Незалежно від того, якою була основна ціль вторгнення російського президента Володимира Путіна в Сирію, йому вдалося відвернути увагу світу від його тривалої агресії в Східній Україні. У своїй півгодинній промові на форумі Генеральної асамблеї ООН кілька тижнів тому російський лідер присвятив українському конфлікту всього хвилину, зосередившись, натомість, на конструктивній ролі Росії на Близькому Сході, пишуть у виданні Foreign Policy експерт аналітичного центру Atlantic Council Адріан Каратницький та історик і професор політології Олександр Мотиль.

На думку експертів, в розвороті путінської риторики немає нічого дивного. Війна Кремля в Україні загрузла в болоті. У військовому плані це безвихідне становище, що з урахуванням різниці між ресурсами Росії та України можна прирівняти до перемоги українців.

В ідеологічному плані війна провалилася, оскільки надія Кремля на перетворення Південно-Східної України в «Новоросію» фактично (і, можливо, назавжди) розвіялася. Крім цього, війна, а також окупація Криму і Донбасу обходяться Росії, чия економіка вже і так страждає від падіння цін на енергоносії і санкцій, дуже дорого.

У соціальному плані обидва регіони опинилися на межі гуманітарної катастрофи, вина за яку покладена на Росію. Загалом, план Путіна з ослаблення України вийшов боком. Україна поступово міцніє, а Росія слабшає, – пишуть експерти.

Отож, час грає на руку України і Заходу, вважають вони. А це значить, що не варто полегшувати ситуацію Путіну до того часу, поки його війська продовжують окупувати українську територію, а навпаки, посилювати санкції.

Автори кажуть, що соціальні та економічні проблеми на окупованому Росією Донбасі продовжують накопичуватися. Тепер на Путіна лягла відповідальність за майже три мільйони мешканців на окупованих територіях. І люди чекають, що Москва подбає про їхні соціальні потреби. Крім цього, на Донбасі зростає рівень злочинності. Економічні втрати через окупацію продовжать рости і далі. Кримські татари почали блокаду півострова, Україна збирається вимагати 50 мільярдів доларів компенсації за захоплення державної власності в Криму росіянами.

На думку Каратницького і Мотиля, Захід повинен переслідувати дві мети: по-перше, забезпечувати суверенітет і стабільність України, сприяти процесу реформ; по-друге, зберігати жорсткі санкції проти Росії, поки всі її сили і важкі озброєння не будуть виведені з окупованої української території.

Не менш важливо, щоб США і Європа чітко та недвозначно оголосили Росію окупаційною силою на Донбасі і зажадали, щоб Росія надавала належну соціально-економічну підтримку тим мільйонам українських громадян, які перебувають під її владою. Одночасно київські лідери повинні чітко пояснити громадянам на Донбасі, що готові їм допомогти, але тільки після закінчення російської окупації. Поки це не станеться, Україна і Захід повинні всіма силами домагатися від Росії компенсації для мешканців Донбасу за шкоду, якої вона їм завдала, – йдеться в статті.

Захід також не повинен вимагати, щоб Україна брала на себе економічні витрати на відновлення Донбасу, навіть якщо Росія виведе свої сили. На думку авторів, витрати повинні розділити між собою Росія, Україна і міжнародне співтовариство. Те, що Росія візьме на себе частину витрат, можна буде зобразити як гуманний жест Кремля, додають Каратницький і Мотиль.

Для Заходу складне становище Путіна у Східній Україні і його небезпечне втручання в Сирії – прекрасні новини. Захід може просто підтримувати на Донбасі становище, важке для Росії, і тоді Кремль буде поступливішим і стане більше схильний до компромісів.

«Вперше з часу вторгнення Путіна в Крим Україна та Захід отримали перевагу. Вони повинні нею скористатися і змусити Путіна піти на повноцінний мир в Україні. Він може це зробити. Він почав війну в 2014 році. Він змусив сепаратистів погодитися на припинення вогню 1 вересня 2015 року. Якщо Захід займе тверду позицію, Путін може зробити правильні висновки і дійсно закінчити війну в Україні», – підсумовують Адріан Каратницький та Олександр Мотиль у статті у виданні Foreign Policy.

за інф.: Радіо Свобода