930 року, при організації налічувалося всього 8 господарств. Стільки ж було і на початок 1931 року. На 1 січня 1932 року колективізовано 232 господарства, за рік їх стало 192. Всього дворів 401. 10 господарств виключено за систематичний невихід на роботу, ще 4 – за крадіжку колгоспного майна, решта самі вийшли.
Колгосп ім. Рози Люксембург (село Кувечичі). Населення 1485 чоловік, є школа-семирічка (12 вчителів), населення заможне. «У минулому проявляла себе група баптистів». Колгосп організувався в лютому 1930 року з 34-х господарств, тепер їх 244. Вихід із колгоспу в 1932 році окремих членів пояснено тим, «що була проведена агітаційна робота з боку куркульського та антирадянського елементу», нібито тим, хто вийшов з колективу, буде нарізана земля, закріплена у вічне користування.
Колгосп «Червоний Жовтень» (село Халявин). «В 1929 році в селі оперувала банда Зайця. Мається семирічка і прошкола. Розвинутий український шовінізм. Село середняцько-заможне, колишній волосний центр». На початку 1930 року мали місце випадки «викривлення класової лінії. Мається пункт Союзхлібу і ветлікарня». Артіль організовано в листопаді 1930 року в кількості 31 господарство. Подальше зростання почалося лише в 1931-му, а тепер в колгоспі 316 господарств із 428-и.
Колгосп ім. Коцюбинського (село Мохнатин). В селі «мається значна кількість заможних селян і в минулому було уражене кримінальним бандитизмом». Колгосп організувався в березні 1930 року (13 господарств). За перший рік вийшли з колективу 6 господарств, ще 7 виключені як куркульські, але на 1 січня 1931 року загальна кількість колективізованих господарств зросла до 57-и. Ще за рік їх стало 72. В 1931 році організувався ще один колгосп – «Поліський» (36 господарств). На 1 січня 1932 року нове господарство налічувало 95 членів. Того ж дня обидва колгоспи об’єдналися, нині там 192 господарства із 330-и.
Колгосп ім. Кагановича (село Рудка). До сільради входить три населених пункти – Рудка (452 чоловіки, 79 господарств), Березівка (361 чоловік, 74 господарства), хутір Янівка (203 чоловіки, 46 господарств), разом 1016 чоловік і 199 господарств. «Вся сільрада середняцько-бідняцька, мається незначний прошарок заможної частини населення. В 1929-1930 роках в селі Березівка був відкритий виступ куркулів проти кампанії землеустрою. Колективізація просувається дуже повільно». Колгосп організовано в лютому 1931 року, куди увійшло 23 господарства. Нині колективізовано 168 господарств, при цьому за 1932 рік колгоспні лави покинули 20 дворів, а ще 6 були виключені (2 куркульських за крадіжку колгоспного майна, 2 «кримінальних», 2 за зберігання куркульського хліба).
Колгосп «Перекоп» (село Роїще). До сільради входять 4 населених пункти, всього господарств 564, з них 382 входять до трьох місцевих колгоспів. Безпосередньо в «Перекоп» увійшли 275 господарств. Колгосп налічує 4 млина-вітряка, з яких 4 на консервації. «В селі мається 20 чоловік, що приймали участь у виборах Гетьмана, всі вони колишні члени «Союзу хліборобів-власників». По селу Роїщу мається нелегальна секта баптистів, яка налічує 10 господарств. Всі вони члени колгоспу. Їх вплив на колгоспників не розповсюджується».
Саме по Роїщу всезнаючі чекісти окремо перелічили випадки «терористичних актів» за останній час.
14 липня 1932 року підпалили будинки заступника голови сільради Марущенко і голови виробничого товариства Ледового. Тоді ж обстріляно і поранено комуніста Галенко із сусіднього Халявина, який проїжджав через село. Підозрюють «куркуля» Михайла Волинського, який втік із села при спробі затримання.
10 січня 1933 року стріляли через вікно хати в члена сільради Омеляна Якимовича Кирієнка, що також являється «уповноваженим кутка по хлібозаготівлям». Пуля поцілила в піч. По цій справі затримали двох «куркулів» Андрія Симоновича Кулика і Івана Івановича Терехна, ведеться слідство (тобто, ще не зізналися).
В ніч на 15 січня обстріляли сторожа стайні, комсомольця і активіста Степана Мойсейовича Кулика. Нападників упізнали – «куркулі» Іван Балуба і Петро Балуба, але обидва тієї ж ночі полишили село. Провели обшук в їх хаті, знайшли обріз від «руської гвинтівки, ствол від австрійської гвинтівки і руську бомбу».
24 січня 1933 року тому ж таки активісту Кулику побив вікна і рами «куркуль» Петро Васильович Бондар, що тепер переховується.
Документ вкотре засвідчує, що створення колгоспів відбувалося насильницьким шляхом, долаючи опір основної селянської маси. У більшості випадків колгоспи на початковому етапі охоплювали не більше 10% наявних господарств, з чого випливає, що їх основу становили майже виключно господарства місцевих чиновників та радянсько-комуністичного активу. На перших порах розширення практично не відбувалося, воно припадає на 1931 рік, коли влада активно почала застосовувати примус, податковий тиск та різноманітні репресії до непокірних.
Ну а для найбільш ретивих прихильників колгоспного ладу варто було б нагадати, як у «переважно заможних» селах всього за кілька років «колективного господарювання» (найбільш «прогресивного» в світі, зрозуміло) люди почали пухнути і масово помирати від голоду.
І останнє. Згідно опублікованих спогадів Марії Іванівни і Тетяни Іванівни Федосових із Роїща, «в цей час у селі клуні почали горіти. У підпалах звинуватили одного чоловіка, посадили у тюрму. Згодом виявилося, що клуні підпалювали самі комуністи, щоб за них отримати страховку».
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
Справа Державного архіву Чернігівської області, сформована з доповідних записок, спецповідомлень, інформацій обласного відділення ДПУ про ситуацію в Чернігівській приміській смузі (охопила територію ліквідованого в листопаді 1932 року Чернігівського району, хоча стара назва час від часу вживалася в документах) за 1933 рік, налічує 429 аркушів. З них майже 20% (більше 80-и сторінок) займає напрочуд інформативна «Доповідна записка про підготовку до весняної посівної кампанії і стан колгоспів Чернігівського району» від 13 лютого 1933 року. Відволікшись від звичних переказів кримінальних випадків та підслуханих речей невдоволеного селянства, чекісти видали на диво якісний матеріал, детально проаналізувавши стан справ у десяти колгоспах регіону. З огляду на досить фрагментарні відомості про час заснування колгоспів та їх діяльність у перші роки існування, інформація просто таки унікальна і, підозрюю, не має аналогів за своєю повнотою.
Документ відкривається загальною інформацією. Всього в районі 60 сільрад, до яких входить 200 населених пунктів. Займана територія – 2414 кв.км, населення – 117 тис. осіб(!) Існує 3 радгоспи і 1 МТС (в селі Коти). Всього колгоспів 101, їх земельні володіння складають 60 591 га, що становить 63% від загальної площі земель сільськогосподарського призначення.
Колгосп ім. Петровського (село Клочків). Колективізовано 125 господарств із наявних 300. У грудні 1932 року правління колгоспу – голова Стриж, завгосп і член правління Хілько, комірник і завідувач млином Силенок – було арештовано за крадіжку мірчука і безгосподарність.
Колгосп «Червоний Травень» (село Седнів). У сільраді 512 господарств, колективізовано 300. Особливість колгоспу – майже 50% колгоспників раніше ніколи не займалися сільським господарством, оскільки заробляли на прожиття ремеслами. «Внаслідок чого спостерігались систематичні невиходи на роботу».
Колгосп «Червоний Плугатар» (село Черниш). Всього господарств 329, колективізовано – 109, з яких 40 – за останні два місяці. Голову колгоспу Авксентія Снігиря (безпартійний бідняк) чекісти охарактеризували як грамотного, однак вказали, що він «поганий організатор робіт, грубо відноситься до колгоспників, часто пиячить».
Колгосп ім. Сталіна (село Довжик). Колишній райцентр, «село у минулому уражене бандитизмом і криміналом». Мається державна конюшня. Артіль створена 28 березня 1930 року, при організації налічувалося всього 8 господарств. Стільки ж було і на початок 1931 року. На 1 січня 1932 року колективізовано 232 господарства, за рік їх стало 192. Всього дворів 401. 10 господарств виключено за систематичний невихід на роботу, ще 4 – за крадіжку колгоспного майна, решта самі вийшли.
Колгосп ім. Рози Люксембург (село Кувечичі). Населення 1485 чоловік, є школа-семирічка (12 вчителів), населення заможне. «У минулому проявляла себе група баптистів». Колгосп організувався в лютому 1930 року з 34-х господарств, тепер їх 244. Вихід із колгоспу в 1932 році окремих членів пояснено тим, «що була проведена агітаційна робота з боку куркульського та антирадянського елементу», нібито тим, хто вийшов з колективу, буде нарізана земля, закріплена у вічне користування.
Колгосп «Червоний Жовтень» (село Халявин). «В 1929 році в селі оперувала банда Зайця. Мається семирічка і прошкола. Розвинутий український шовінізм. Село середняцько-заможне, колишній волосний центр». На початку 1930 року мали місце випадки «викривлення класової лінії. Мається пункт Союзхлібу і ветлікарня». Артіль організовано в листопаді 1930 року в кількості 31 господарство. Подальше зростання почалося лише в 1931-му, а тепер в колгоспі 316 господарств із 428-и.
Колгосп ім. Коцюбинського (село Мохнатин). В селі «мається значна кількість заможних селян і в минулому було уражене кримінальним бандитизмом». Колгосп організувався в березні 1930 року (13 господарств). За перший рік вийшли з колективу 6 господарств, ще 7 виключені як куркульські, але на 1 січня 1931 року загальна кількість колективізованих господарств зросла до 57-и. Ще за рік їх стало 72. В 1931 році організувався ще один колгосп – «Поліський» (36 господарств). На 1 січня 1932 року нове господарство налічувало 95 членів. Того ж дня обидва колгоспи об’єдналися, нині там 192 господарства із 330-и.
Колгосп ім. Кагановича (село Рудка). До сільради входить три населених пункти – Рудка (452 чоловіки, 79 господарств), Березівка (361 чоловік, 74 господарства), хутір Янівка (203 чоловіки, 46 господарств), разом 1016 чоловік і 199 господарств. «Вся сільрада середняцько-бідняцька, мається незначний прошарок заможної частини населення. В 1929-1930 роках в селі Березівка був відкритий виступ куркулів проти кампанії землеустрою. Колективізація просувається дуже повільно». Колгосп організовано в лютому 1931 року, куди увійшло 23 господарства. Нині колективізовано 168 господарств, при цьому за 1932 рік колгоспні лави покинули 20 дворів, а ще 6 були виключені (2 куркульських за крадіжку колгоспного майна, 2 «кримінальних», 2 за зберігання куркульського хліба).
Колгосп «Перекоп» (село Роїще). До сільради входять 4 населених пункти, всього господарств 564, з них 382 входять до трьох місцевих колгоспів. Безпосередньо в «Перекоп» увійшли 275 господарств. Колгосп налічує 4 млина-вітряка, з яких 4 на консервації. «В селі мається 20 чоловік, що приймали участь у виборах Гетьмана, всі вони колишні члени «Союзу хліборобів-власників». По селу Роїщу мається нелегальна секта баптистів, яка налічує 10 господарств. Всі вони члени колгоспу. Їх вплив на колгоспників не розповсюджується».
Саме по Роїщу всезнаючі чекісти окремо перелічили випадки «терористичних актів» за останній час.
14 липня 1932 року підпалили будинки заступника голови сільради Марущенко і голови виробничого товариства Ледового. Тоді ж обстріляно і поранено комуніста Галенко із сусіднього Халявина, який проїжджав через село. Підозрюють «куркуля» Михайла Волинського, який втік із села при спробі затримання.
10 січня 1933 року стріляли через вікно хати в члена сільради Омеляна Якимовича Кирієнка, що також являється «уповноваженим кутка по хлібозаготівлям». Пуля поцілила в піч. По цій справі затримали двох «куркулів» Андрія Симоновича Кулика і Івана Івановича Терехна, ведеться слідство (тобто, ще не зізналися).
В ніч на 15 січня обстріляли сторожа стайні, комсомольця і активіста Степана Мойсейовича Кулика. Нападників упізнали – «куркулі» Іван Балуба і Петро Балуба, але обидва тієї ж ночі полишили село. Провели обшук в їх хаті, знайшли обріз від «руської гвинтівки, ствол від австрійської гвинтівки і руську бомбу».
24 січня 1933 року тому ж таки активісту Кулику побив вікна і рами «куркуль» Петро Васильович Бондар, що тепер переховується.
Документ вкотре засвідчує, що створення колгоспів відбувалося насильницьким шляхом, долаючи опір основної селянської маси. У більшості випадків колгоспи на початковому етапі охоплювали не більше 10% наявних господарств, з чого випливає, що їх основу становили майже виключно господарства місцевих чиновників та радянсько-комуністичного активу. На перших порах розширення практично не відбувалося, воно припадає на 1931 рік, коли влада активно почала застосовувати примус, податковий тиск та різноманітні репресії до непокірних.
Ну а для найбільш ретивих прихильників колгоспного ладу варто було б нагадати, як у «переважно заможних» селах всього за кілька років «колективного господарювання» (найбільш «прогресивного» в світі, зрозуміло) люди почали пухнути і масово помирати від голоду.
І останнє. Згідно опублікованих спогадів Марії Іванівни і Тетяни Іванівни Федосових із Роїща, «в цей час у селі клуні почали горіти. У підпалах звинуватили одного чоловіка, посадили у тюрму. Згодом виявилося, що клуні підпалювали самі комуністи, щоб за них отримати страховку».
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
