Янукович завершив ліквідацію державної політики національної пам'яті
Від учора Інститут нацпам'яті в Україні ліквідований юридично і фактично.
Адже “перетворення” Інституту нацпам'яті на науково-дослідну установу — це ліквідація єдиного органу влади, відповідального за формування державної політики національної пам'яті.
Указом Президента № 1085/2010 ліквідовано центральний орган виконавчої влади – Український інститут національної пам'яті, натомість створено однойменну науково-дослідну установу (указ № 1086/2010).
“Влада вкотре відступає від загальноєвропейських принципів організації гуманітарної сфери. Останнім указом Янукович по суті завершив ліквідацію державної політики національної пам'яті в Україні”, – зазначив історик Володимир В'ятрович.
Руслан Забілий, директор Національного музею “Тюрма на Лонцького” розповів:
“За усталеною європейською практикою Інститути національної пам'яті створювалися в країнах, які пережили окупацію або тоталітарний режим, у вигляді органів влади і зі специфічними функціями: від розсекречення архівів каральних органів, відкриття раніше замовчуваних або спотворюваних пропагандою сторінок історії до формування концепцій підручників з історії, зміни топоніміки і люстрації”.
Тому є сенс існування Інституту національної пам'яті лише як державного органу. Від учора Інститут нацпам'яті в Україні ліквідований юридично і фактично.
В Україні це означає, що ліквідовано єдиний орган державної влади, який відповідав за формування політики національної пам'яті.
Відповідно — припинено як таку державну політику в цій галузі через ліквідацію спеціальних повноважень Інституту, закріплених Положенням про УІНП та Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”.
“Створення наукової інституції з аналогічною до Інститут нацпам'яті назвою — це глумління над функціями державної політики пам'яті, адже він засадничо не зможе чинити жодного впливу на процеси і здійснювати державну політику. Якщо ж говорити про новостворену наково-дослідну установу, то вона дублюватиме роботу інститутів Національної академії наук і в такому форматі є зайвою”, – додав Володимир В'ятрович.
На цьому фоні заяви пані Герман про “збереження” Інституту національної пам'яті виглядають або непрофесійними, або пустою риторикою для прикриття реальних наслідків, адже діяльність інституту у новому статусі не передбачає відновлення його колишніх повноважень.
Центр досліджень визвольного руху наголошує, що за керівництва Януковича відбулася системна ліквідація державної політики національної пам'яті. Її етапи:
- спроби закриття архівів, незаконний тиск на істориків та політичне втручання в академічну дискусію довкола питань Голодомору, політичних репресій та визвольного руху;
- вилучення зі шкільних підручників історії цілих періодів та історичних постатей;
- призначення на посаду Голови УІНП комуніста В.Солдатенка, що поряд із очільницею Держкомархівів О.Гінзбург поставило галузь під контроль комуністичної партії;
- публічне заперечення Януковичем Голодомору як акту геноциду;
- тиск на журналістів та медіа щодо висвітлення тем української історії;
- ліквідація Українського інституту національної пам'яті як органу влади.
Адже “перетворення” Інституту нацпам'яті на науково-дослідну установу — це ліквідація єдиного органу влади, відповідального за формування державної політики національної пам'яті.
Указом Президента № 1085/2010 ліквідовано центральний орган виконавчої влади – Український інститут національної пам'яті, натомість створено однойменну науково-дослідну установу (указ № 1086/2010).
“Влада вкотре відступає від загальноєвропейських принципів організації гуманітарної сфери. Останнім указом Янукович по суті завершив ліквідацію державної політики національної пам'яті в Україні”, – зазначив історик Володимир В'ятрович.
Руслан Забілий, директор Національного музею “Тюрма на Лонцького” розповів:
“За усталеною європейською практикою Інститути національної пам'яті створювалися в країнах, які пережили окупацію або тоталітарний режим, у вигляді органів влади і зі специфічними функціями: від розсекречення архівів каральних органів, відкриття раніше замовчуваних або спотворюваних пропагандою сторінок історії до формування концепцій підручників з історії, зміни топоніміки і люстрації”.
Тому є сенс існування Інституту національної пам'яті лише як державного органу. Від учора Інститут нацпам'яті в Україні ліквідований юридично і фактично.
В Україні це означає, що ліквідовано єдиний орган державної влади, який відповідав за формування політики національної пам'яті.
Відповідно — припинено як таку державну політику в цій галузі через ліквідацію спеціальних повноважень Інституту, закріплених Положенням про УІНП та Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”.
“Створення наукової інституції з аналогічною до Інститут нацпам'яті назвою — це глумління над функціями державної політики пам'яті, адже він засадничо не зможе чинити жодного впливу на процеси і здійснювати державну політику. Якщо ж говорити про новостворену наково-дослідну установу, то вона дублюватиме роботу інститутів Національної академії наук і в такому форматі є зайвою”, – додав Володимир В'ятрович.
На цьому фоні заяви пані Герман про “збереження” Інституту національної пам'яті виглядають або непрофесійними, або пустою риторикою для прикриття реальних наслідків, адже діяльність інституту у новому статусі не передбачає відновлення його колишніх повноважень.
Центр досліджень визвольного руху наголошує, що за керівництва Януковича відбулася системна ліквідація державної політики національної пам'яті. Її етапи:
- спроби закриття архівів, незаконний тиск на істориків та політичне втручання в академічну дискусію довкола питань Голодомору, політичних репресій та визвольного руху;
- вилучення зі шкільних підручників історії цілих періодів та історичних постатей;
- призначення на посаду Голови УІНП комуніста В.Солдатенка, що поряд із очільницею Держкомархівів О.Гінзбург поставило галузь під контроль комуністичної партії;
- публічне заперечення Януковичем Голодомору як акту геноциду;
- тиск на журналістів та медіа щодо висвітлення тем української історії;
- ліквідація Українського інституту національної пам'яті як органу влади.
Джерело: Прес-центр Центру досліджень визвольного руху