Понад двадцять українських міст (без врахування окупованого Криму та непідконтрольних районів "ДНР" та "ЛНР") мають перейменувати після ухвалення закону про засудження комуністичного та нацистського режимів.
Також мають змінити назви понад двадцяти районів, двох областей і ще двадцяти п’яти районів у найбільших містах країни.
Скільки доведеться перейменувати вулиць, провулків, площ та скверів фізично порахувати просто неможливо.
Закон відводить максимум дев’ять місяців на всю хвилю перейменування, але у те, що це буде зроблено у строк, не вірять самі депутати.

Що треба перейменувати?
В ухваленому у четвер законі вказано, що перейменуванню підлягають назви областей, міст, районів, районів у містах, вулиць та вся топоніміка, що пов’язана з комуністичним режимом.
Сюди входять назви на честь діячів та ідеологів компартії, починаючи від секретаря райкому партії і вище. Виключенням стануть діячі, які внесли "вагомий внесок" у розвиток української культури та науки.
У заборонний список потрапляють назви на честь діячів спецслужб СРСР та встановлення радянської влади.

Як перейменувати?
Згідно з Конституцією України, виключно Верховна Рада має право змінювати назву усіх населених пунктів, назви районів та областей.
Ці рішення ухвалюються постановами й не потребують підпису президента.
Змінювати назви областей набагато складніше – окрім постанови ВР, депутати мають внести поправки до Конституції, адже там вказаний повний перелік областей країни.
Всі перейменування, які стосуються назв у межах села, ухвалюються сільською радою.
Всю топоніміку у місті, включно із міськими районами, має змінювати міська рада.
У законі записано, що місцеві ради мають шість місяців від набуття чинності закону, аби змінити комуністичні назви.
Якщо місцева рада за півроку їх не змінила, то "таке рішення у формі розпорядження приймається" сільським чи міським головою.
Але й це ще не все. Якщо і мер за три місяці не видав розпорядження про перейменування, то право перейменовувати вулиці отримує голова обласної державної адміністрації.

22 міста
Згідно із довідником міст та районів України, який опублікований на сайті Верховної Ради, перейменуванню підлягають 22 міста.
До цього переліку ми не зараховували міста АРК Крим та територію самопроголошених "ДНР" та "ЛНР", де перейменування найближчим часом неможливе.
Найперше, через процедуру змін до Конституції треба перейменувати Дніпропетровську та Кіровоградську області. Вони названі на честь відомих діячів комуністичної партії.
Окрім того, міські ради мають перейменувати близько 25 районів у містах. Це стосується майже усіх регіонів України.
Райони у містах на честь комуністичних діячів та встановлення радянської влади є у Чернівцях, Вінниці, Кіровограді, Полтаві, Дніпропетровську, Харкові, Кривому Розі, Маріуполі, Миколаєві, Запоріжжі та Херсоні.
Верховна Рада зобов’язана перейменувати 22 міста й відповідні райони.
У Дніпропетровській області мають змінити назви чотирьох міст, включно з Дніпропетровськом.
Раніше воно називалось Катеринослав на честь російської цариці, тому повернення старої назви тут суперечливе.
Також треба перейменувати Дніпродзержинськ (колишній Кам’янськ), Орджонікідзе (місто сформувалось в радянські часи на базі кількох селищ, зокрема і козацького Чортомлик) та Першотравенськ (колишній Шахтарськ).
При цьому назви, пов’язані з першим травня, з формальної точки зору під норми ухваленого закону можуть не підпадати.
У підконтрольній Україні частині Донецької області перейменувати мають Артемівськ (стара назва Бахмут) та Красноармійськ (Гришине).
У Житомирській області збереглася радянська назва міста Червоноармійськ, яке раніше називалось Пулин.
Назви на честь Червоної армії під час Другої світової війни під дію закону можуть не потрапляти, а на честь Червоної армії 1917-1920 – підпадають.
Запорізька область має місто Куйбишеве, яке раніше носило назву Царе-Костянтинівський.
У Кіровоградській області підлягає перейменування обласний центр, який називався Єлизаветград, а також Ульяновка, яка була Грушківкою.

Львівський залишок
У Львівській області є місто Червоноград, яке раніше називалось Кристинопіль, а в 90-х його вирішили не перейменовувати.
У Миколаївській області є місто Первомайськ, одна з давніх його назв - Ольвіопіль.
Аж п’ять міст підлягають перейменуванню в Одеській області.
Це Котовськ, який мав назву Бірзула, Комінтернівське – раніше Антоново-Кодинцеве, Фрунзівка – раніше Захарівка, Іллічівськ – Бугові Хутори та Красні Окни – просто Окни.
У Полтавській області перейменуванню підлягає "молоде" місто Комсомольськ, а в Харківській – Первомайськ, колишнє Лихачове.
У Херсонській області треба перейменувати Цюрюпинськ, яке носило назву Олешки (тут була одна із січей козаків), а в Чернігівській – Щорс, яке мало назву Сновськ.
Спірна ситуація з містом Ватутіне на Черкащині, адже генерал Ватутін переважно воював у Другій світовій війні, а у громадянській війни майже не брав участі.

Референдуми щодо перейменувань?
Можливі перейменування викликали бурхливу реакцію в суспільстві - як і хто має вирішувати, яку назву носитимуть перейменовані міста.
В історії України було багато прецедентів, коли у місті проводили референдум, який вирішував долю назви.
Разом з місцевими виборами 2010 року таке опитування проходило в Береговому на Закарпатті, подібне опитування було і в Яремчому на Івано-Франківщині.
У Береговому не підтримали ідею перейменуватись на угорський лад, а от у Яремчому погодились змінити радянське написання "Яремча" на стару "Яремче", подали звернення до парламенту і там затвердили таку зміну.
"Теоретично, можливо було б організувати у день місцевих виборів у жовтні опитування щодо перейменування міст", - розповів ВВС Україна депутат від БПП Олександр Черненко.
Таким чином можна було опитати у тих містах, які мають бути перейменованими.
Проте юридичний статус такого опитування, за словами депутата, ніяк не прописаний у законі, а місцеві референдуми в Україні також не врегульовані.
"Міська влада може організувати опитування, яке матиме рекомендаційний характер без юридичної сили, як соціологічне опитування", - додав пан Черненко.
Заступник голови ЦВК Андрій Магера вказує, що закон про місцеве самоврядування передбачає вирішення подібних питань на місцевих референдумах.
"Але зараз в Україні немає чинного закону про місцеві референдуми, тому легітимного місцевого референдуму до ухвалення закону бути не може" - розповів ВВС Україна Андрій Магера.
Олег Березюк, член профільного комітету ВР з питань місцевого самоврядування, який готуватиме рішення Ради про перейменування міст, запевнив ВВС Україна, що поспішати депутати не будуть.
"Це буде довга і рутинна робота. Важлива роль буде у міських і селищних голів, які визначать ресурси і поступово почнуть перейменування", - вважає пан Березюк.
Він запевняє, що рішення про перейменування міст мають ухвалювати громади, а Верховна Рада їх затверджуватиме.
"Вони там живуть, мають своє бачення і відповідальність. Як вони вирішуватимуть, на що перейменовувати – це їхня справа", - додав пан Березюк.
Він передбачає, що у деяких містах можуть вигадати альтернативну історію походження своєї назви, не пов'язану з комуністами, і таким чином уникнути перейменування.
Це може стосуватись назв, які містять похідне від кольору "червоний".
Перша хвиля перейменувань міст в Україні пройшла у кінці 80-х - на початку 90-х років.

Джерело: ВВС Україна